Абрахам Аарон Геллер
Абрахам Аарон Геллер | |
---|---|
Народження: | 1874 |
Абрахам Аарон Геллер — був американцем російського походження, який працював комерційним директором Російського радянського урядового бюро (або «Радянського бюро») з 1919 року та був співзасновником International Publishers разом з Олександром Трахтенбергом у 1924 році.[1][2]
Біографія[ред. | ред. код]
Авраам Аарон Геллер народився в жовтні 1874 року в Мінську[3] (або Москві[4]), Російська імперія, у родині заможного ювеліра Лазаря Геллера, власника компанії «L. Heller & Son» з офісами в Нью-Йорку та Парижі.[5][6]
Кар'єра[ред. | ред. код]
Геллер був директором Радянського бюро під керівництвом Людвіга Мартенса (праворуч, у супроводі колеги-директора Сантері Нуортеви та дружини, 1920 рік) У 1891 році Геллер, який народився в Росії, емігрував до США. У 1892 році він приєднався до соціалістичного руху. Після навчання в Гарвардському університеті на кілька років зайнявся ювелірним бізнесом у Парижі.[1] З 1903 по 1910 рік керував паризьким офісом компанії свого батька «Л. Геллер і син» (L. Heller & Son); офіс розформувався в 1911 році. (Серед співробітників компанії був Огюст Віктор Луї Верней, винахідник процесу Вернейля або процесу «полум'яного синтезу» для синтезу корунду, рубінів і сапфірів).[6]
У 1910 році Геллер став співзасновником Міжнародної кисневої компанії[5] в Нью-Йорку та був її генеральним менеджером.[1] Міжнародна киснева компанія мала свою штаб-квартиру в Ньюарку, Нью-Джерсі.[7] (Згідно з синьою книгою 1914 року, Авраам А. Геллер був скарбником, тоді як Соломон Геллер був президентом, а Джейкоб Геллер був секретарем.[8]) Він також був партнером у Allied Drug and Chemical. [9][10]
З 1909 по 1920 рік Геллер допомагав фінансувати New York Call, щоденну газету Соціалістичної партії Америки, яка виходила в Нью-Йорку.[5] У 1917 році він зіграв важливу роль у фінансуванні придбання будівлі штаб-квартири для Школи соціальних наук Ренда.[5]
У 1919 році Геллер став директором комерційного відділу Радянського бюро, очолюваного Людвігом Мартенсом.[1] Джуліус Хаммер (батько Арманда Хаммера), засновник Allied Drug and Chemical і, отже, партнер Геллера, був одним із шести директорів бюро.[9] Комерційний відділ був «серцем Бюро».[2] Наприкінці 1919 року Хеллер хвалився, що 2500 американських фірм висловили зацікавленість у веденні бізнесу з новим СРСР,[11] тоді як м'ясопереробники в Чикаго (включаючи Swift & Co.) заперечували, що вони будуть торгувати з «ворогами Сполучених Штатів».[12] На початку 1920 року Геллер оголосив, що Радянське бюро працюватиме на бартерній основі і що радянський уряд веде всю зовнішню торгівлю як монополіст.[13]
У 1920-х роках Геллер представив ацетиленову зварювальну промисловість у Радянському Союзі.[5]
У 1921 році Геллер допоміг заснувати організацію «Друзі Радянської Росії» і час від часу публікувався в її журналі «Радянська Росія».[5]
У 1924 році Хеллер був співзасновником, фінансувальником і власником видавництва International Publishers, яке друкувало або імпортувало книги та брошури з СРСР, тоді як Олександр Трахтенберг виконував функції «менеджера, редактора, продавця».[5] Як «інвестор-ангел», Хеллер володів 51 %, тоді як Комінтерну належало 49 %, тому видавець виглядав як приватний бізнес, за словами колишнього свідка-комуніста Бенджаміна Гітлоу. Трахтенберг стверджував, що Хеллер і він розділили власність 50-50. Трахтенберг також сказав, що дружина Хеллера допомогла створити компанію.[5] Трахтенберг познайомився з Геллером, коли Геллер працював у раді школи Ренд (директор у 1918 році[3]), а Трахтенберг був там учителем.[5]
У 1927 році Філіп Фрід, генеральний директор, сказав, що Самуель Геллер, президент Heller & Son, підписав контракт з «Русским самоцветом» (Радянський державний трест) на право видобутку «величезних смарагдових полів» на Уральських горах в СРСР, в обмін на американський капітал і управління спільним видобувним підприємством. New York Times повідомила, що в результаті на ринки США потрапили смарагди на 1 мільйон доларів.[14]
У 1938 році Геллер («з Чаппакуа, Нью-Йорк») працював агентом із закупівель Північноамериканського комітету допомоги Іспанії, який зібрав понад 1 мільйон доларів готівкою та матеріалами.[15]
У 1939 році Комітет Дайса оголосив, що Геллер був першим знайденим «червоним мільйонером».[16] У 1940 році ім'я Геллера згадувалося під час слухань у Комітеті Діса під час свідчень Бенджаміна Гітлоу та Олександра Трахтенберга.[5]
У 1950 році Геллер був директором Школи соціальних наук Джефферсона (спадкоємця Нью-Йоркської робітничої школи), а також президентом People's Radio Foundation, Inc. Серед директорів People's Radio були Джозеф Р. Бродський, а також Роквелл Кент і Пітер Шипка з Міжнародного робітничого ордену.[17]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Геллер був одружений на Едіт Хеллер.[18]
Під час свідчень Комітету Діса Трахтенберг заявив, що Геллер був «дуже багатою людиною» і «мільйонером до російської революції».[5]
Геллер був членом Комуністичної партії США,[5] а також щорічним членом Музею мистецтв Метрополітен у Нью-Йорку.[19] та патроном Єврейської енциклопедії.[20]
Хеллер купив ферму в Бернардсвіллі, штат Нью-Джерсі, невдовзі після повернення з Парижа приблизно в 1910 році.[6]
Праці[ред. | ред. код]
- «Програма перебудови», Радянська Росія (1 листопада 1922)[3]
- Промислове відродження в Радянській Росії (1922)[21]
- Сто років за десять: Радянський Союз продовжує наступ (без дати)
- Хто хоче війни? (1935)[22]
Див. також[ред. | ред. код]
- Російське радянське урядове бюро
- Мартенс Людвіг Карлович
- International Publishers
- Олександр Трахтенберг
- Арманд Гаммер
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Pfannestiel, Todd J. (2001). Rethinking the Red Scare: The Lusk Committee and New York State's fight against radicalism, 1919–1923 (PhD dissertation). College of William & Mary. doi:10.21220/s2-xgk0-2q70. Процитовано 30 December 2021.
