Александра Корнхаузер Фрейзер
| Александра Корнхаузер Фрейзер | |
|---|---|
| словен. Aleksandra Kornhauser Frazer | |
 | |
| Ім'я при народженні | словен. Aleksandra Caleari[1] |
| Народилася |
26 вересня 1926[1] Вірмаше, Шкофя Лока, Словенія[1] |
| Померла |
17 травня 2020[2][1] (93 роки) Любляна, Словенія[1] |
| Країна |
 Словенія.svg){kind=small} Югославія.svg){kind=small} Королівство Югославія Королівство Сербів, Хорватів і Словенців |
| Діяльність | хімік |
| Галузь | хімія |
| Відома завдяки | хімія |
| Alma mater | Люблянський університет |
| Науковий ступінь | професор |
| Знання мов | словенська[3], французька[3] і англійська[3] |
| Заклад | Люблянський університет |
| Членство | Європейська академія[4] |
| У шлюбі з | Pavle Kornhauserd[1] |
| Діти | Lilijana Kornhauser Cerard[1] |
| Нагороди | |
Александра Корнхаузер Фрейзер (словен. Aleksandra Kornhauser Frazer; при народженні - Александра Калеарі; нар. 26 вересня 1926 - пом. 17 травня 2020) — словенська вчена-хімік. Вона була професором хімії на природничо-технічному факультеті та директором Міжнародного центру хімічних досліджень Люблянського університету, Словенія. [5]
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася [5] в заможній родині з п’ятьма братами та сестрами - її батько володів тим, що згодом перетвориться на компанію Jelovica у Шкоф'я-Лоці. Сім'я втратила своє багатство під час Великої депресії в 1930-х роках, і вона виросла в відносній бідності. У 1940 році під час Другої світової війни, у віці п'ятнадцяти років, вона почала керувати молодіжною організацією для підтримки партизан. Її батько був ув'язнений у концтаборі в Бегуньє, і сім'я була відправлена на примусові роботи, але всі пережили війну. Після короткого навчання в Камніку та Домжале, вона пішла в університет в 1948 році, щоб вивчати хімію [6].
Кар'єра[ред. | ред. код]
У період між 1954 і 1980 рр. Фрейзер проводила великі дослідження алкалоїдів та антибіотиків для фармацевтичних компаній. Після 1980 року вона поєднала свої хімічні дослідження з читанням лекцій і працювала дослідником у міжнародних організаціях, включаючи ЄС, ПРООН, ЮНЕСКО, МОП та Агентство охорони навколишнього середовища США. У подальшому житті вона була особливо зайнята пропагандою чистих технологій, і в 1999 році вона стала першою жінкою-вченою, яка отримала премію Honda у Токіо за розвиток знань у цій галузі. [5]
У 1960-1970-х роках вона активно займалася політикою, а також займала посаду віце-президента Виконавчої ради Словенії (за часів Стане Кавчича [7]), де відповідала за охорону здоров'я, культуру, науку та освіту секторів. Після трьох років перебування на цій посаді вона повернулася до наукових кіл [5].
За межами рідної Словенії вона працювала з університетами Швейцарії, Великої Британії та США, а в країні проводила понад 60 міжнародних семінарів та лекцій. Фрейзер був членом Ради Організації Об'єднаних Націй, Всесвітньої академії мистецтв і науки та Academia Europaea в Лондоні (з 1988 р.) [8], а також отримала медаль Лорана Лавуазьє Фармацевтичної академії та премію Роберта Брастеда Американського хімічного товариства тощо. [5]
Професійно діяла до 90 років, коли закінчила термін на посаді декана Міжнародної аспірантури Йожефа Стефана. [9] У 1997 році вона отримала премію Зойса за досягнення, найвищу нагороду в науковій галузі в Словенії. Також вона була почесним громадянином Любляни.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Фрейзер була одружена двічі. Її першим чоловіком був Павло Корнхаузер, словенський лікар. Її другим чоловіком був британський хімік Малкольм Фрейзер, професор хімічної освіти в Університеті Східної Англії, а згодом виконавчий директор Ради з національних академічних нагород. Вона зберегла обидва прізвища своїх чоловіків. [10] Вона померла у травні 2020 року у віці 93 років [5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и Obrazi slovenskih pokrajin — ISSN 2712-5408
- ↑ а б https://www.rtvslo.si/slovenija/umrla-je-kemicarka-aleksandra-kornhauser-fraser/524320
- ↑ а б в CONOR.Sl
- ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Kornhauser_Aleksandra
- ↑ а б в г д е K. T. (20 вересня 2019). Umrla je kemičarka prof. dr. Aleksandra Kornhauser Fraser. Rtvslo.Si. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 19 травня 2020.
- ↑ Zame je vsak dan srečen, če ga srečnega naredim (Slovenian) . Delo.si. Архів оригіналу за 30 березня 2015. Процитовано 11 листопада 2017.
- ↑ Jasna Kontler Salamon. Večini razumnikov zamerim, da molčijo in ne opozarjajo, kje je nevarnost. Delo.si. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 20 травня 2020.
- ↑ Aleksandra Kornhauser. Academia Europaea. Архів оригіналу за 28 березня 2019.
- ↑ Aleksandra Kornhauser Frazer (1926–2020) – Val 202. Val202.rtvslo.si. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
- ↑ * Tri mesece jo je vsak dan nagovarjal, naj gre v politiko. Slovenskenovice.si. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
- Osebni arhiv (8 вересня 2017). Svet24.si – Aleksandra Kornhauser Frazer – še vedno dejavna in kritična 90-letnica. Novice.svet24.si. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 20 травня 2020.