Александер Гьобель
| Александер Гьобель | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження |
9 квітня 1813[1][2][…] Лімбажі, Латвія | |||
| Смерть | 22 січня 1847[1][2][…] (33 роки) | |||
|
Рига, Російська імперія (туберкульоз) | ||||
| Країна |
 Російська імперія | |||
| Жанр | портрет | |||
| Діяльність | художник | |||
| Роботи в колекції | Естонський художній музей, Латвійський національний художній музей і Національний музей Швеції | |||
|
| ||||
 Александер Гьобель у Вікісховищі | ||||
Александер Гьобель (9 квітня 1813, Лімбажі, Лімбазький район — 22 січня 1847, Рига) — латвійський художник доби романтизму. Його роботи характеризувались зображеннями біблійних фігур і, як правило, були створені під впливом німецького романтизму.
Життєпис[ред. | ред. код]
Гьобель народився в Лімбажі. Був сином художнього столяра Августа Ґоттілфа Гьобеля (1760–1846) і Юліани Марії, уродженої Ґейвіц (пом. 1831). Малювати почав у ранньому дитинстві, навчаючись спочатку у свого батька, а потім у Тарту та Ризі. Гьобель приїхав до Риги в 1829, де брав уроки у художника Ґеорґа Генріха Бюттнера.[4]
За підтримки мецената, представника балтійських німців у Ризі Фрідріха Вільгельма Бредерло Гьобель зміг поїхати до Німеччини та Італії для навчання в Дрездені, Дюссельдорфі та Римі. Восени 1832 він разом з Йоганном Карлом Баром переїхав до Дрездена, щоб вступити до Дрезденської академії мистецтв, а в 1834 поїхав до Дюссельдорфа, де навчався у Едуарда Бендемана та Фрідріха Вільгельма Шадова.[5]
У 1841 вирушив зі своїм однокурсником Людвігом Гааком до Риму. Повернувся до рідної Латвії слабким і хворим у 1845. Через два роки, у віці 33 років, Гьобель помер від туберкульозу в Ризі.[6][7]
Вплив[ред. | ред. код]
На Гьобеля вплинув німецький романтизм дюссельдорфської школи живопису. В основному він зосереджував увагу на релігійних темах і зображував різні біблійні сцени. Деякі його роботи знаходяться в колекціях Латвійського національного художнього музею. Його картина «Святе Сімейство» була знайдена музеєм у 2012 після того, як протягом 20-ти років вважалася пропалою безвісти після крадіжки.[8]
Праці[ред. | ред. код]
Серед його робіт — сцена із зображенням Мойсея, підтриманого Аароном і Гуром під час перемоги над амаликитянами в битві під Рефідімом (1837) у колекціях Латвійського національного художнього музею; біблійне зображення Шадраха, Мешаха та Абеднего, яких кидають до вогняної печі (1841–1844), замовлене в Римі представником імператриці Росії Олександрою Федорівною, а згодом вивішене в Ропшанському палаці; вівтарний образ у соборі Святого Якова в Ризі на честь Вознесіння Христового (1845); зображення Йова та трьох його друзів, намальоване в Дюссельдорфі; портрет старого, представлений у галереї Бредерло. Вона також містить картину «Святе Сімейство» в колекціях Латвійського національного художнього музею; портрет художника Теобальда фон Оера (1844), написаний у Дрездені; картина «Втеча до Єгипту»; портрет італійки; портрет німецької дівчини, кілька автопортретів.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б https://rkd.nl/explore/artists/349554
- ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Neumann, Wilhelm (1902). Baltische Maler und Bildhauer des XIX. Jahrhunderts (German) . Riga: Graphischen Kunstanstalten v. A. Grosset. с. 51.
- ↑ а б Neumann, Wilhelm (1908). Lexikon Baltischer Künstler (German) . Riga: Jonck & Poliewsky. с. 67. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 9 січня 2022.
- ↑ Heubel, Alexander. Baltisches biografisches Lexikon digital (German) . Baltische Historische Kommission. Процитовано 7 грудня 2016.
- ↑ Neumann, Wilhelm (1902). Baltische Maler und Bildhauer des XIX. Jahrhunderts (German) . Riga: Graphischen Kunstanstalten v. A. Grosset. с. 51.
- ↑ Preses konference, veltīta atgūtajai A. Heibela gleznai (Latvian) . Latvian National Museum of Art. 14 листопада 2012. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 7 грудня 2016.
|
