Адаптивні природні кілери
Адаптивні природні кілери (NK - natural killer) або схожі на клітини пам’яті NK-клітини - це субпопуляція диференційованих спеціалізованих природних кілерів, які мають потенціал формувати імунологічну пам’ять . Адаптивні NK-клітини ідентифіковані як у людей, так і у мишей.[1][2]
Термін адаптивні NK-клітини походить від їх описаної імунологічної поведінки, що є схожою на функції адаптивної імунної системи, зокрема динамічне розширення конкретних субпопуляцій клітин [3] та захисні реакції пам'яті.[4]
Повідомлялося про постійні популяції подібних на клітини пам’яті NK-клітин під час вірусних інфекцій, контактних реакцій гіперчутливості та після стимуляції прозапальними цитокінами або через активацію рецепторних шляхів.[5] Подібні до клітин пам'яті NK-клітини демонструють різноманітність функціональних, фенотипових, епігенетичних та гомеостатичних відмінностей від цитотоксичних NK-клітин (цNK), що підтверджує їх класифікацію як відмінну від цNK-клітин субпопуляцію клітин.[6]
Ця так звана схожа на пам'ять функція є антиген-неспецифічною і характеризується підвищеною проліферативною здатністю, тривалою персистенцією in vivo до 3 місяців, а також високою продукцією IFN-γ та сильною цитотоксичною активністю при рестимуляції ex vivo.[5]
Спектр різноманітності NK-клітин людини широкий завдяки різноманітності поверхневих рецепторів, внутрішньоклітинних сигнальних молекул, експресії факторів транскрипції, впливу чужорідних антигенів та тканинно-специфічному імпринтингу.[1] Окрім прямого впливу цитокінів на активацію NK-клітин, попередня активація через IL-12 та IL-18 разом з IL-15 може сприяти розвитку мишачих та людських NK-клітин із довготривалою посиленою функціональністю NK-клітин навіть після закінчення та у випадку відсутності початкового стимулу.[5]
Адаптивні NK-клітини у людей[ред. | ред. код]
У периферичній крові людей, які раніше були інфіковані цитомегаловірусом людини (HCMV), спостерігались унікальні та розширені популяції адаптивних NK-клітин.[7] Ці NK-клітини містять активуючі рецептори зв'язування з MHC I класу, як правило, CD94 / NKG2C , демонструють знижену активацію та дегрануляцію у відповідь на активовані аутологічні Т-клітини [6] і вони є CD56dimCD16+ [1] .
У порівнянні з цитотоксичними NK-клітинами, що є CD56dim, адаптивні NK-клітини зазвичай демонструють знижену експресію поверхневих CD7, CD161, NKp30, NKp46 та SIGLEC-7, але демонструють таку ж або навіть вищу експресію CD2, CD57 та CD85j (ILT2, LILRB1).[1] Слід зазначити, що жоден з цих поверхневих маркерів за своєю суттю не є специфічним для адаптивних NK-клітин, але разом вони можуть допомогти виявити дискретні популяції адаптивних NK-клітин.
Походження адаптивних NK-клітин[ред. | ред. код]
Адаптивні NK-клітини людини, ймовірно, походять від цитотоксичних NK-клітин у периферичній крові.[1] Зокрема, CD56dim цNK-клітини можуть бути ймовірним пулом клітин-попередників для адаптивних NK-клітин. Причиною є те, що CD56dim цNK-клітини частіше експресують KIR та/або CD94 / NKG2C. Ці поверхневі молекули в свою чергу можуть передавати в середину клітини важливі антигенчутливі сигнали під час зараження. CD49a+ NKG2C+ NK-клітини - це невелика популяція HCVM-асоційованих NK-клітин людини, що знаходяться у печінці.[8] Ці клітини відрізняються від переважної популяції печінкових CD49e-CD49a- NK-клітин і збільшують імовірність того, що перші становлять унікальну адаптаційну популяцію NK-клітин, що резидує в тканинах людини.
Сигнали, що передаються через рецептор до IL-12 у поєднанні з сигналами від CD2 та рецептора зв'зяування MHC I класу, забезпечують тристоронню стимуляцію, відповідальну за сприяння епігенетичним та фенотиповим модифікаціям, що відбуваються у зв'язку з адаптивною диференціацією NK-клітин.[9]
Терапевтичний потенціал[ред. | ред. код]
Клінічне застосування NK-клітин із властивостями, подібними до властивостей клітин пам’яті, може значно підвищити ефективність цих клітин і відкрити шлях до нових клінічних підходів лікування раку на основі NK-клітин.[10] Адаптивні NK-клітини здатні опосередковувати посилені протипухлинні ефекти, що може бути обумовлено їх підвищеною цитотоксичністю, високою здатністю до продукування IFN-γ та стійкістю у великій кількості у господаря.
