Алея Слави (Запоріжжя)
Алея Слави Запоріжжя | |
|---|---|
.jpg) Монумент захисникам України | |
| Місцевість | Центр |
| Район | Вознесенівський район |
| Координати | 47°51′11″ пн. ш. 35°07′17″ сх. д. / 47.853111° пн. ш. 35.121417° сх. д. |
| Транспорт | |
| Автобуси | 17, 18, 29, 39, 59, 72 |
| Тролейбуси | 1, 3, 8, 11, 14, 17 |
| Маршрутні таксі | 4, 40, 44А, 46, 55, 61, 62, 63А, 69, 75, 76, 81, 83, 85, 88, 89, 93 |
| Зупинки громадського транспорту | Бульвар Шевченка |
| Рух | пішохідний |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
Алéя Слáви — меморіальний комплекс пам'яті захисників та визволителів міста Запоріжжя під час німецько-радянської війни. Розташований у Вознесенівському районі між Соборним проспектом та вулицею Незалежної України біля Запорізької міської ради.
Опис меморіалу[ред. | ред. код]
Алея Слави — один із найзатишніших куточків міста Запоріжжя. Щороку тут проводяться урочисті заходи до Дня Перемоги, Дня скорботи і вшанування пам'яті жертв війни (22 червня 1941), Дня визволення міста Запоріжжя (14 жовтня 1943). Різні Алеї Слави утворені майже в усіх містах і навіть селах, але ось пішла ця традиція закладати алеї, саме із Запоріжжя — це найперша Алея Слави у колишньому Радянському Союзі.
У 1965 році, в СРСР, вперше урочисто було відзначено 20-річчя Перемоги у Другій світовій війні. Запоріжжя, як найбільший промисловий центр, вже оговталося від війни і будувало мирне життя. Керівництво міста вирішило відзначити цей захід неординарно для свого часу. У слов'янській традиції було прийнято на щастя і долю висаджувати біля будинків дубки, щоб сильним і потужним був рід, і славною ставала земля. Тому, було вирішено в самому центрі міста, на місці балки створити зелений парк, влаштувати зелену зону та запросити Героїв війни, що звільняли або захищали запорізький край, для того, щоб саме вони посадили в новому парку своє персональне дерево.
9 травня 1965 року, з нагоди 20-ї річниці Дня Перемоги відбулося урочисте відкриття Алеї Слави[1]. Саме в цей день 38 Героїв війни, які захищали і звільняли Запорізьку область, урочисто висадили свої персональні дерева і створили Алею Слави — самий мирний пам'ятник. Пам'ятник унікальний тим, що він є самим мирним пам'ятником з усіх, які присвячені героям війни. Відрізняє його ще те, що він вічний. Дуби зростають із кожним роком і нагадують мешканцям Запоріжжя про горе війни і радості Перемоги. Вздовж Алеї Слави встановлені пілони з перерахуванням частин, які брали участь у визволенні міста Запоріжжя і яким присвоєно найменування «Запорізьких»[2].
1973 року Алею Слави продовжили на протилежній стороні головної вулиці міста — Соборного проспекту, на якій висадили дубки Герої соціалістичної праці.
Щороку, починаючи з 2005 року, 8 травня (у Дні пам'яті та примирення), на Алеї Слави відбувається урочиста церемонія запалювання «Вогню пам'яті»[3].
4 травня 2023 року на монументі «Комбат» замість дати радянського пропагандистського терміна «Велика Вітчизняна війна» (1941—1945) здійснена заміна на дату Другої світової війни (1939—1945) та оновлено на монументі напис «Пам'яті захисників України». Місто позбавляється наративів, які були нав'язані за часів радянської окупації[4].
Барельєф «Комбат»[ред. | ред. код]
Наприкінці Алеї Слави встановлений барельєф «Комбат» (скульптор — І. Носенко, архітектори — С. Василевський, В. Федоренко).
