Авторство послань апостола Петра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Авторство петриністичних послань (Перше і Друге послання Петра ) — важливе питання в біблійній критиці, паралельно з авторством пауліністичних послань, оскільки бібліїсти давно прагнули визначити, хто справжні автори новозавітних листів. Більшість науковців сьогодні доходять висновку, що святий Петро не був автором двох послань, які йому приписують, і що їх написали два різні автори. [1] [2] [3]

Перше послання[ред. | ред. код]

Автор називає себе Петром[ред. | ред. код]

Автор Першого послання Петра у вступному вірші ідентифікує себе як "Петро, апостол Ісуса Христа", а думку про те, що це послання було написане святим Петром, засвідчує ряд отців Церкви: Іриней (140-203 рр.), Тертуліан (150–222 рр.), Климент Олександрійський (155–215 рр.) та Ориген Олександрійський (185–253 рр.). Оскільки Полікарп, який був замучений у 156 р., і Папій покликалися на цей лист, то він, напевно, був написаний до середини ІІ століття. Однак Мураторіїв канон (до 170 р.) не містив його, а також ряд інших соборних послань, що свідчить про те, що їх ще не читали в західних церквах. На відміну від Другого послання Петра, авторство якого ставили під питання ще в античності, про авторство Першого послання Петра було небагато дискусій аж до появи біблійної критики у XVIII столітті. Якщо припустити, що лист автентичний і його автор — Петро, який був замучений близько 64 р., написаний він був, імовірно, між 60-м і 64-м рр.

Теорія Силуянового авторства[ред. | ред. код]

Одна з теорій полягає в тому, що 1-е Петра написав секретар апостола, такий як Марко [Архівовано 1 липня 2021 у Wayback Machine.] або Силуян, про якого йдеться в кінці послання: "Я коротко вам написав через Силуяна, як гадаю вірного брата" (5:12). У наступному вірші автор висловлює вітання: "Вітає вас разом вибрана Церква в Вавилоні, і Марко, мій син". Під церквою "в Вавилоні", ймовірно, мається на увазі християнська громада в Римі, бо саме так ранні християни називали місто, ґрунтуючись на Книзі Об'явлення. "Немає жодних доказів того, що християни називали Рим Вавилоном до часу, коли була написана Книга Об'явлення, а це 90–96 рр. н. е.".

Вживання грецької та гебрейської мов[ред. | ред. код]

Багато вчених вважають, що автором був не Петро, а невідомий автор, який писав після смерті Петра. Оцінки дати написання варіюються від 60-го до 112-го рр. н. е. Більшість критичних дослідників скептично ставляться до того, що апостол Симон Петро, рибалка на Галілейському морі, міг написати послання через його окультурений міський стиль грецької мови і відсутність будь-яких особистих деталей, які б указували на контакт з історичним Ісусом із Назарету. Лист містить близько тридцяти п’яти покликань на Танах, але всі вони з перекладу Септуагінти, малоймовірного джерела для історичного апостола Петра, проте придатного для еллінізованої аудиторії. Отже, використання Септуагінти допомагає визначити аудиторію. Септуагінта — це переклад на грецьку мову, який був створений в Олександрії для використання євреями, які не могли легко читати гебрейську та арамейську мови Танаху, а також для прозелітів. Стверджується, що історичний єврей у Галілеї не міг чути Писання в такій формі.

Псевдоепіграфічний твір, написаний близько 70–90-го років[ред. | ред. код]

Більшість біблієзнавців з тих, що вважають послання псевдоепіграфічним, як зазначає Реймонд Браун[4], датують його 70-90-м роками. Цю думку поділяють такі вчені, як Ерік Ів (Oxford Bible Commentary, с. 1263), Джон Елліотт (The Anchor Bible Dictionary, стаття до Першого послання Петра),[5] і Барт Ерман.[6] Стівен Гарріс, з іншого боку, вважає, що більшість дослідників обстоюють ще пізнішу дату написання, наприклад, під час переслідувань Доміціана (близько 95 р.) або Траяна (близько 112 р.).[7]

Друге послання[ред. | ред. код]

Автор представляється Петром[ред. | ред. код]

Друге послання Петра починається з ідентифікації автора: "Симеон Петро (у деяких перекладах Симон), раб і апостол Ісуса Христа" (2 Петра 1:1) (написання імені відрізняється від 1-го Петра або решти Нового Завіту, крім Дій 15:14). Далі автор чітко представляє себе апостолом Петром, заявляючи, що Господь відкрив йому наближення власної смерті (2 Петра 1:14), що він був очевидцем преображення (2 Петра 1:16-18), що раніше він написав ще одне послання до тої самої аудиторії (2 Петра 3:1), і назвав апостола Павла "улюбленим братом нашим" (2 Петра 3:15).

Підказки на підтримку псевдепіграфічності[ред. | ред. код]

Незважаючи на те, що 2-е Петра претендує на автовство апостола, більшість бібліїстів дійшли висновку, що Петро не є автором, і вважають послання псевдоепіграфічним.[8] До причин належать мовні відмінності з 1-м Петра, помітне використання Послання Юди як джерела, можливі алюзії на гностицизм другого століття, заохочення у зв'язку із затримкою парусії і слабка зовнішня підтримка листа. Крім того, у певних уривках проглядаються додаткові підказки на підтримку псевдепіграфічності, а саме припущення автора про те, що його аудиторія знайома з кількома посланнями Павла (2 Петра 3:15-16), його натяк на те, що апостольське покоління вже відійшло (2 Петра 3:4), і його відокремлення себе від "ваших апостолів" і Господа (2 Петра 3:2).

