Айлін Ернандес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Айлін Ернандес
Народилася 23 травня 1926(1926-05-23)[2][1]
Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[3]
Померла 13 лютого 2017(2017-02-13)[1] (90 років)
Тастін, Орандж, Каліфорнія, США
·деменція
Країна  США
Національність афроамериканці[4][5][6]
Діяльність активістка, union organizer
Галузь професійна спілка і права жінок
Alma mater Говардський університет і Університет штату Каліфорнія в Лос-Анджелесіd
Членство Національна асоціація сприяння прогресу кольорового населення і Black Women Organized for Political Actiond[7]

Айлін Кларк Ернандес (англ. Aileen Clarke Hernandez, 23 травня 1926 — 13 лютого 2017) — афроамериканська організаторка профспілок, борчиня за громадянські права і права жінок, у 1970—71 роках була президентом Національної організації жінок (NOW). Ернандес навчалася в Університеті Говарда, де її інтерес до громадянських права закріпився після інциденту, коли їй зауважили, що вона мусить викликати «чорне» таксі. Закінчивши університет з відзнакою, вона стала організаторо профспілки, а згодом допомогла заснувати NOW. Будучи другим президентом цієї організації, вона допомогла організувати Страйк жінок за рівноправність і давала свідчення перед підкомітетом конгресу щодо Поправки про рівні права, але покинула організацію через розчарування її расовою нерівністю. Ернандес продовжила свою діяльність, ставши співзасновницею кількох організацій, орієнтованих на афроамериканських жінок, а також викладала у ряді університетів Каліфорнії. 

Раннє життя та освіта[ред. | ред. код]

Айлін Бланш Кларк народилася 23 травня 1926 року в Брукліні, Нью-Йорк, у сім'ї ямайських іммігрантів Чарльза Генрі Кларка старшого та Етель Луїз Хол.[8][9] Будучи єдиною афроамериканською сім'єю у кварталі, вони зазнавали расової дискримінації з боку сусідів, що Айлін пізніше назве причиною, чому вона зацікавилася політичним активізмом.[10] Ернандес отримала освіту в середній школі Бей-Рідж[en] в Брукліні і пізніше отримала стипендію на навчання в університеті Говарда. Там вона отримала ступінь у галузі соціології та політичних наук з відзнакою magna cum laude і був відділу Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення (NAACP) коледжу.

Її інтерес громадянський прав посилився випадком, що стався з нею у Вашингтоні, щойно вона зійшла з поїзда з Нью-Йорка, приїхавши на навчання в університеті. Коли вона запитала помічника станції, як дістатися до університету, їй сказали, що вона мусить взяти «чорне» таксі. Не знаючи про наявні соціальні традиції у місті, вона припустила, що мова йде про колір автомобіля. Однак, «справа була не в цьому», — зазначила вона пізніше в інтерв'ю з Makers. — «Якщо ви хотіли дістатися до університету Говарда [традиційно афроамериканського[en] університету], жоден білий таксист не взявся б вас везти».[11]

Закінчивши університет Говарда, Ернандес почала навчання в Нью-Йоркському університеті, але полишила його заради Каліфорнії, дізнавшись, що Міжнародна спілка швейників жіночого одягу[en] мала відкрите місце у їхньому трудовому коледжі, де навчали нових лідерів робітників.

Активізм[ред. | ред. код]

Активно задіяна як організатор у Спілці швейників, Ернандес згодом стала завідувачкою освіти і стосунків з громадськістю у регіоні Тихоокеанського узбережжя. У 1960 році вона відвідала шість країн Південної Америки під егідою американського Держдепартаменту, де виступала з лекціями про Сполучені Штати. Рік потому, Ернандес отримала ступінь магістра з урядування від Університету штату Каліфорнія в Лос-Анджелесі[en], незадовго до того, як вона офіційно залишила роботу в Спілці швейників і стала працювати у кампанії Алана Кренстона[en] за посаду фінансового керівника штату. Після його перемоги її призначено заступником начальника Каліфорнійського відділу з дотримання справедливого працевлаштування. В результаті її роботи на цій посаді, Ліндон Джонсон в 1964 році призначив її на посаду в новоствореній Комісії з рівних можливостей зайнятості[en], де вона була єдиною жінкою. Однак вона пішла з Комісії в 1966 році, всього через вісімнадцять місяців, будучи розчарованою недостатньою швидкістю комісії у вирішенні справ, пов'язаних з дискримінацією за статевою ознакою.

