Авторефрижератор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Авторефрижератор Volvo FE ІІ

Авторефрижератори — це вантажні автомобілі, причепи та напівпричепи, обладнані спеціальними теплоізольованими (ізотермічними) фургонами та холодильними установками. Завдяки цьому вони здатні підтримувати в вантажному відсіку чітко заданий температурний режим, що робить їх незамінними для перевезення продуктів харчування, медикаментів, хімічних речовин та інших вантажів, які потребують певних умов зберігання.

Історія[ред. | ред. код]

Перший авторефрижератор, призначений для транспортування морозива, був винайдений у 1925 році.[1] Станом на 2010 рік у світі є близько 4 млн авторефрижераторів.[2]

Будова та принцип роботи[ред. | ред. код]

Ізотермічні фургони авторефрижераторів виготовляються з декількох шарів[3][4][5]:

  • Зовнішня обшивка: виготовляється з міцних та стійких до атмосферних впливів матеріалів, таких як пластик, алюміній або оцинкована сталь.
  • Теплоізоляційний шар: зазвичай використовується пінополістирол, пінополіуретан або мінеральна вата. Цей шар товщиною від 5 до 15 см забезпечує мінімальні втрати тепла.
  • Внутрішня обшивка: може бути виконана з пластику, алюмінію або нержавіючої сталі.

Спочатку рефрижератори для поглинання тепла використовували лід. Сьогодні рефрижератори використовують холодильну установку, або фазо-змінюваний матеріал в евтектичних установках, з температурою замерзання -32 °С. Холодильна установка авторефрижератора відповідає за підтримку необхідної температури всередині фургона[6]. Її робота ґрунтується на принципі відведення тепла з вантажного відсіку. Існує декілька типів холодильних установок[3][7]:

  • Компресорні: найпоширеніший тип, який використовує компресор для циркуляції холодоагенту та його випаровування для поглинання тепла.
  • Абсорбційні: працюють за рахунок абсорбції тепла хімічними речовинами.
  • Евтектичні: використовують фазозмінні матеріали, які змінюють свій стан з твердого на рідкий при поглинанні тепла, а при його віддачі знову затвердівають.

Джерело живлення холодильної установки може бути різним[7]:

  • Від двигуна автомобіля: компресор приводиться в дію за допомогою ремінного приводу від двигуна.
  • Автономне: використовується власний бензиновий або дизельний двигун внутрішнього згоряння.
  • Електричне: працює від акумуляторів або підключення до електромережі.

Діапазон регулювання температур від +5 до -32 ° C.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Chapter 30: Refrigerated Trucks and Trailers. The Refrigerating Data Book. American Society of Refrigerating Engineers. 1952. с. 9–237. About 1925, the ice cream industry pioneered the first successful mechanically operated refrigerated trucks, which were operated by methyl chloride condensing units. A generator, driven by a gasoline engine, supplied the power for the compressor motor.
  2. 2010 Report of the Refrigeration, Air Conditioning and Heat Pumps Technical Options Committee (PDF) (Звіт). UNEP. February 2011. с. 94, section 6.2.2 Road Transport. ISBN 978-9966-20-002-0. Архів оригіналу (PDF) за 7 грудня 2014. Процитовано 9 серпня 2018.
  3. а б Спеціальний рухомий склад (PDF). dstu.dp.ua (укр.). Дніпровський державний технічний університет. 2017. Процитовано 15 травня 2024.
  4. Вантажівки рефрижератори. Aline (укр.). Процитовано 15 травня 2024.
  5. Термофургон (PDF). KPI Kharkov (укр.). 2020. Процитовано 15 травня 2024.
  6. Технічні засоби підвезення і зберігання продовольства та води (PDF). tyl.at.ua (укр.). Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. 2009. Процитовано 15 травня 2024.
  7. а б Air Conditioning Equipment and Their Applications (PDF). ignou (англ.). Процитовано 15 травня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]