Александар Дероко
| Александар Дероко | |
|---|---|
| Александар Дероко | |
 | |
| Народження | 4 вересня 1894 |
| Смерть |
30 листопада 1988 (94 роки) Белград |
| Національність | Серб |
| Країна |
 Сербія |
| Навчання | Белградський університет |
| Діяльність | історик, архітектор, художник |
| Найважливіші споруди | Храм святого Сави, Газиместан |
| Членство | Сербська академія наук і мистецтв і 1300 Corporalsd |
| Заклад | Факультет архітектури Белградського університетуd і факультет філософії Белградського університетуd |
 Александар Дероко у Вікісховищі | |
Александар Дероко (серб. Александар Дероко; 4 вересня 1894, Белград — 30 листопада 1988, там само) — сербський архітектор, професор Белградського університету, член Сербської академії наук і мистецтв.
Біографія[ред. | ред. код]
Прадід Александра Дероко, венецієць Марко де Рокко, переїхав зі своєї батьківщини до Дубровника, де одружився з місцевою мешканкою. Дід Йован прибув до Белграду в якості викладача мистецтв. Брат дідуся з материнського боку, Йован Джорджевич, був засновником Сербського національного театру[en] в місті Новий Сад. Александар Дероко мав також родинні зв'язки з видатним сербським письменником Стеваном Сремацем.
Дитинство Александара проходило в родинному колі в помешканні брата дідуся на вулиці Князя Михайла[en], що в центральній частині Белграда. Александар не дуже гарно навчався в початковій та середній школі, через що ледве закінчив її. За його власними спогадами, він надавав перевагу плаванню на човні по Саві.[1] Перед початком Першої світової війни вступив до технічного факультету Белградського університету.
Перша світова війна[ред. | ред. код]
На початку війни служив в артилерії, однак згодом перебазувався до Скоп'є, де приєднався до батальйону 1300 капралів[en] та отримав звання сержанта. Оскільки до початку війни Александар Дероко був піонером авіації, його перебазували до новостворених повітряних сил Сербії. У 1915 був відправлений на навчання до Франції, таким чином уникнувши подій, пов'язаних з відходом сербських збройних сил восени-взимку того ж року. Ескадрилья Дероко приєдналась до відновленої сербської армії на Салоніцькому фронті, де він воював до закінчення війни та визволення Сербії.
Архітектура[ред. | ред. код]
Александар Дероко вивчав архітектуру в Римі, Празі, Брні, у 1926 отримав відповідну освіту в Белграді. Навчався також у Парижі, будучи урядовим стипендіатом, дружив з Пабло Пікассо, Савою Шумановичем[en], Растко Петровичем, Ле Корбюзьє та іншими відомими особистостями, які тоді мешкали у французькій столиці. На початку 1930-х здобув ступінь професора факультету архітектури в Белграді. Вивчав середньовічну та візантійську архітектуру. Разом з Богданом Несторовичем розробив проект храму святого Сави, у 1935 розпочав його втілення. Був автором багатьох книг, серед яких найвідомішими є Середньовічні замки на Дунаї (1964) та Пустощі довкола Калемегдану (1987). Викладав на архітектурному та філософському факультетах до 1974, коли повністю завершив свою діяльність та пішов на пенсію.
Тричі — у 1954, 1956 та 1965 — бував на Афоні; під час цих подорожей зібрав дуже цінні матеріали про Святу гору.[2]
Інші області[ред. | ред. код]
Александар Дероко займався також спортом, мав значні спортивні досягнення. На змаганнях з плавання, організованих Сербським олімпійським клубом у 1911, здобув золоту медаль, пропливши дистанцію 1000 м вільним стилем. Крім цього, займався моделюванням — є автором одного з перших на теренах Сербії планеру. Брав участь в організованих першими моделістами змаганнях у 1910—12. Захоплення повітроплаванням призвело до того, що Александр Дероко став одним із перших військових пілотів Сербії під час Першої світової війни.
Також Александар Дероко ілюстрував поштівки, створені в період, коли його старанна діяльність як архітектора зазнала остаточного спаду; вони передавали атмосферу Белграда, його святковий настрій — одним словом, увесь лібералізм нового середнього класу.[3]
Об'єкти[ред. | ред. код]
- Храм святого Сави у Белграді
- Богословський інтернат у Белграді
- Газиместан
- Церква Святого Преображення Господнього (Сараєво)
- Каплиця героїв Битви на Косовому полі
- Будинок полковника Єлезовича (Белград)
- Будинок Ніколаєвича з аптекою
- Будинок у Сремських Карловцях
Твори[ред. | ред. код]
- Народно неимарство (1939 (том 1), 1940 (том 2))
- Средњовековни градови у Србији, Македонији и Црној Гори (1950)
- Монументална и декоративна архитектура у средњовековној Србији (1953)
- Римски споменици у Ђердапу (1959)
- Архитектура старог века (1962)
- Средњовековни градови на Дунаву (1964)
- Света гора (1967)
- Атос (1967)
- А ондак је летијо јероплан над Београдом (1983)
- Мангуплуци око Калемегдана (1987)
Галерея[ред. | ред. код]
-
Храм святого Сави -
Будинок полковника Єлезовича -
Монастир Жича -
Газиместан -
Церква Святого Преображення Господнього -
Каплиця героїв Битви на Косовому полі
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Александар Дероко, «Света гора», Београд (биографски део)
- Marija Ristic, Aleksandar Deroko u: Zlatno pero Beograda, Beograd: ULUPUDS, 2017
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія на сайті САНМ (серб.)
- Сто двадцять п'ять років з дня народження Александара Дероко («Политика», 25 листопада 2019) (серб.) [Архівовано 10 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Список робіт Александара Дероко (серб.) [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]
|