Під час Другої світової війни знімок фронтового кореспондента Макса Альперта, на якому легендарний комбат закликає до бою облетів весь світ. Тільки багато років після війни було встановлено, що на знімку молодший політрук Єременко Олексій Гордійович — уродженець села Терсянка Запорізького району Запорізької області. До війни він працював головою колгоспу імені Красіна. Після евакуації колгоспу Олексій Гордійович пішов добровольцем на фронт. 12 липня 1942 року, під селом Хороше Луганської області, коли загинув командир роти, Олексій Єременко взяв командування на себе, повів бійців у контратаку і героїчно загинув. Саме цей момент і зафіксував фронтовий кореспондент Макс Альперт. Проте занотувати ім'я командира кореспондент не зміг. За його версією, було не до цього: осколком пошкодило камеру і він був змушений зайнятися нею. Тільки він почув, що солдати передавали один одному: «Комбата вбили!», тому фотографія і була названа «Комбат»[6].
Пошуковики з Вільнянська розшукали сина легендарного комбата — полковника Івана Єременко, який подарував музею при школі книгу і фільм про батька, а також знімки з домашнього архіву[7].
Подальше використання образу комбата
- 7 травня 1980 року, біля автошляху Луганськ — Бахмут (так звана Бахмутська дорога) перед поворотом на Слов'яносербськ, встановлено пам'ятник комбату, хоча легендарний бій відбувався південніше — у низині коло села Хороше Алчевського району Луганської області. Автор — скульптор М. Чумак, архітектор І. Шеховцев, Т. Довженко та В. Тищенко.
- 1985 року, до 40-річчя Дня Перемоги зображення образу комбата використано на поштовій марці Республіки Конго.
- Журнал «WWII History», в одному з номерів за 2007 рік, розмістив світлини комбата на обкладинці.
«Яєчна неділя»[ред. | ред. код]
13 квітня 2014 року відбулася кульмінація серії проросійських виступів у місті Запоріжжя[8]. Мітинг антимайданівців на Алеї Слави переріс у сутичку з прихильниками Євромайдану — частину з прибічників антимайдану оточили, закидали яйцями, борошном та пакетами з молоком, а згодом доправили коридором ганьби до УБОЗу. Події отримали назву «Яєчна неділя»[9][10][11][12].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Відкриття Алеї Слави. Архів оригіналу за 20 лютого 2019. Процитовано 22 травня 2022.
- ↑ Алея Слави в Запоріжжі. ua.igotoworld.com.
- ↑ «Вогонь пам'яті» на Алеї Слави. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 29 вересня 2019. (рос.)
- ↑ У Запоріжжі замінили дату війни на монументі «Комбат» (фото). inform.zp.ua. 5 травня 2023.
- ↑ Меморіальна композиція на Алеї Слави. Архів оригіналу за 24 вересень 2015. Процитовано 31 липень 2014.
- ↑ Герою — звання героя! — Запоріжжя. Міський портал [Архівовано 22 січня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Монумент «Комбат» на Алеї Слави. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 29 вересня 2019.
- ↑ «Війна» на Алеї Слави («Яєчна неділя»). forum.zabor.zp.ua. 13 квітня 2014.
- ↑ Запорожье. Воскресенье. Стыд и яйца... : [арх. 4 вересня 2014] : [рос.] // Паноптікон. — 2014. — 14 апреля.
- ↑ У Запоріжжі в центрі міста почалося противостояння Майдана и Антимайдана : [рос.] // 061.ua. — 2014. — 13 апреля.
- ↑ У Запоріжжі антимайданівці вийли з оточення через живий «коридор ганьби» : [рос.] // 061.ua. — 2014. — 13 апреля.
- ↑ Спогади про «яєчну неділю» у Запоріжжі: як жінки «русскую весну» зупиняли / Євгенія Назарова // Радіо Свобода. — 2019. — 13 квітня.
Посилання та література[ред. | ред. код]
- Алея Слави на сайті Запорізької міської ради. [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Світлини Алеї Слави.
- Алея Слави. Подорожі Україною.
- Запорізький рахунок у Другій світові війні, 1939–1945 // Ф. Турченко та ін. — Запоріжжя: Просвіта, 2013. — с. 119 ISBN 978-966-653-349-7