Аді Баркан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зображення
Громадянство США і Ізраїль
Дата народження 18 грудня 1983(1983-12-18)
Місце народження Бостон[1]
Дата смерті 1 листопада 2023(2023-11-01)[2] (39 років)
Місце смерті Santa Barbara Cottage Hospitald
Причина смерті бічний аміотрофічний склероз
Рід діяльності адвокат, політичний активіст
Заклад освіти Єльська школа права, Claremont High Schoold і Columbia Colleged
Член політичної партії Демократична партія США
Стан здоров'я бічний аміотрофічний склероз
Член у Демократичні соціалісти Америки
Отримані відзнаки
Кількість підписників у соціальних мережах 180 244
CMNS: Аді Баркан у Вікісховищі

Охад «Аді» Баркан (івр. עדי ברקן‎; 18 грудня 1983 — 1 листопада 2023) — американський юрист і соціалістичний діяч. Він був співзасновником PAC «Будь героєм»[3] і був організатором Центру народної демократії, де керував кампанією «Набридли».[4] Баркан зіткнувся з сенатором Джеффом Флейком у літаку у 2017 році, просячи його «бути героєм» і проголосувати проти податкового законопроєкту, який загрожував скороченням Medicare, Medicaid і Social Security.[5]

Баркан, у якого у 2016 році діагностували термінальну нейродегенеративну хворобу БАС (також відому як хвороба Лу Геріга) незабаром після народження його сина, був названий «найпотужнішим активістом в Америці» в заголовку 2019 року в журналі Politico.[5] У 2020 році він увійшов до списку 100 найвпливовіших людей світу за версією.[6][7]

Життєпис і освіта[ред. | ред. код]

Охад Баркан, відомий як Аді, народився в Бостоні, штат Массачусетс,[8] 18 грудня 1983 року[9] в родині іммігрантів з Румунії та Ізраїлю.[10] Його мати, Діана Л. Кормос-Бухвальд, є професором історії науки в Каліфорнійському технологічному інституті, а його батько, Елазар Баркан, є професором міжнародних і громадських відносин у Колумбійському університеті.[8] Баркан виріс спочатку в Кембриджі, штат Массачусетс, потім у Клермонті та Пасадені, штат Каліфорнія,[8] у, за його словами, «світській єврейській родині». Він мав подвійне громадянство США та Ізраїлю.[10]

Баркан відвідував середню школу в Клермонті, де рано зацікавився прогресивним активізмом, таким як боротьба проти законодавства про права геїв.[10] Далі Баркан навчався в Колумбійському коледжі, навчаючись на курсах економістів Джозефа Стігліца та Джеффрі Сакса, і закінчив його з відзнакою у 2006 році[11] Він навчався в Єльській юридичній школі, де здобув ступінь доктора права у 2010 році[12]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Рання кар'єра[ред. | ред. код]

Між коледжем і юридичною школою Баркан працював над кампанією демократа Вікторії Уеллс Вулсін[13], виконуючи обов'язки директора зі зв'язків із довгостроковою та остаточно невдалою спробою Вулсіна отримати місце в Конгресі в сильно республіканському районі Цинциннаті.[11] Після закінчення юридичної школи Баркан жив у Нью-Йорку, де працював над законними правами іммігрантів, а потім працював секретарем судді Шіри Шайндлін в окружному суді Південного округу Нью-Йорка.[10]

Баркан працював у Центрі народної демократії.[14] організація місцевих лівих чиновників через ініціативу Центру «Місцевий прогрес».[15] Він розширив мережу до понад 1000 учасників і допоміг виграти оплачувану відпустку через хворобу в Нью-Йорку у 2013 році та мінімальну зарплату в 15 доларів США в Сіетлі у 2014 році[15] Починаючи з 2012 року, Баркан розробив кампанію Fed Up, також через CPD, щоб відстоювати перед Федеральною резервною системою вплив монетарної політики на людей з низькими доходами. Організація протестів під час щорічних зборів Федеральної резервної системи в Джексон Хоулі, Вайомінг, Fed Up намагалася уповільнити підвищення процентних ставок і ширше змінити структуру управління Федеральною резервною системою; до 2014 року група була включена до порядку денного щорічних зборів.[16] Баркан зустрівся з тодішньою головою Джанет Йеллен і, як повідомляється, вплинув на неї, щоб збільшити пріоритетність мінімізації безробіття в подвійному мандаті Федеральної резервної системи.[17][18] У HuffPost Даніель Маранс написав, що ці зусилля «були частиною апетиту Баркана брати участь у малоймовірних боях і створювати власні шанси за допомогою суміші химерного ідеалізму та чистої рішучості. І це відображало інституціоналістичний оптимізм, який у деяких вийшов з моди ліві квартали: віра в те, що правий соціальний рух може проникнути навіть у найелітніші інституції країни».[15]

Адвокація після діагностики БАС[ред. | ред. код]

Баркан із сенатором Елізабет Воррен у 2019 році

У грудні 2017 року[19] Баркан поспілкувався з сенатором-республіканцем США Джеффом Флейком з Аризони щодо майбутнього голосування Флейка щодо запропонованих знижок податків, розмову, зняту на відео іншою активісткою, Ліз Джафф[20], коли вони подорожували по одній місцевості. політ.[21] Баркан наполягав на Флейку щодо скорочення PAYGO для Medicare, Medicaid та соціального забезпечення, яке призвело до такого значного зниження податків[22], що поставило під загрозу програми, від яких невдовзі залежало його виживання через хворобу Баркана. Він благав Флейка «бути американським героєм» і проголосувати проти зниження податків, щоб гарантувати, що такі пацієнти, як Баркан, не втратять доступ, наприклад, до апарату штучної вентиляції легенів, який Баркану врешті-решт знадобиться дихати.[23][24] Флейк проголосував за скорочення.[5] Після цієї зустрічі Баркан розробив кампанію «Будь героєм», яка підтримує низку прогресивних справ і кандидатів.[25]

Під час слухань щодо затвердження у Верховному суді Бретта Кавано у 2018 році, у співпраці з Народним альянсом штату Мен і Майнерами за підзвітне лідерство[26], Баркан і кампанія «Будь героєм» виступали за те, щоб сенатор-республіканець Сьюзен Коллінз від штату Мен проголосувала проти висунення; серед інших питань,[26] Кавано виступав проти абортів, і хоча Коллінз зазначила, що вона не підтримає кандидата, який скасував би справу Роу проти Вейда,[27] вона, однак, здавалося, що підтримає це призначення. Незначно просунувшись з іншими засобами зв'язку з Коллінзом, Баркан звернувся до збору коштів.[27] Зусилля шукали пожертви в розмірі 20,20 доларів США, щоб підтримати претендента від Демократичної партії на переобрання Коллінза у 2020 році, якщо Коллінз підтримає Кавано;[27] Баркан використовував платформу Crowdpac для збору внесків, які були б повернуті донорам, якби Коллінз проголосував проти висунення Кавано. Зрештою вона проголосувала за підтвердження, і кампанія зібрала 4 мільйони доларів від понад 100 000 донорів для фінансування претендента 2020 року Сари Гідеон.[28][29] Згодом Гідеон зазнав поразки від Коллінза.

У квітні 2019 року Баркан свідчив перед Комітетом Палати представників Сполучених Штатів з правил на користь Medicare for All на перших в історії слуханнях Конгресу з цього питання. Баркан, у якого був АЛС, використовував доповнювальну та альтернативну комунікацію, щоб свідчити в Палаті представників про те, чому, на його думку, Америці потрібна медична допомога з єдиним платником.[30]

Баркан у серпні 2019 року

Баркан також був національним співголовою Health Care Voter.[31] Баркан був названий одним із 50 найкращих політичних мислителів у 2016 році за версією Politico[32], а у 2018 році він був включений до 50 найвпливовіших американських євреїв за версією Forward.[33] Під час дебатів у липні 2019 року Елізабет Воррен згадала боротьбу Баркана як приклад невідповідності приватного страхування.[34] У серпні 2019 року Баркан провів перше інтерв'ю з кандидатом у президенти. Він поспілкувався з Корі Букером і обговорив плани Букера щодо реформи охорони здоров'я. Під час інтерв'ю вони також обговорювали, як Букеру було спостерігати, як його батько, який помер від хвороби Паркінсона, захворів і помер.[35]

Книгу Баркана "Eyes to the Wind: A Memoir of Love and Death, Hope and Resistance " було опубліковано у вересні 2019 року у видавництві Atria Books.[36] Книгу написали Елізабет Уоррен і Берні Сандерс і містить передмову Александрії Окасіо-Кортес.[37]

Під час другого дня національного з'їзду Демократичної партії 2020 року 18 серпня 2020 року Баркан виступив із промовою на підтримку президентської кампанії Джо Байдена 2020 року.[38]

У документальному фільмі 2021 року «Не йде тихо» розповідається про активність Баркана після його діагностики. The New York Times назвала його «теплим і щедрим портретом».[39]

У квітні 2022 року в рамках кампанії гуманітарної благодійної організації Oxfam з розв'язання проблем акціонерів, спрямованої на те, щоб змусити трьох гігантських виробників вакцин проти COVID-19 зробити їхні вакцини доступнішими в усьому світі, Баркан звернувся до ради директорів Pfizer у попередньо записаному повідомленні.[40][41][42]

У вересні 2023 року Баркан був відзначений нагородою «Свобода від потреб» від Інституту Рузвельта, однієї зі щорічних премій «Чотири свободи», «за його невибагливу роботу в боротьбі за свободу від економічної потреби та за більш справедливу систему охорони здоров'я в Сполучені Штати».[43][44][45]

Особисте життя і смерть[ред. | ред. код]

Баркан був одружений на Рейчел Кінг[46], професорці англійської мови.[47] У Кінга та Баркана, які познайомилися ще студентами Колумбійського університету,[10] було двоє дітей: син 2016 року народження та донька 2019 року народження[48][49] Вони жили в Санта-Барбарі, Каліфорнія.[50] Він був членом Демократичних соціалістів Америки.[51]

