Алекс Тізон
| Алекс Тізон | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився |
30 жовтня 1959 Маніла, Філіппіни |
| Помер |
23 березня 2017 (57 років) Юджин, Орегон, США |
| Країна |
 США |
| Діяльність | журналіст, письменник |
| Alma mater | Стенфордський університет і Орегонський університет |
| Заклад | Лос-Анджелес Таймс, The Seattle Timesd і Орегонський університет |
| Magnum opus | My Family's Slaved |
| Нагороди | |
Алекс Тізон (англ. Alex Tizon, повне ім'я Томас Александер Асунсьйон Тізон, ісп. Tomas Alexander Asuncion Tizon; 30 жовтня 1959, Маніла — 23 березня 2017, Юджин) — американський журналіст філіппінського походження. Лауреат Пулітцерівської премії в галузі розслідувальної журналістики (1997).
Життєпис[ред. | ред. код]
У 1964 р. разом з родиною переїхав до США, де його батько працював на незначних посадах у філіппінських консульствах в Лос-Анджелесі і Сіетлі. В подальшому сім'я зазнавала фінансових труднощів і часто переїжджала, поки не влаштувалася нарешті в штаті Орегон. Тізон закінчив університет Орегону, потім продовжив освіту в Стенфордському університеті.
Працюючи репортером The Seattle Times[ru], Тизон разом зі співавторами Е. Налдером і Д. Нельсон виграв Пулітцерівську премію за серію статей про корупцію у федеральній програмі з надання житла індіанському населенню США. У 2001 році отримала резонанс його серія репортажів про реакцію американських громадян у різних регіонах на терористичний акт 11 вересня 2001. Надалі в 2003—2008 роках Тізон очолював бюро газети Los Angeles Times у Сіетлі.
У 2011 році Тізон опублікував автобіографічну публіцистичну книгу «Велика маленька людина: У пошуках мого азійського я» (англ. Little Big Man: In Search of My Asian Self), в якій проаналізував як свій шлях до виявлення своєї філіппінської ідентичності, так і наявні в американському суспільстві стереотипи щодо філіппінців. Останній твір Тізона, нарис «Моя сімейна рабиня» (англ. My family's Slave), також був написаний на автобіографічному матеріалі і присвячений далекій родичці, яка понад півстоліття провела у діда і матері Тізона як безправна служниця; нарис був опублікований у журналі The Atlantic як cover story (головний матеріал номера, винесений на обкладинку) у червні 2017 року, вже після раптової смерті автора, і викликав широке обговорення[1][2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Heidi Stevens. 'My Family's Slave' is haunting, essential reading [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Chicago Tribune, 17.05.2017.
- ↑ Therese Reyes. Filipinos are defending Alex Tizon from Western backlash to his story «My Family's Slave» [Архівовано 9 липня 2019 у Wayback Machine.] // Quartz, 17.05.2017.
|
|
Це незавершена стаття про журналіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |