Адріан Фрутігер
| Адріан Фрутігер | |
|---|---|
| нім. Adrian Frutiger | |
 Адріан Фрутігер, 2002 рік | |
| Ім'я при народженні | Adrian Johann Frutiger |
| Народився |
24 березня 1928[4][2][…] Унтерзеен, Швейцарія[4][2] |
| Помер |
10 вересня 2015[1][2][3] (87 років) Бремгартен-бай-Берн, Берн-Міттельланд, Bernese Mittelland administrative regiond, Берн, Швейцарія[6] |
| Країна |
 Швейцарія |
| Національність | швейцарець |
| Діяльність | типограф і дизайнер |
| Відомий завдяки | Univers, Frutiger і Avenir |
| Alma mater | Вища школа мистецтв (Цюрих)[de] |
| Знання мов | німецька[7] і французька |
| Заклад | Деберні і Пеньйоd[2] |
| Членство | Alliance Graphique Internationaled[8] |
| Magnum opus | Frutigerd[2], Universd[2], Avenird[2], OCR-Bd[2], Ondine Scriptd[2] і Méridiend[2] |
| Нагороди | |
А́дріан Фру́тігер (нім. Adrian Frutiger, ˈfʁuːtɪˌgər) (нар. 24 травня 1928, Унтерзеен — пом. 10 вересня 2015[9], Бремгартен-бай-Берн[10][11], Швейцарія) — швейцарський дизайнер шрифтів, що належить до найвизначніших представників швейцарської школи типографії XX та XXI ст[12].
Біографія[ред. | ред. код]
Фрутігер був сином ремісника[13]. Після закінчення навчання на набірника в друкарні Interlakner Buch und Kunstdruckerei Otto Schlaefli (сьогодні Verlag Schlaefli & Maurer AG)[14] та закінчення школи мистецького ремесла[de] (1949—1951) в Альфреда Вілліманна та Вальтера Кеха (дипломна робота: «Європейский розвиток шрифтів від лапідарної грецької абетки до шрифтів Відродження») Фрутігер спочатку працював графіком у Цюриху. 1952 року він став робітником паризької словолитні Deberny & Peignot, 1962 року Фрутігер разом із Бруно Пфеффлі й Андре Гюртлером заснував власне графічне ательє в Аркеї біля Парижа. Поза роботою, він також викладав протягом декількох років у École Estienne та École Nationale Supérieure des Arts Décoratifs. З 1992 року Фрутігер жив у Бремгартені біля Берна[15].
Два його найвідоміші шрифти — некарбована лінійна антиква Univers і створений для паризького міжнародного аеропорту імені Шарля де Голля Roissy, рання форма шрифта Frutiger. Поза цим Фрутігер створив численні інші шрифти, такі як Avenir, Centennial, Iridium, Meridien і Serifa. Його шрифти OCR-B, оптимовані для читання, 1973 року стали стандартом ISO.
Рутігер описав створення шрифтів без засічок як «основну роботу всього життя»[16], пояснивши це складністю їхнього дизайну порівняно зі шрифтами із засічками[16].
Книга Фрутігера 1978 року «Людина та її знаки» вважається фундаментальною працею теорії знаків для практичного графічного застосування, наприклад, для створення логотипа. Книга перекладена та оприлюднена сімома мовами.
З 2003 року дорожні знаки у Швейцарії використовують шрифти ASTRA-Frutiger Standard і ASTRA-Frutiger Autobahn[17].
Родина[ред. | ред. код]
Фрутігер був двічі одружений. Його перша дружина, Полетт Флюкігер, померла 1954 року після народження їхнього сина Стефана.
1955 року Фрутігер одружився з Сімоною Бікель, яка померла 2008 року[18]. Обидві доньки від цього шлюбу, Анна-Сильвія та Аннік, скоїли суїцид у 16 і 20 років відповідно. Для вшанування їхньої пам'яті батьки заснували фонд «Fondation Adrian et Simone Frutiger», що опікується нейропсихологічними та нейропсихіатричними дослідженнями[19].
Шрифти[ред. | ред. код]
- Apollo
- ASTRA Frutiger Standard
- ASTRA Frutiger Autobahn
- Avenir
- Avenir Next
- Breughel LT
- Linotype Centennial
- Linotype Didot
- Egyptienne F
- Frutiger
- Frutiger Serif
- Frutiger Stones
- Frutiger Symbols
- Frutiger Next (разом із Еріком Фаульгабером)
- Glypha
- Herculanum
- Icone LT
- Iridium LT
- Meridien
- Nami
- Neue Frutiger (разом із Акірою Кобаясі)
- OCR-B
- Ondine
- Pompeijana
- President
- Roissy
- Serifa
- Univers
- Vectora
- Versailles
- Westside
Почесні звання та нагороди[ред. | ред. код]
- 1986: Gutenberg-Preis спілки Gutenberg-Gesellschaft e. V.