Баркан помер від ускладнень БАС у лікарні Санта-Барбара Котедж 1 листопада 2023 року у віці 39 років.[8][15][52]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://twitter.com/adybarkan/status/958253318429491200?lang=bg
  2. ↑ Thomas C. Ady Barkan, Influential ALS Advocate and Subject in ‘Not Going Quietly,’ Dies at 39 / J. Min — LA: Penske Media Corporation, 2023. — ISSN 0018-3660
  3. ↑ Reston, Maeve; Ramirez, Gabe (24 жовтня 2019). A neurodegenerative disease took this man's future, but his legacy might be the 2020 election. CNN. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 25 жовтня 2019.
  4. ↑ Ady Barkan. The Nation (амер.). 16 січня 2018. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
  5. ↑ а б в Allen, Arthur (24 березня 2019). The Most Powerful Activist in America Is Dying. POLITICO Magazine (англ.). Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 6 серпня 2019.
  6. ↑ Ady Barkan: The 100 Most Influential People of 2020. Time. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 23 вересня 2020.
  7. ↑ Ady Barkan I TIME100 2020 (англ.), процитовано 2 листопада 2023
  8. ↑ а б в г Ives, Mike (2 листопада 2023). Ady Barkan, Health Care Activist, Dies at 39. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 2 листопада 2023.
  9. ↑ Man with ALS to senator: You can save my life. CNN. 14 грудня 2017. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  10. ↑ а б в г д Singer, Jenny; Casey, Nikki (11 листопада 2018). Ady Barkan Will Die For Your Sins: Meet The Man Giving His Last Breath To Democracy. The Forward (амер.). Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 11 лютого 2019.
  11. ↑ а б Pre, Jenn (Winter 2018–2019). "Be a Hero," Urges ALS-Afflicted Activist. Columbia College Today. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  12. ↑ Belli, Brita (22 жовтня 2018). Driven to serve: Jefferson Awards recognize Yale's unsung heroes. YaleNews (англ.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 10 лютого 2019.
  13. ↑ Noel, Jude (5 вересня 2018). He Launched His Political Career in Cincinnati — Now He's Fighting for Health Care Access While Battling ALS. CityBeat Cincinnati (англ.). Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  14. ↑ Eliahou, Maya; Lear, Justin (6 серпня 2018). Dying of ALS, this father is using his last breaths to help Democrats win in 2018. CNN. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  15. ↑ а б в г Marans, Daniel (1 листопада 2023). Ady Barkan, Who Used His Illness To Advance Progressive Causes, Dies. HuffPost (англ.). Процитовано 2 листопада 2023.
  16. ↑ Appelbaum, Binyamin (24 серпня 2016). Fed, Eager to Show It's Listening, Welcomes Protesters. The New York Times. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  17. ↑ Baker, Dean (2 листопада 2023). The Death of Ady Barkan, a Great Organizer and Great Human Being. Center for Economic and Policy Research (амер.).
  18. ↑ Ady Barkan, Activist Who Used His Illness To Advance Progressive Causes, Dies. Yahoo News (амер.). 2 листопада 2023.
  19. ↑ Henderson, Cydney; Hansen, Ronald J. (9 грудня 2017). Aboard flight, dad battling ALS pleads with Sen. Jeff Flake to vote no on tax bill. The Arizona Republic (англ.). Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 10 лютого 2019.
  20. ↑ Jilani, Zaid (8 грудня 2017). In a Moving Dialogue, Disabled Activist Confronted Jeff Flake About Tax Bill on His Plane Ride Home. The Intercept. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  21. ↑ Kalich, Sydney (31 липня 2018). SoCal Dad With ALS Travels Country in Last Days on Earth. NBC Southern California (англ.). Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  22. ↑ Costa, Pedro Nicolaci da (19 грудня 2017). A 34-year-old activist who's fighting for his life traveled to Washington to oppose tax cuts – and he says 'Republicans are screwed'. Business Insider. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  23. ↑ Nilsen, Ella (24 квітня 2018). Activist and ALS patient Ady Barkan got national attention for his tax bill protests. Now he's getting involved in 2018. Vox. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 10 лютого 2019.
  24. ↑ Marans, Daniel (8 грудня 2017). A Terminally Ill Progressive Activist Confronted Jeff Flake About The Tax Bill On A Flight. Huffington Post. Архів оригіналу за 11 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  25. ↑ Weigel, David (17 квітня 2018). Man with ALS who confronted Flake over tax law launches 'Be a Hero' campaign to beat Republicans. Washington Post (англ.). Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 10 лютого 2019.
  26. ↑ а б Bixby, Scott (11 вересня 2018). Group Raises Nearly $1M for Susan Collins' Nonexistent Opponent if She Votes to Confirm Brett Kavanaugh. The Daily Beast (англ.). Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  27. ↑ а б в Jilani, Zaid (16 серпня 2018). Brett Kavanaugh Opponents Are Raising Money for Sen. Susan Collins's 2020 Opponent — but Will Refund It If She Votes "No". The Intercept. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  28. ↑ Stewart, Emily (6 жовтня 2018). Susan Collins's 2020 challenger already has a $3 million campaign fund, thanks to Collins's vote on Kavanaugh. Vox. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 10 лютого 2019.
  29. ↑ Saul, Stephanie (24 червня 2019). Sarah Gideon to challenge Susan Collins for Maine Senate Seat. New York Times. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.
  30. ↑ Health Policy: Then and Now, Health Care Turning Point, The MIT Press, 2010, doi:10.7551/mitpress/8308.003.0003, ISBN 9780262265966
  31. ↑ I'm dying of ALS, here's why health care will decide my last vote. The Hill. 17 вересня 2018. Архів оригіналу за 23 лютого 2019. Процитовано 24 лютого 2019.
  32. ↑ #48: Ady Barkan & Andrew Levin – The POLITICO 50. Politico (англ.). Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 6 серпня 2019.
  33. ↑ Forward 50 2018. The Forward (амер.). Архів оригіналу за 23 лютого 2019. Процитовано 9 березня 2019.
  34. ↑ David A. Graham (31 липня 2019). Elizabeth Warren's Message: 'I Am Not Afraid'. The Atlantic. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 1 серпня 2019.
  35. ↑ Cory Booker Faces Blunt Health Care Questions from Ady Barkan | Uncovered | NowThis. YouTube. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.
  36. ↑ Eyes to the Wind: A Memoir of Love and Death, Hope and Resistance. www.publishersweekly.com. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
  37. ↑ Activist Ady Barkan's New Baby Joy Will Make You Kvell. Kveller (англ.). 15 листопада 2019. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 19 листопада 2019.
  38. ↑ @adybarkan (19 серпня 2020). Took me 36 years to get a spot at the DNC. Took Willow only 9 months. My #DemConvention speech (Твіт) (англ.). Процитовано 18 серпня 2020 — через Твіттер.
  39. ↑ Bugbee, Teo (12 серпня 2021). 'Not Going Quietly' Review: Into the Long Fight. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 2 листопада 2023.
  40. ↑ 'Greed Is Costing Lives': Global Actions Condemn Big Pharma's Vaccine Profiteering. www.commondreams.org (англ.). Процитовано 2 листопада 2023. During Pfizer's shareholder meeting, healthcare activist Ady Barkan presented a resolution pushing the company to support the transfer of vaccine technology to boost production and access across the globe. The resolution, sponsored by Oxfam America, fell short, garnering 27% of the vote from shareholders.

