Адамович-Іодко Микола Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Адамович.
Адамович-Іодко Микола Володимирович
рос. Николай Владимирович Адамович-Иодко[1]
Народився 17 січня 1915(1915-01-17)[1]
Прилуки, Полтавська губернія, Російська імперія[1]
Помер 23 липня 2002(2002-07-23)[1] (87 років)
Жуковський, Московська область, Росія[1]
Поховання Биковське кладовище
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність льотчик-випробувач, офіцер, дослідник, письменник-документаліст
Галузь flight testingd[1] і ергономіка[1][2]
Alma mater Московський авіаційний інститут (1940)[1]
Науковий ступінь кандидат технічних наук[3] (1956)
Знання мов російська
Заклад Льотно-дослідницький інститут імені М. М. Громова[1]
Magnum opus Letno-Issledovatelʹskij Institut Imeni M. M. Gromova, 1941-2001 : sobytija, ljudi ; [k 60-letiju LII Im. M. M. Gromova][d][4]
Військове звання старший лейтенант[5]
Нагороди

Микола Володимирович Адамович-Іодко (17 січня 1915(19150117), Прилуки, Полтавська губернія, Російська імперія — 23 липня 2002, Жуковський, Московська область, Росія) — Заслужений льотчик-випробувач СРСР (1961), кандидат технічних наук (1956).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 17 січня 1915 року в місті Прилуки. Закінчив школу фабрично-заводського учнівства (ФЗУ), працював слюсарем. З 1936 року відвідував аероклуб Московського авіаційного інституту. У 1940 році закінчив Московський авіаційний інститут. Працював інженером у ЦАГІ імені М. Є. Жуковського.

У 1941—1942 роках — інженер Льотно-дослідницького інституту (ЛДІ). З 1942 по травень 1973 року — на льотно-випробувальній роботі в ЛДІ.

Виконав перший політ і провів іспит Ла-7 (1943—1944). Провів: іспит Іл-2 на міцність (1944); випробував системи автоматичного заходу на посадку «Поле» на пасажирських літаках; багато робіт із систем керування на важких літаках.

Має 14 наукових праць і 4 авторські посвідчення на винаходи. Працював у ЛДІ начальником ергономічної лабораторії. Мешкав у місті Жуковський Московської області. Помер 23 липня 2002 року. Похований у Жуковському, на Биковському цвинтарі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л АДАМОВИЧ-ИОДКО Николай Владимирович // Авиация России : биографическая энциклопедия : 1909-2009 : А--Я / под ред. А. Н. Зелин — Москва: 2009. — С. 12. — 880 с. — ISBN 978-5-903989-03-4
  2. ↑ Шелест И. И. "Бытовая травма", На прочность // С крыла на крыло — 1 — Москва: Молодая гвардия, 1969. — 494 с.
  3. ↑ Остапенко Ю. А., Батков А. М. АДАМОВИЧ-ИОДКО Николай Владимирович (1915-2002) // XX век. Авиастроение России в лицах : энциклопедический словарь / под ред. А. М. Батков — Москва: 2005. — С. 10. — 552 с. — ISBN 5-901262-01-2
  4. ↑ https://primo.nlr.ru/primo-explore/fulldisplay?docid=07NLR_LMS000194048&context=L&vid=07NLR_VU1&lang=ru_RU&search_scope=default_scope&adaptor=Local%20Search%20Engine&tab=default_tab&query=lsr24,contains,%D0%90%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87-%D0%98%D0%BE%D0%B4%D0%BA%D0%BE,AND&mode=advanced&offset=0
  5. ↑ Память народа — 2015.

Посилання[ред. | ред. код]

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адамович-Іодко_Микола_Володимирович&oldid=42202090