Акімотоїт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акімотоїт
Загальні відомості
Статус IMA затверджений (А)[d][1]
IMA-номер IMA1997-044
Абревіатура Aki[2]
Хімічна формула MgSiO₃[3]
Nickel-Strunz 10 4.CB.05[4]
Ідентифікація
Сингонія тригональна сингонія[5]
Просторова група кристалографічна група 148d[5]
Інші характеристики
Названо на честь Shun'ichi Akimotod[6]
Типова місцевість Тенгем (метеорит)[4]

Акімотоїт (англ. akimotoite) — рідкісний мінерал класу силікатів, група ільменіту, кремнієвий аналог гейкеліту (MgTiO3)[7][8].

Загальний опис[ред. | ред. код]

Формула: (Mg, Fe2+)SiO3. Містить (%): Mg — 16,84; Fe — 12,89; Si — 25,94; О — 44,33. Кристалічна структура аналогічна структурі ільменіту (FeTiO3). Сингонія тригональна. Густина 2,64. Колір безбарвний. Риса біла. Прозорий. Блиск скляний. Основна знахідка: хондритові метеорити Tenham (Квінсленд, Австралія).

Мінерал названий в честь Сюнь-іті Акімото (Syun-iti Akimoto) — фізика Токійського університету.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (November 2022) — 2022.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (December 2014) — 2014.
  4. а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  5. а б mineralienatlas.de
  6. Tomioka N. Akimotoite, (Mg,Fe)SiO3, a new silicate mineral of the ilmenite group in the Tenham chondrite // Am. Mineral.Mineralogical Society of America, 1999. — Vol. 84, Iss. 3. — P. 267–271. — ISSN 0003-004X; 1945-3027doi:10.2138/AM-1999-0307
  7. Mindat, http://www.mindat.org/min-6794.html [Архівовано 25 грудня 2017 у Wayback Machine.]
  8. Tschautner et al. 2014, http://science.sciencemag.org/content/346/6213/1100 [Архівовано 10 лютого 2018 у Wayback Machine.]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]