Клінічне використання алогенних NK-клітин є перспективним для лікування лейкемії.[10] Невідповідність KIR-лігандів сприятливо впливає на аллореактивність донорських NK-клітин проти лейкемії реципієнта. Крім того, було показано, що адоптивний перенос алореактивних NK-клітин не викликає захворювання трансплантат проти господаря, а натомість пригнічує його.
Дивитися також[ред. | ред. код]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Freud, AG; Mundy-Bosse, BL; Yu, J; Caligiuri, MA (21 листопада 2017). The Broad Spectrum of Human Natural Killer Cell Diversity. Immunity. 5 (47): 820—833. doi:10.1016/j.immuni.2017.10.008. PMC 5728700. PMID 29166586.
- ↑ Hammer, Q; Romagnani, C (30 листопада 2016). About Training and Memory: NK-Cell Adaptation to Viral Infections. Adv Immunol. 133: 171—207. doi:10.1016/bs.ai.2016.10.001. PMID 28215279.
- ↑ Bezivat, V; Liu, LL; Malmberg, JA; Ivarsson, MA; Sohlberg, E; Björklund, AT; Retiere, C; Sverremark-Erkström, E; Traherne, J (4 квітня 2013). NK cell responses to cytomegalovirus infection lead to stable imprints in the human KIR repertoire and involve activating KIRs. Blood. 14 (121): 2678—2688. doi:10.1182/blood-2012-10-459545. PMC 3617633. PMID 23325834.
- ↑ Sun, JC; Beilke, JN; Lanier, LL (29 січня 2009). Adaptive immune features of natural killer cells. Nature. 457 (7229): 557—561. doi:10.1038/nature07665. PMC 2674434. PMID 19136945.
- ↑ а б в Pahl, Jens H. W.; Cerwenka, Adelheid; Ni, Jing (2018). Memory-Like NK Cells: Remembering a Previous Activation by Cytokines and NK Cell Receptors. Frontiers in Immunology (English) . 9. doi:10.3389/fimmu.2018.02796. ISSN 1664-3224. PMC 6279934. PMID 30546366. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б Schlums, Heinrich; Cichocki, Frank; Tesi, Bianca; Theorell, Jakob; Beziat, Vivien; Holmes, Tim D.; Han, Hongya; Chiang, Samuel C. C.; Foley, Bree (17 березня 2015). Cytomegalovirus infection drives adaptive epigenetic diversification of NK cells with altered signaling and effector function. Immunity. 42 (3): 443—456. doi:10.1016/j.immuni.2015.02.008. ISSN 1097-4180. PMC 4612277. PMID 25786176. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.
- ↑ Lee, Jaewon; Zhang, Tianxiang; Hwang, Ilwoong; Kim, Ahrom; Nitschke, Larissa; Kim, MinJae; Scott, Jeannine M.; Kamimura, Yosuke; Lanier, Lewis L. (17 березня 2015). Epigenetic modification and antibody-dependent expansion of memory-like NK cells in human cytomegalovirus-infected individuals. Immunity. 42 (3): 431—442. doi:10.1016/j.immuni.2015.02.013. ISSN 1097-4180. PMC 4537797. PMID 25786175. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 1 вересня 2020.
- ↑ Stegmann, Kerstin A.; Robertson, Francis; Hansi, Navjyot; Gill, Upkar; Pallant, Celeste; Christophides, Theodoros; Pallett, Laura J.; Peppa, Dimitra; Dunn, Claire (05 23, 2016). CXCR6 marks a novel subset of T-bet(lo)Eomes(hi) natural killer cells residing in human liver. Scientific Reports. 6: 26157. doi:10.1038/srep26157. ISSN 2045-2322. PMC 4876507. PMID 27210614. Архів оригіналу за 2 травня 2017. Процитовано 1 вересня 2020.
- ↑ Hammer, Q.; Romagnani, C. (2017). About Training and Memory: NK-Cell Adaptation to Viral Infections. Advances in Immunology. 133: 171—207. doi:10.1016/bs.ai.2016.10.001. ISSN 1557-8445. PMID 28215279.
- ↑ а б Peng, Hui; Tian, Zhigang (13 вересня 2017). Natural Killer Cell Memory: Progress and Implications. Frontiers in Immunology. 8: 1143. doi:10.3389/fimmu.2017.01143. ISSN 1664-3224. PMC 5601391. PMID 28955346.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)