Зв'язок між 2-м Петра і Юди[ред. | ред. код]

2-е Петра поділяє декілька спільних уривків з Посланням Юди: 1:5 з Юди 3; 1:12 з Юди 5; 2:1 з Юди 4; 2:4 з Юди 6; 2:6 з Юди 7; 2:10–11 з Юди 8-9; 2:12 з Юди 10; 2:13–17 з Юди 11–13; 3:2 з Юди 17; 3:14 з Юди 24; і 3:18 з Юди 25.[9] Оскільки Послання Юди набагато коротше, ніж 2-е Петра, і через різні стилістичні деталі, науковий консенсус полягає в тому, що Послання Юди було джерелом для подібних уривків у 2-му Петра. [10]

Два різні автори[ред. | ред. код]

Більшість науковців вважають, що 1-е Петра і 2-е Петра не були написані тим самим автором. 1-е Петра у своїй суті традиційне і спирається на ключові псалми, ключові глави Ісаї та мудрі вислови, що деякі з них можна знайти в інших місцях Нового Завіту. 2-е Петра, зі свого боку, віддає перевагу більш алюзивному стилю і залежить від більш незрозумілих джерел.[1]

Проблема авторства для більшості бібліїстів уже розв'язана[ред. | ред. код]

Переважна більшість науковців погоджуються, що Петро не писав цього листа.[11] Наприклад, текстолог Деніел Воллес (який стверджує, що автором був Петро) пише, що для більшості експертів "питання авторства вже врегульоване, принаймні негативно: апостол Петро не писав цього листа" і що "величезна маса дослідників Нового Завіту приймають цю перспективу без якихось заперечень".[12] Вернер Кюммель пояснює цю позицію, констатуючи: "Безперечно, що 2-е Петра не походить від Петра, і це сьогодні широко визнано",[13] як стверджує і Стівен Гарріс: "насправді жоден авторитетний дослідник не захищає Петрового авторства 2-го послання Петра".[14] Євангелічні бібліїсти Д. А. Карсон та Дуґлас Му пишуть, що "більшість сучасних біблієзнавців не вважають, що апостол Петро написав цей лист. Справді, для жодного іншого листа Нового Завіту немає більшого консенсусу, що людина, названа автором, насправді не могла бути його автором".[15] Незважаючи на це широке заперечення більшості сучасних науковців, інші бібліїсти вважають аргументи більшості значною мірою непереконливими.[16] Зокрема, Стенлі Портер вказує на той факт, що прийняття 2-го Петра до канону ранніми християнами передбачає, що вони були впевнені, що Петро його написав.[17] Зрештою, Карсон і Му вказують на полеміку, що відбивається в цьому питанні, заявляючи: "Тому нам лишається або прийняти початкову претензію листа на те, щоб бути написаним апостолом Петром, або розглядати його як підробку, що мало заслуговує на канонічний статус".[18]

  1. ↑ а б Old Testament in the New, Steven Moyise, p. 116. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  2. ↑ 'Most scholars believe that 1 Peter is pseudonymous (written anonymously in the name of a well-known figure) and was produced during postapostolic times.' Harris, Stephen L., Understanding the Bible. Palo Alto: Mayfield. 1985. p. 352
  3. ↑ 'Virtually no authorities defend the Petrine authorship of 2 Peter, which is believed to have been written by an anonymous churchman in Rome about 150 C.E.' Harris, Stephen L., Understanding the Bible. Palo Alto: Mayfield. 1985. p. 354.
  4. ↑ Raymond E. Brown, An Introduction to the New Testament, p. 722
  5. ↑ Quotations from these scholars are given in Early Christian Writings [Архівовано 26 липня 2020 у Wayback Machine.].
  6. ↑ Ehrman, Bart D. The New Testament: A Historical Introduction to the Early Christian Writings. 2d ed. New York: Oxford University Press, 2000.
  7. ↑ Harris, Stephen L., Understanding the Bible. Palo Alto: Mayfield. 1985.
  8. ↑ What are they saying about the Catholic Epistles?, Philip B. Harner, p. 49
  9. ↑ T. Callan, "Use of the Letter of Jude by the Second Letter of Peter", Biblica 85 (2004), pp. 42–64.
  10. ↑ The Westminster dictionary of New Testament and early Christian literature, David Edward Aune, p. 256
  11. ↑ The majority position of scholarship that 2 Peter is a pseudepigraph is apparent from the quotations given in the remainder of the paragraph, namely the comments by Daniel Wallace, Werner Kümmel, Stephen Harris, Douglas Moo and D.A. Carson.
  12. ↑ Second Peter: Introduction, Argument, and Outline
  13. ↑ 2 Peter. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  14. ↑ Harris, Stephen L.. Understanding the Bible: a reader's introduction, 2nd ed. Palo Alto: Mayfield. 1985. p. 354.
  15. ↑ Carson, D.A., and Douglas J. Moo. An Introduction to the New Testament, second edition. HarperCollins Canada; Zondervan: 2005. ISBN 0-310-23859-5, ISBN 978-0-310-23859-1. p. 659.
  16. ↑ "Reflections on the Authorship of 2 Peter," Evangelical Quarterly 73 [2001]: 291–309).
  17. ↑ "Pauline Authorship and the Pastoral Epistles: Implications for Canon," BBR 5 (1995): 105–23
  18. ↑ Carson, D.A., and Douglas J. Moo. An Introduction to the New Testament, second edition. HarperCollins Canada; Zondervan: 2005. p. 663
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Авторство_послань_апостола_Петра&oldid=35830566