- ↑ а б Siegel, Katherine A.S. (11 May 2021). Loans and Legitimacy: The Evolution of Soviet-American Relations, 1919-1933. University Press of Kentucky. Процитовано 30 December 2021.
- ↑ а б в Heller, A.A. (1 November 1922). Tim Davenport (ред.). A Program of Reconstruction (PDF). Soviet Russia. 7 (9): 230—232. Процитовано 30 December 2021.
- ↑ Spence, Richard (7 June 2017). Wall Street and the Russian Revolution: 1905-1925. TrineDay. Процитовано 30 December 2021.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Investigation of Un-America Propaganda Activities in the United States: Volume 7. US Government Printing Office. 1940. с. 4558 (Benjamin Gitlow on International Publishers), 4865-4865 (Alexander Trachtenberg on International Publishers), 4867 (Trachtenberg on how they met), 4880 (Trachtenberg on age), 4881 (wealthy), 4882 (father, International Oxygen Company), 4883 (acetylene, millionaire), 4883-4884 (Rand School), 4884 (wealthy, Call). Процитовано 30 December 2021.
- ↑ а б в Feigelson, Robert (9 July 2004). 50 Years Progress in Crystal Growth: A Reprint Collection. Elsevier. с. 9 (company), 11 (NYC), 19 (Paris). Процитовано 30 December 2021.
- ↑ Charters to New Corporations. Industrial World. National Iron and Steel Publishing Company. 44 (2): 1259. 1910. Процитовано 30 December 2021.
- ↑ Dau's Blue Books. Trow Directory, Printing and Bookbinding Company. 1914. с. 476. Процитовано 30 December 2021.
- ↑ а б Epstein, Edward Jay (1996). Dossier: The Secret History of Armand Hammer. New York: Random House. ISBN 978-0679448020.
- ↑ Umpenhour, Charles Merlin (2005). Freedom, a Fading Illusion. BookMakers Ink. с. 242. Процитовано 30 December 2021.
- ↑ Bolsheviki in Touch with 2,500 Firms Here. New York Times. 18 November 1919. с. 3. Процитовано 30 December 2021.
- ↑ Heller's Charges Denied; Packers and Others Say They Will Not Sell to Bolsheviki. New York Times. 18 November 1919. с. 3. Процитовано 30 December 2021.
- ↑ Martens Bureau Tells its Trade Plan. New York Times. 16 March 1920. с. 3. Процитовано 30 December 2021.
- ↑ Soviet Gems Mined by American Firm; Heller & Son Get Right to Vast Emerald Fields in the Ural Mountains. New York Times. 22 October 1927. Процитовано 30 November 2021.
- ↑ U. S. Ship ue in Spain; Vessel With a $250,000 Cargo Is on Way to Barcelona. New York Times. 21 August 1938. с. 30. Процитовано 30 November 2021.
- ↑ Barkley, Frederick R. (14 September 1939). Dies Group Finds 'Millionaire Red'; A.A.Heller is Named as Party Angel. New York Times. с. 20. Процитовано 30 November 2021.
- ↑ Federal Communications Commission Report. Federal Communications Commission. 1950. с. 819. Процитовано 30 December 2021.
- ↑ Scope of Soviet Activity in the United States. US Government Printing Office. 1956. с. A114. Процитовано 30 December 2021.
- ↑ Annual Report of the Trustees of the Metropolitan Museum of Art. Metropolitan Museum of Art. 1918. Процитовано 30 December 2021.
- ↑ The Jewish Encyclopedia: A Descriptive Record of the History, Religion, Literature, and Customs of the Jewish People from the Earliest Times to the Present Day, Volume 12. Funk & Wagnalls. 1907. с. xiii. Процитовано 30 December 2021.
- ↑ Heller, Abraham Aaron (1922). The Industrial Revival in Soviet Russia. Thomas Seltzer. LCCN 22023364. Процитовано 30 December 2021.
- ↑ Heller, Абрпхам Аарон Геллер (1935). Who Wants War?. Friends of the Soviet Union. Процитовано 30 December 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
Це незавершена стаття про особу США. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |