Авраменко Максим Олегович
| Максим Авраменко | |
|---|---|
 Старший лейтенант | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
27 грудня 1989 (34 роки) Первомайськ, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР |
| Alma Mater | Національний авіаційний університет |
| Псевдо | Богун |
| Військова служба | |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 Національна гвардія |
| Формування | |
| Війни / битви | |
Макси́м Оле́гович Авра́менко — український військовик, вояк батальйону «Донбас», учасник російсько-української війни.
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Первомайську ЗОШ № 2, закінчив Київський авіаційний університет. Працював у Києві в сфері Інформаційних технологій і служив у Київському театрі «Образ»[1]. Після анексії Криму Росією зголосився добровольцем.
З червня 2014 — боєць батальйону «Донбас». На передовій з липня 2014, після взяття Артемівська. Брав участь визволенні Попасної (22.07.2014), Лисичанська (28-29.07.2014) та у боях за Первомайськ (1-22.08.2014) Луганської області.
23 серпня без важкого озброєння увійшов з групою військ в Іловайськ Донецької області, яке утримували до 29 серпня.
Зранку 29 серпня 2014 після отримання наказу командуванням почали вихід «зеленим коридором» в сторону Многопілля. По прибутті в цей населений пункт почався мінометний обстріл, після чого прийшла команда рухатися далі не відповідаючи на провокації в напрямку села Червоносільське, дорогою колона була розбита замаскованими вогневими точками противника та вкопаними танками. Залишки колони дістались Червоносільського, де дві доби тримали оборону. Протягом цього часу велись перемовини про передачу поранених Червоному хресту і вихід військового формування, але вони не увінчались успіхом. Утримували полонених вояки з регулярної армії РФ 30-31 серпня. 31 серпня полонені були передані НЗФ «ДНР» та відправлені в Донецьк, де утримувались в Управлінні обласної СБУ. Провів у полоні 119 днів. Зумів вивезти Державний прапор України, зашивши його в підкладку одягу. 28 грудня 2014 був звільнений з полону.
По поверненні прапор з автографами героїв тих подій зберігається у Військово-історичному музеї при Будинку офіцерів у Києві.
Посилання[ред. | ред. код]
- Пройшов Іловайськ і врятував прапор [Архівовано 28 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Деколи важливіше за життя. Порошенко розповів про героїв, які врятували український прапор, і закликав політиків до єдності [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.][2]
- Факти. Максим Авраменко: «В плену мне удалось спасти украинский флаг, о который сепаратисты вытирали ноги» [Архівовано 23 січня 2016 у Wayback Machine.][3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Київський театр «Образ» [Архівовано 12 січня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Деколи важливіше за життя. Порошенко розповів про героїв, які врятували український прапор, і закликав політиків до єдності. НВ. 23 серпня 2015. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ Максим Авраменко: "В плену мне удалось спасти украинский флаг, о который сепаратисты вытирали ноги". Архів оригіналу за 23 січня 2016.