- 1987: Type Directors Club Medal нью-йоркського Type Directors Club
- 2006: Sota-Award за весь внесок протягом життя
- 2007: Preis Designer 2007 Департаменту культури Швейцарської Конфедерації за формування вигляду довкілля для мільйонів осіб
- 2013: Kulturpreis des Berner Oberlandes за весь внесок протягом життя
Список робіт[ред. | ред. код]
- Der Mensch und seine Zeichen. Textbearbeitung von Horst Heiderhoff. 3 Bände. D. Stempel, Frankfurt am Main 1978/1979/1981; Kurzfassung: Marix, Wiesbaden 2006, ISBN 3-86539-907-X.
- Type, Sign, Symbol. ABC, Zürich 1980 (englisch, deutsch, französisch).
- Ein Leben für die Schrift. Schlaefli & Maurer, Interlaken 2003, ISBN 3-85884-015-7.
- Nachdenken über Zeichen und Schrift. Haupt, Bern 2005, ISBN 3-258-06811-9.
- Symbole. Geheimnisvolle Bilder-Schriften, Zeichen, Signale, Labyrinthe, Heraldik. Haupt, Bern 2008, ISBN 978-3-258-07323-1.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б http://www.sueddeutsche.de/kultur/nachruf-eine-epoche-in-buchstaben-1.2645575
- ↑ а б в г д е ж и к л м Adrian Frutiger obituary // The Guardian — UK: GMG, 2015. — ed. size: 161152 — ISSN 0261-3077
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118693891 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ газета
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://a-g-i.org/members
- ↑ Дата смерті 10 вересня 2015 відповідно до уряду комуни Бремгартена біля Берна від 16 вересня 2015
- ↑ Некролог Адріана Фрутігера [Архівовано 26 липня 2019 у Wayback Machine.] Linotype, 15 вересня 2015
- ↑ Erik Spiekermann (13 вересня 2015). Eine Epoche in Buchstaben. Süddeutsche Zeitung. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 14 вересня 2015.
- ↑ 8 Typography Quotes of Adrian Frutiger To Motivate You. Master Bundles (амер.). 5 листопада 2021. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
- ↑ Ulf Erdmann Ziegler. Schrift und Zärtlichkeit. Zum Tode des Schweizer Typographen Adrian Frutiger. In Frankfurter Allgemeine Zeitung vom 14. September 2015. Seite 13
- ↑ Schriften mit Weltruhm: Typograf Adrian Frutiger ist gestorben [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.]. Abgerufen am 15. September 2015
- ↑ Adrian Frutiger [Архівовано 14 вересня 2015 у Wayback Machine.], typografie.co.at, abgerufen am 15. Juli 2014 (файл PDF)
- ↑ а б Eye Magazine | Feature | Reputations: Adrian Frutiger. www.eyemagazine.com. Архів оригіналу за 30 січня 2013. Процитовано 8 листопада 2021.
- ↑ typografie.info: Schriften auf Verkehrszeichen. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 22 січня 2020.
- ↑ Margalit Fox: Adrian Frutiger Dies at 87; His Type Designs Show You the Way [Архівовано 25 січня 2020 у Wayback Machine.], in: New York Times, 18. September 2015.
- ↑ Fondation Adrian et Simone Frutiger — Historique. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 22 січня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Erich Alb (Hrsg.): Adrian Frutiger — Formen und Gegenformen / Forms and Counterforms. Syndor, Cham 1998, ISBN 3-908257-02-6.
- Anja Bodmer, Jürg Brühlmann: Read Me — mit Adrian Frutiger durch die Welt der Zeichen und Buchstaben. Hochparterre, Zürich 2008, ISBN 978-3-909928-09-5.
- Anne Cuneo: Adrian Frutiger — Schriftengestalter. DVD. 2005, OCLC 315110710.
- Michael Düblin: Schriften für Menschen. [Архівовано 7 жовтня 2015 у Wayback Machine.] In: Basler Magazin, Nr. 3/1997, 18. Januar 1997, S. 12 f. (PDF [Архівовано 3 жовтня 2015 у Wayback Machine.]).
- Schweizerische Stiftung Schrift und Typographie, Heidrun Osterer, Philipp Stamm (Hrsg.): Adrian Frutiger — Schriften. Das Gesamtwerk. Birkhäuser, Basel 2008, ISBN 978-3-7643-8576-7.
- Frutiger, Adrian німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії. 2007.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Адріан Фрутігер |
- Werke von und über Adrian Frutiger [Архівовано 24 березня 2016 у Wayback Machine.] im Katalog Helveticat der Schweizerischen Nationalbibliothek
- Бібліографія. Адріан Фрутігер // Німецька національна бібліотека
- Adrian Frutiger bei linotype.com [Архівовано 14 вересня 2015 у Wayback Machine.] (deutsch, englisch)
- Adrian Frutiger im Klingspor-Museum — Auflistung und Abbildung aller Schriftschnitte durch Hans Reichardt [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (PDF; 747 kB)
- Ruedi Helfer: Архівна копія на сайті Wayback Machine., NZZ Folio 10/1994.
- Christine Kopp, Christoph Frutiger (Hrsg.): Adrian Frutiger — Der Mann von Schwarz und Weiss [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.], DVD, Ott Verlag, Bern, 2006, ISBN 3-7225-0049-4 (im YouTube-Kanal der Produktionsfirma).
- Sebastian Rohner: Adrian Frutiger — Ein Leben [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.], Interview.
|