    'We are in the midst of the greatest public health crisis in 100 years. Despite safe and effective vaccines like Pfizer's, thousands of people are still dying every day because protections against the coronavirus have not been made accessible to all. Billions of people remain unvaccinated in part because Pfizer cannot produce enough doses on its own, yet, Pfizer refuses to share its technology to boost global manufacturing.'
  41. ↑ Dr. Tedros, Barkan, Seyoum present Oxfam shareholder resolutions to urge Moderna, Pfizer, and Johnson & Johnson to address Covid-19 vaccine inequity (англ.). Oxfam International. 25 травня 2022. Процитовано 2 листопада 2023.
  42. ↑ Ady Barkan presents Oxfam resolution at Pfizer's annual shareholder meeting (англ.), процитовано 2 листопада 2023
  43. ↑ ecarew (23 вересня 2023). Roosevelt Institute Honors Champions of Democracy at 2023 Four Freedoms Awards. Roosevelt Institute (амер.). Процитовано 2 листопада 2023.
  44. ↑ honored to be named a recipient of Roosevelt Institute's Four Freedoms Award. X (formerly Twitter) (англ.). Процитовано 2 листопада 2023.
  45. ↑ 2023 Four Freedoms Awards – Ady Barkan – Freedom from Want (англ.), процитовано 2 листопада 2023
  46. ↑ Marans, Daniel (27 грудня 2017). How One Dying Man Changed The Debate About The Tax Bill. Huffington Post. Архів оригіналу за 11 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  47. ↑ Bunch, Will (31 липня 2018). Dying from ALS, Ady Barkan will save U.S. democracy if it's the last thing he does. Philadelphia Daily News. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  48. ↑ Hayes, Christal (2 серпня 2018). Father dying of ALS buys $100K ad to help Democrat in Ohio midterm. USA TODAY (англ.). Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 10 лютого 2019.
  49. ↑ Barkan 🔥 🌹, Ady (14 листопада 2019). Our daughter, Willow Simone. Thank you for this joy, @rachael_scar.pic.twitter.com/IQOahHIbP0. @AdyBarkan (англ.). Архів оригіналу за 20 листопада 2019. Процитовано 15 листопада 2019.
  50. ↑ Marans, Daniel (29 жовтня 2018). The Intercept Is Crowdfunding A Fellowship In Honor Of A Dying Progressive Activist. Huffington Post. Архів оригіналу за 10 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
  51. ↑ TALKING SOCIALISM | 'Injustice is interconnected but so is freedom': Ady Barkan talks to Democratic Left.
  52. ↑ Hi all, this is Ady's wife, Rachael. I'm devastated to share the news that Ady has died from complications of ALS. You probably knew Ady as a healthcare activist. But more importantly he was a wonderful dad and my life partner for 18 years. X (formerly Twitter) (англ.). 1 листопада 2023. Процитовано 2 листопада 2023.
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аді_Баркан&oldid=41255252