Аллан Брукс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аллан Брукс
Народився 15 лютого 1869(1869-02-15)[1]
Етавах, Kanpur divisiond, Північно-Західні провінції, Британська Індія, Британська імперія[2][3][4]
Помер 3 січня 1946(1946-01-03)[1] (76 років)
Комокс, Комокс-Веллі, Британська Колумбія, Канада
Країна  Канада
Діяльність орнітолог, художник
Знання мов англійська
Учасник Перша світова війна
Батько William Edwin Brooksd
Нагороди
орден «За видатні заслуги»

Аллан Сиріл Брукс (15 лютого 1869, Етаваг — 3 січня 1946) — канадський орнітолог і митець, відомим своїми зображеннями птахів. Його батько Вільям Едвін Брукс був затятим орнітологом в Індії, але фермерське життя сім'ї в Канаді давало менше перспектив розвитку для художнього дару Аллана. Його стиль живопису був більш імпресіоністичним з більшим акцентом на середовищі проживання, ніж на тонких деталях оперення. Він отримав доручення закінчити відбитки для «Птахів Массачусетсу», розпочаті іншим митцем, Луїсом Аґассісом Фуентесом, яке виконав з успіхом.

Ілюстрація голуба каліфорнійського

Життя і кар'єра[ред. | ред. код]

Аллан народився в місті Етаваг в Індії, де його батько, Вільям Брукс, працював на залізниці, а також вивчав птахів Індії, зокрема, очеретянок. Батько назвав сина на честь свого близького друга та орнітолога в Індії Аллана Октавіана Юма. Аллан ходив до школи в Англії (1873–1881) і вивчав пташине життя боліт Нортамберленда. Завдяки зв'язкам свого батька він спілкувався з Генрі Сібомом і навчився збирати яйця та ловити і препарувати метеликів у таксидерміста Джона Генкока. Пізніше він вивчав птахів в Онтаріо, де його батько Вільям Едвін Брукс оселився, провадячи життя фермера[5].

У Канаді він познайомився з Томасом МакІлрейтом у 1885 році і навчився від нього техніці збору зразків і препарування тушок. У 1887 році сім'я переїхала в Чилівак, Британська Колумбія. Роберт Ріджвей, американський орнітолог, допоміг йому ідентифікувати птахів на ранніх етапах життя Брукса та висловив вдячність за його творчість. Брукс почав свою кар'єру як колекціонер зразків і мисливець за дичиною, надаючи зразки Меморіальному музею Вікторії та кільком приватним колекціонерам. Наприкінці 1890-х років Брукс виконував ілюстрації для журналу Recreation Джорджа Олівера Шилдса . На відміну від художників дикої природи в Сполучених Штатах Америки того ж періоду, йому не вдавалось отримати достатніх фінансових можливостей, щоб продовжувати займатись мистецтвом. У 1895 році Вільям Брюстер написав йому, що він міг би допомогти йому зробити художню роботу окупною, якщо Брукс зможе працювати більше. Брукс зробив кілька акварелей для Брюстера, заробляючи близько трьох-чотирьох доларів за кожну ілюстрацію.

Пізніше Брукс почав виконувати ілюстрації до періодичних видань, таких як Recreation і St. Nicholas Magazine. Його першим великим замовленням була книга Вільяма Леона Довсона. Довсону подобались роботи Луї Аґассі Фуертеса, але вони були для нього надто дорогими. Після книги Довсона Брукс почав отримувати більше замовлень і став видатним художником-анімалістом, проілюструвавши «Птахи Західної Канади »(1926) і «Птахи Канади» (1934) Персі А. Тавернера. Стиль Брукса був більш імпресіоністичним, приділяючи більше уваги фону та артистизму. Інші художники, такі як Фуертес, мали звичку приділяти більше уваги деталям на передньому плані[6][7][8].

Картина з Природної історії качок. Том II (1923)
Майор Брукс у 1917 році

Він також був завербований під час Першої світової війни завдяки своїм навичкам влучного стрільця та служив у 7-му канадському піхотному батальйоні, а пізніше був головним інструктором з підготовки снайперів. Нагороджений орденом «За видатні заслуги».

За зразкову відвагу в операціях 2 і 3 вересня під Аррасом. Як офіцер-спостерігач бригади він виявляв велику сміливість та ініціативу, постійно просуваючись вперед з найпередовішими військами під шквальним вогнем. Через дротовий телефон він оперативно інформував штаб бригади про ситуацію, що склалася, і давав можливість командиру приймати рішення, які врятували багато життів. Коли ворог відступав, він просунувся вперед більш ніж на 500 ярдів перед піхотою та передав зворотню інформацію з великої відстані перед нашим наступом. Протягом двох днів він особисто знищив снайперськими пострілами двадцятьох ворогів.

Під час Другої світової війни він також передавав свої малюнки Червоному Хресту[9]. З поля бою у Фландрії він писав повідомлення про птахів у зоні бойових дій. Він зазначив, що щурі і свині мали тенденцію до розмноження. Він також зафіксував хижацтво пташиних яєць слимаками[10], явище, яке було більш детально вивчене лише у 2017 році[11]. У 1921 році частина його будинку згоріла. У цій пожежі він втратив багато своїх старих нотаток і книг, включаючи серію про індійських птахів, яких він колекціонував від віку 3 років. У 1926 році він одружився з Марджорі, а в 1927 році переїхав до Браунсвілла, штат Техас, звідки працював над ілюстраціями для третього тому «Птахів Массачусетсу», роботою, розпочатою Луїсом Фуертесом і перерваною смертю останнього[5].

Добірка ілюстрацій[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. а б в SNAC — 2010.
  2. https://www.pwrc.usgs.gov/bpp/obs_bio_brooks.cfm
  3. http://thecanadasite.com/art/art55_brooks.html
  4. https://sora.unm.edu/sites/default/files/journals/condor/v040n01/p0012-p0017.pdf
  5. а б Brooks, Marjorie (1938). Allan Brooks: A Biography (PDF). The Condor. 40 (1): 12—17. doi:10.2307/1363833. JSTOR 1363833.
  6. Winearls, Joan (2008). Allan Brooks, Naturalist and Artist (1869–1946): The Travails of an Early Twentieth Century Wildlife Illustrator in North America. Scientia Canadensis: Canadian Journal of the History of Science, Technology and Medicine. 31 (1–2): 131—154. doi:10.7202/019758ar. PMID 19569391.
  7. Harris, Harry (1946). An appreciation of Allan Brooks, Zoological artist: 1869–1946 (PDF). The Condor. 48 (4): 145—153. doi:10.2307/1363968. JSTOR 1363968.
  8. Dawson, William Leon (1913). Allan Brooks: An Appreciation (PDF). The Condor. 15 (2): 69—76. doi:10.2307/1362054. JSTOR 1362054.
  9. Laing, Hamilton M. (1947). Allan Brooks, 1896–1946 (PDF). The Auk. 64 (3): 430—444. doi:10.2307/4080389. JSTOR 4080389.
  10. Birds in the war-zone. Bird Lore. 19 (1): 1—4. 1917.
  11. Turzańska, Katarzyna; Chachulska, Justyna (2017). Arion slugs as nest predators of small passerine species - a review. Journal of Avian Biology. 48 (3): 455. doi:10.1111/jav.01189.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]