Агнес де Куртене

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Агнес де Куртене
Народилася 1136
Едеське графство
Померла 1184
Акко
Країна  Єрусалимське королівство
Діяльність аристократка
Титул Граф Яффськийd, count of Sidond, lord of Marashd і lord of Ramlad
Конфесія християнство
Рід House of Courtenayd
Батько Жослен II (граф Едеси)
Мати Béatrice de Saôned[1]
Брати, сестри Жослен III (граф Едеси) і Isabelle de Courtenayd
У шлюбі з Renaud of Marashd, Renaud of Marashd, Амальрік I, Гуго I (сеньйор Яффи), Гуго I (сеньйор Яффи), Reginald of Sidond і Reginald of Sidond
Діти Балдуїн IV[1] і Сибіла I[1]


Агнес де Куртене (11361184) — мати єрусалимського короля Балдуїна IV Прокаженого та Сибіли I Єрусалимської, дочка графа Едеси Жослена II та Беатриси (дочки вірменського царя Костянтина I). В 11621163 рр. — королева-консорт Єрусалиму.

Життєпис[ред. | ред. код]

Агнес належить до знаменитого роду Куртене, однойменного графства у середньовічній Франції. Представники цього роду обіймали візантійський та англійський престоли. Народилася в 1136 році в Едесі, яка належала її батькові з 1118 року. Проживала в цьому місті до 1151 року, до того часу, як місто було захоплене турками.

Два перших чоловіки Агнес — Рональд Мараш та Гуго Ібелін були вбиті турками. Агнес полишила Едесу в 1151 році і переїхала в Антіохію. В 1157 році Агнес одружилася з Аморі I, графом Яффи і Аскалону, брата короля Балдуїна III Єрусалимського. Вона народила Аморі трьох дітей — Балдуїна, Сибілу і Алікс, яка померла у ранньому дитинстві. В цей час Агнес і Аморі проживали у Єрусалимі, яким керувала Мелісенда Єрусалимська, а Балдуїн III тим часом був на війні.

В 1162 році померли і Мелісенда і Балдуїн III, тому Високою радою Аморі було дозволено зайняти єрусалимський трон, але тільки в тому разі, якщо він анулює свій шлюб з Агнес. Це було викликано тим, що Агнес де Куртене не мала достатнього впливу на дворову знать Єрусалимського королівства. Формальною причиною розірвання шлюбу була — кровна близькість Аморі та Агнес (ніби то хрестоносець Гі Монлері був їхнім спільним родичем).

Після розлучення з Аморі, Агнес була усунута від процесу виховання своїх дітей. В 1163 році Агнес де Куртене одружилася з Гуго Ібеліном. В 1169 році під час паломництва в Сантьяго-де-Компостелу (Іспанія) Гуго був вбитий арабами. Через рік вона вкотре одружилася з Рено Сідонським, з яким прожила до своєї смерті в 1184 році.

Незважаючи на своє формальне усунення від політичних процесів у Єрусалимському королівстві, вплив Агнес здійснювався через своїх дітей, з якими вона все ж тримала зв'язок. Історики приписують Агнес активне сприяння шлюбу її дочки Сибіли та Гі де Лузіньяна, який був укладений в 1180 році, і призвів до того, що діти Агнес очолювали королівство до самої смерті Сибіли в 1190 році

Література[ред. | ред. код]

  • Bernard Hamilton, «Women in the Crusader States: The Queens of Jerusalem», in Medieval Women, edited by Derek Baker. Ecclesiastical History Society, 1978
  • Bernard Hamilton, The Leper King and his Heirs: Baldwin IV and the Crusader Kingdom of Jerusalem. Cambridge University Press, 2000.
  • Hans Eberhard Mayer, «The Beginnings of King Amalric of Jerusalem», in B. Z. Kedar (ed.), The Horns of Hattin, Jerusalem, 1992, pp. 121–35.
  • Marie-Adélaïde Nielen (ed.), Lignages d’Outremer. Paris, 2003.
  • William of Tyre, A History of Deeds Done Beyond the Sea. E. A. Babcock and A. C. Krey, trans. Columbia University Press, 1943.
  • Reinhold Röhricht[en] (ed.), Regesta Regni Hierosolymitani MXCVII-MCCXCI, and Additamentum, Berlin, 1893—1904.
  • Steven Runciman, A History of the Crusades, vol. II: The Kingdom of Jerusalem. Cambridge University Press, 1952.


  1. а б в Lundy D. R. The Peerage