Автостради в Італії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта автомагістраей в Італії

Автостради в Італії (італ. Autostrade in Italia) — система доріг, що утворюють національну мережу автомагістралей Італії. Загальна довжина системи становить близько 6.758 кілометрів[1]. У Північній і Центральній Італії автостради в основному складаються з платних доріг, якими керує холдингова компанія Автостради Італії[en], контрольована Cassa Depositi e Prestiti[2][3]. Інші оператори включають ASTM, ATP і Автостради Ломбардії на північному заході, автострада в Бреннеро, A4 Holding, Концесії на венеційські автомагістралі та Автостради Венете на північному сході, Strada dei Parchi, SALT, SAT і Autocisa в центрі, і CAS на півдні.

Історія[ред. | ред. код]

Італія стала першою країною, яка відкрила автомагістралі, зарезервовані для автомобілів, завдяки A8[4]. Автомагістраль Мілан-Лагі (сполучає Мілан з Варезе) була розроблена П’єро Пурічеллі, інженером-будівельником і підприємцем. Перший дозвіл на будівництво громадської швидкісної дороги він отримав у 1921 році та завершив будівництво (по одній смузі в кожному напрямку) між 1924 і 1926 роками. До кінця 1930-х років по всій Італії було побудовано понад 400 кілометрів багато- та двосмугових автомагістралей, які з’єднували міста та сільські селища.

Правила дорожнього руху[ред. | ред. код]

Знак регулювання автостради вздовж пандуса

Італійська автострада не повинна використовуватися: [5]

  • Пішоходи та тварини (крім місць відпочинку)
  • Велосипеди
  • Мопеди
  • Мотоцикли з робочим об’ємом двигуна менше 150 куб/см., (якщо оснащено двигуном внутрішнього згоряння)
  • Коляски з робочим об'ємом двигуна менше 250 куб/см., (якщо оснащено двигуном внутрішнього згоряння)
  • Моторизовані триколісні велосипеди, призначені для перевезення людей до 2 місць для сидіння з робочим об’ємом двигуна менше 250 куб/см., (якщо оснащений двигуном внутрішнього згоряння) або має двигун потужністю менше 15 кіловат.
  • Мотоциклетні транспортні засоби, не включені до попередніх категорій, з масою порожнього автомобіля до 400 кг., або повною масою транспортного засобу до 1300 кг.
  • Автомобілі з розрахунковою швидкістю на рівній дорозі менше 80 км/год (50 миль/год)[6].
  • Автомобілі без шин
  • Сільськогосподарські транспортні засоби та технічні транспортні засоби (наприклад, важке обладнання)

Швидкість[ред. | ред. код]

Знак автостради

Італійський автомобільний транспорт має стандартне обмеження швидкості 130 км/год (80 миль/год) для автомобілів. Обмеження для інших транспортних засобів (або під час поганої погоди та/або поганої видимості) нижчі. Законодавчі положення дозволяють операторам встановлювати обмеження до 150 км/год (95 миль/год) на їхніх поступках на добровільній основі, якщо є три смуги в кожному напрямку та працює SICVE, або Safety Tutor, який є системою камер контролю швидкості, яка вимірює середню швидкість на певній відстані. Станом на 2022 рік жодна дорога не використовувала цю можливість.

Перше обмеження швидкості, до 120 км/год (75 миль/год), було введено в дію в листопаді 1973 року в результаті нафтової кризи 1973 року[7]. У жовтні 1977 року була введена ступенева система: автомобілі з об'ємом двигуна понад 1,3 літра мав 140 км/год., обмеження швидкості, автомобілі 900–1299 см 3 мало межу 130 км/год.,, 600–899 см 3 міг проїхати на 110 км/год., і 599 cм3 (36.6 cu in) або менше мали максимальну швидкість 90 км/год.[7]. У липні 1988 року загальне обмеження швидкості становило 110 км/год., було введено для всіх автомобілів понад 600 см 3 (нижня межа була збережена для менших автомобілів) урядом PSDI. У вересні 1989 року їх було збільшено до 130 км/год., для автомобілів вище 1,1 літра і 110 км/год., для менших[8].

Список актуальних Autostrade[ред. | ред. код]

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Головні приміські дороги[ред. | ред. код]

Дорожній знак головної приміської дороги

Шосе типу B (або strada extraurbana principale ), широко, але неофіційно відоме як superstrada (італійський еквівалент швидкісної дороги), — це розділене шосе з принаймні двома смугами руху в кожному напрямку, узбіччям з бруківкою справа, без поперечного руху та без перехрестя рівня. Обмеження проїзду на таких магістралях точно такі ж, як і на автострадах. Знаки на початку та в кінці автомагістралей однакові, за винятком того, що фон синій, а не зелений. Загальне обмеження швидкості на позаміських маршрутах становить 110 км/год. Заміські проїзди не оплачуються. Усі торговельні позаміські підприємства належать і управляються ANAS і безпосередньо контролюються урядом Італії або регіонами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 лютого 2015. Процитовано 20 червня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Benetton Family to Control Italian Toll Road Operator
  3. ↑ Infrastructure company controlled by the Benetton family
  4. ↑ The “Milano-Laghi” by Piero Puricelli, the first motorway in the world
  5. ↑ Art. 175, Nuovo codice della strada
  6. ↑ Art. 372 Regolamento di esecuzione del codice della strada
  7. ↑ а б Disegno di Legge [draft law], Legislative Decree (італ.), Senato della repubblica (967), 7 квітня 1988: 2
  8. ↑ Novella de Luca, Maria (28 вересня 1989). 'Via libera ai 130 km/h' la camera aumenta i limiti di velocità [Green light for 130 km/h: chamber increases speed limits]. La Repubblica (італ.). Процитовано 18 січня 2017.
Головні автошляхи
Дорожній знак автостради (автомагістралі) Італії
Окружні дороги
Тунелі
Розв'язки
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Автостради_в_Італії&oldid=40792795