Ернандес допомогла заснувати і була другим президентом  Національної організації жінок[en]] (NOW) з 1970 по 1971 рік, і в цей час організувала Страйк жінок за рівність[en]. Однією зі своїх цілей на цій посаді вона вбачала зміну обличчя організації, яке вона називала «непристойно елітарним і середнього класу», заявивши: «Мене набагато більше цікавлять проблеми звичайної жінки, ніж робітниці… Жінка з низьким доходом не побіжить приєднуватися до NOW, але вона підтримає нашу програму, бо давно знає про проблеми поєднання родини з роботою». Навесні 1970 року вона свідчила перед підкомітетом Конгресу щодо Поправки про рівні права[en]. Після відставки з позиції президента, вона стала співзасновницею Робочої групи щодо жінок меншин у NOW, але розчарувалася в тому, що бачила як небажання організації братися за расову нерівність, особливо в межах самої організації. Кінець кінцем вона покинула NOW у 1979 році після того, як на всі керівні позиції було обрано білошкірих других рік поспіль.

Серед інших досягнень Ернандес — співзаснування організацій Національна політична партія жінок[en], «Чорні жінки збурюють води», «Чорні жінки, організовані для політичних дій[en] і видавництва з дев'ятьма іншими афроамериканками. Вона виконувала обов'язки співголови Національної урбаністичної коаліції (англ. National Urban Coalition) і була в правлінні чи дорадчих органах Американської спілки захисту громадянських свобод (ACLU), NAACP та ряді інших організацій, а також викладала в підрозділах університету Каліфорнії й Університеті Сан-Франциско[en] і заснувала консалтингову фірму свого імені.

Смерть[ред. | ред. код]

Ернандес померла 13 лютого 2017 року, у віці 90 років, від ускладнень, пов'язаних з деменцією.[12] Заступниця директора Американської спілки захисту громадянських свобод Дороті Ерліх, яка знала Ернандес з 1970-х років, зазначила, що «Айлін Ернандес все життя уособлювала для жінок і людей різного кольору шкіри рух вперед, і її значну роль у цій історії ніколи не буде забуто». Президент NOW Террі О'Ніл[en] писала: «Прагнення NOW до перехресного фемінізму є прямою спадщиною непохитної віри Айлін Ернандес в різноманітність та расову справедливість».

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • У 1989 році Північнокаліфорнійське відділення ACLU вручило Ернандес свою нагороду громадянських свобод за «десятиліття праці із забезпечення рівності і справедливості».[13]
  • У 2005 році Ернандес була номінована на Нобелівську премію миру разом з близько 1000 жінок зі 150 націй і народностей, таким чином була відзначена їхня праця задля соціальної справедливості і громадянських прав.[14]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в https://www.nytimes.com/2017/02/28/us/aileen-hernandez-dead-womens-rights-champion.html
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Find a Grave — 1996.
  4. ↑ Changemakers: African American Leaders in San Francisco Who Made a Difference — University of San Francisco, 2019.
  5. ↑ Smith J. C. Notable Black American Women
  6. ↑ BlackPast.org — 2004.
  7. ↑ https://www.bwopatileleads.org/about
  8. ↑ Langer, Emily (1 березня 2017). Aileen Hernandez, former NOW president who fought for women's and minority rights, dies at 90. The Washington Post. Архів оригіналу за 2 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  9. ↑ Logan, Robert W. (2005). Aileen Clarke Hernandez. У Hine, Darlene Clark (ред.). Black Women in America. Т. 2. Oxford University Press. с. 46–47. ISBN 9780195223750.
  10. ↑ Sandomir, Richard (28 лютого 2017). Aileen Hernandez, 90, Ex-NOW President and Feminist Trailblazer Dies. The New York Times. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  11. ↑ Aileen Hernandez. Makers. Архів оригіналу за 9 July 2017. Процитовано 23 січня 2018.
  12. ↑ Remembering Women's Rights Activist Aileen Hernandez. NPR. 5 березня 2017. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 6 березня 2017.
  13. ↑ Ehrlich, Dorothy (28 лютого 2017). The ACLU Remembers Aileen Hernandez. American Civil Liberties Union. Архів оригіналу за 2 березня 2017. Процитовано 3 березня 2017.
  14. ↑ O'Neill, Terry (27 лютого 2017). NOW Mourns the Loss of Aileen Hernandez. National Organization for Women. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник:
Бетті Фрідан 		Президент Національної організації жінок
1970–1971 		Наступник:
Вільма Скотт Гейде
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль


На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Айлін_Ернандес&oldid=37699687