Адвокат Мартіан
| Адвокат Мартіан | ||||
|---|---|---|---|---|
| Жанр | драматична поема | |||
| Автор | Леся Українка | |||
| Мова | українська | |||
| Написано | 1911-1912 | |||
| Опубліковано | 1913 | |||
|
| ||||
«Адвокат Мартіан» — драматична поема Лесі Українки.
Дійові особи[ред. | ред. код]
- Адвокат Мартіан Емілій.
- Аврелія — його дочка.
- Валент — його син.
- Альбіна — його сестра.
- Люцілла — її дочка, Мартіанова небога.
- Констанцій — писар у Мартіана.
- Брат Ізоген — значний християнин, належний до кліру.
- Ардент — молодий християнин.
- Мім — німий раб.
- Германець — воротар.
- Центуріон вігілів.
- Сторожа, сусідки.
Історія публікацій[ред. | ред. код]
Вперше надруковано в журналі «Літературно-науковий вісник»[1].
Історія написання[ред. | ред. код]
Задум написати п'єсу виник у Лесі Українки у вересні 1911 p., після завершення драми-феєрії «Лісова пісня». 15 вересня Леся Українка писала до матері з Хоні:
|
…В холоднішому настрої я обіцяю собі зробити щось і ad panem et aquam і, певне, таки зроблю | 
|
Робота над п'єсою тривала у жовтні — листопаді і завершилась, як свідчить дата чорнового автографа, 21 листопада того ж року. В листі до А. Ю. Кримського 24.05.1912 р. Леся Українка повідомляла:
|
|
Після неї я, відхорувавши, скільки належалось, написала одноактівку знов з римсько-християнським колоритом (III ст.), потім уже захворіла як слід – од різдва до великодня… |
|
Постановки[ред. | ред. код]
Драматична поема була поставлена Державним драматичним театром ім. Т. Г. Шевченка в Києві в сезон 1921—1922 р.
Літературна критика[ред. | ред. код]
Агатангел Кримський згадує:
|
|
Я не наважусь назвати іншого письменника, який би з такою відповідальністю ставився до своєї праці, як Леся Українка. Вона готувалася написати драми «У катакомбах» і «Адвокат Мартіян» і звернулася до мене з просьбою дати їй кілька наукових праць, де можна було б ознайомитись а християнським підпіллям, а розвитком влади митрополитів, коли їх переслідували. Я послав їй спеціальну дисертацію Гідулянова «Развитие власти митрополитов в первые три века христианства». Леся Українка ґрунтовно вивчила цю велику дисертацію, а потім пише мені: «Це мене не задовольняє. Мені потрібні оригінальні документи». А вона знала класичні мови – латинську, грецьку. І писала, що саме їй треба діставати. Я послав їй ще величезну дисертацію Олара «Переслідування християн Римською імперією», написану французькою мовою, – товста книга. Поетеса місяців два читала її і знову пише, що не може «тільки розвідкою обмежитись». Вона замовила ще ряд книжок. Я їй цілу бібліотеку послав. Вона всі ці книжки уважно перечитала. Якби який-небудь приват-доцент стільки прочитав, скільки вона! А вона стільки працювала лише для того, щоб написати дві коротесенькі одноактові драми. Без перебільшення можу сказати, що Леся Українка була справжнім ученим, дослідником[2] |
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Літературно-науковий вісник», 1913, т. 62, кн. 6, стор. 397 — 434
- ↑ Агатангел Кримський. Твори в п’яти томах, т. 2. К., «Наукова думка», 1973, стор. 689
Література[ред. | ред. код]
- Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. — К. : Наукова думка, 1977 р., т. 6, с. 9 — 70.
* Аудіозапис уривка з драматичної поеми "Адвокат Мартіан" (проєкт кафедри української літератури ВНУ ім. Лесі Українки): https://www.youtube.com/watch?v=QGoU73cVrb0 [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.]