Адольф Мартін Плейшл
| Адольф Мартін Плейшл | |
|---|---|
 | |
| Народився |
10 жовтня 1787[1][2][3] Горні Плана |
| Помер |
31 липня 1867[4][1][…] (79 років) Dorf an der Ennsd, Haidershofend, Амштеттен, Нижня Австрія, Австро-Угорщина |
| Поховання | Кладовище Святого Марка і Віденський центральний цвинтар |
| Країна |
 Австрійська імперія |
| Діяльність | хімік, викладач університету, лікар |
| Alma mater | Карлів університет |
| Заклад |
Віденський університет Карлів університет |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Нагороди |
 |
 Адольф Мартін Плейшл у Вікісховищі | |
Адольф Мартін Плейшл (нім. Adolf Martin Pleischl; 10 жовтня 1787, Горні Плана, Богемія — 31 липня 1867, Гайдерсгофен, Австро-Угорська імперія) — хімік, лікар, педагог, професор, доктор філософії, винахідник.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в небагатій сім'ї. Закінчив гімназію в Празі. З 1806 року вивчав в університеті філософію, з 1809 року — медицину. У 1815 році став лікарем, й, окрім лікарської діяльності, почав серйозно вивчати хімію.
У 1815 році отримав докторський ступінь в Карловому університеті, де згодом став професором загальної та фармацевтичної хімії (1821—1838). Займався перспективами розвитку празького хіміко-фармацевтичного інституту.
У 1838 році переїхав до Відня, читав лекції у Віденському університеті.
Помер Адольф Мартін Плейшл у 1867, похований у Відні на кладовищі Святого Марка.
Його донька Марія була заміжня за лікарем Йоганном фон Оппольцером (1808—1871), одним із засновників так званої Віденської медичної школи.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
У Празі вчений здійснив свій перший науковий аналіз води в річці Влтава, міському водопроводі та фонтанах.
Досліджував термальні джерела богемських курортів. Був активним ініціатором санаторно-курортного лікування в Карлових Варах, Маріанських Лазнях, Франтішкові-Лазне і Теплиці. Його позитивний висновок якостей води у Карлових Варах посприяв виникненню прибуткового джерела доходу шляхом експорту бутильованої води і продуктів, які містять у своєму складі гідрокарбонат натрію.
Плейшлу також приписують створення безпечної неметалевої емалі для покриття металевого посуду[5].
Крім того, вчений, за допомогою тиску і низької температури, намагався здійснити зріджування діоксиду вуглецю, процес, який пізніше був успішно завершений його учнем Йоганном Августом Наттерером[6][7].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Був нагороджений Лицарським Хрестом Імператорського австрійського ордена Франца Йосифа.
- У 1949 році в Зіммерингу (11 район Відня) на його честь названа алея «Pleischlgasse».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б Dr. Constant v. Wurzbach Pleischl, Adolph Martin // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 22. — S. 415.
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ https://www.geschichtewiki.wien.gv.at/Adolf_Martin_Pleischl
- ↑ [1] [Архівовано 2 червня 2020 у Wayback Machine.] Encyklopedie Ckrumlov.cz
- ↑ [2] History of industrial gases by Ebbe Almqvist
- ↑ AEIOU Encyclopedia [Архівовано 19 вересня 2018 у Wayback Machine.] (biographical information)
Посилання[ред. | ред. код]
- BLKÖ: Pleischl, Adolph Martin [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
|
- Народились 10 жовтня
- Народились 1787
- Померли 31 липня
- Померли 1867
- Померли в Нижній Австрії
- Випускники Карлового університету
- Науковці Віденського університету
- Викладачі Карлового університету
- Доктори філософії
- Кавалери лицарського хреста ордена Франца Йосифа
- Австрійські винахідники
- Австрійські хіміки
- Поховані на цвинтарі Святого Марка
- Австрійські лікарі