Алоїзіо Пірес Алвес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Пірес, а друге (материне) прізвище Алвес.
Ф
Алоїзіо
Особисті дані
Повне ім'я Алоїзіо Пірес Алвес
Народження 16 серпня 1963(1963-08-16)[1][2] (60 років)
  Пелотас, Ріу-Гранді-ду-Сул, Бразилія
Зріст 185 см
Вага 76 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1983–1988 Бразилія «Інтернасьйонал» 65 (2)
1988–1990 Іспанія «Барселона» 48 (0)
1990–2001 Португалія «Порту» 332 (10)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1988 Бразилія Бразилія 6 (0)
Тренерська діяльність**
2003–2005 Португалія «Порту» (асистент)
2005–2006 Португалія «Порту Б»
2006–2007 Португалія «Віла-Меан»
2007–2008 Португалія «Спортінг Брага» (асистент)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Алоїзіо Пірес Алвес (порт. Aloísio Pires Alves, нар. 16 серпня 1963, Пелотас) — бразильський футболіст, що грав на позиції захисника.

Він провів 11 сезонів у «Порту», зігравши у 474 матчах і виграв з командою 19 трофеїв[3]. Також виступав за клуби «Інтернасьйонал» та «Барселона», а також національну збірну Бразилії, з якою став срібним призером Олімпійських ігор 1988 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1983 року виступами за команду «Інтернасьйонал», в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 65 матчах чемпіонату. У перший же рік виступів у команді він виграв чемпіонат штату Ріу-Гранді-ду-Сул. У два наступних сезони він повторив цей успіх, а в 1987 році досяг фіналу Кубка Уніан, частини чемпіонату Бразилії, де його команда програла «Фламенго»[4].

Протягом 1988—1990 років захищав кольори команди клубу «Барселона» і допоміг клубу виграти Кубок кубків УЄФА, зігравши в тому числі і у фінальному матчі[5], і Кубок Іспанії[6][7], але 1990 року був витіснений зі складу Рональдом Куманом[8]

1990 року перейшов до клубу «Порту», за який відіграв наступні 11 сезонів. Більшість часу, проведеного у складі «Порту», був основним гравцем захисту команди. За цей час додав до переліку своїх трофеїв сім титулів чемпіона Португалії, а також 5 разів здобув Кубок і 7 разів Суперкубок Португалії. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за «Порту» у 2001 році майже в 38-річному віці.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

7 липня 1988 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в грі Золотого кубка двохсотріччя Австралії (1:0). Всього того року у національній команді провів 6 матчів. Також у цьому році він допоміг олімпійській збірній здобути срібло на літніх Олімпійських іграх у Сеулі[9].

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

2003 року Алоїзіо увійшов до тренерського штабу Жозе Моурінью[10], який привів «Порту» до виграшу Ліги чемпіонів та Суперкубка УЄФА. Після відходу Моурінью, Алоїзіо пропрацював сезон на посаді асистента його наступника Віктора Фернандеса[11], після чого очолив другу команду[12].

Потім він сезон керував клубом «Віла-Меан» і працював помічником в «Бразі». Потім він працював спортивним директором клубу «Порту-Алегрі» на батьківщині і в португальському клубі «Жил Вісенте»[13].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Барселона»: 1989–90
«Порту»: 1991–92, 1992–93, 1994–95, 1995–96, 1996–97, 1997–98, 1998–99
«Порту»: 1990–91, 1993–94, 1997–98, 1999–00, 2000–01
«Порту»: 1990, 1991, 1993, 1994, 1996, 1998, 1999
«Барселона»: 1988–89

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ Enciclopèdia de l'esport català — Grup Enciclopèdia, 2012.
  3. ↑ Aloísio: "Felipe é um central à Porto" [Aloísio: «Felipe is a stopper made in Porto»]. Record (порт.). 2 лютого 2017. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 19 червня 2018.
  4. ↑ Brazilian Championship 1987. Архів оригіналу за 20 травня 2011. Процитовано 23 квітня 2019.
  5. ↑ 1988/89: Hat-trick for Barcelona. UEFA. 1 червня 1989. Архів оригіналу за 23 June 2010. Процитовано 14 січня 2016.
  6. ↑ Spain – Cup 1990. RSSSF. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 14 січня 2016.
  7. ↑ A 25 años de la Copa de la Vida [Here's to 25 years of the Cup of Life] (ісп.). ESPN. 4 квітня 2015. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 14 січня 2016.
  8. ↑ «Notáveis Azuis» — Aloísio Alves. Архів оригіналу за 24 лютого 2016. Процитовано 23 квітня 2019.
  9. ↑ Aloísio. Sports-Reference. Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 26 жовтня 2009.
  10. ↑ Os adjuntos de Mourinho [Mourinho's assistants]. Público (порт.). 20 серпня 2002. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 19 червня 2018.
  11. ↑ Aloísio: "Sinto os jogadores com a cabeça limpa" [Aloísio: «I feel the players are of a clear mind»]. Record (порт.). 12 серпня 2004. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 19 червня 2018.
  12. ↑ Aloísio (ex-F.C. Porto) estreia-se na II Divisão já a pensar em treinar na I Liga [Aloísio (ex-F.C. Porto) makes II Division debut already thinking of coaching in the I League] (порт.). Mais Futebol. 4 листопада 2006. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 19 червня 2018.
  13. ↑ Aloísio. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 23 квітня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Нормативний контроль
1 Таффарел (в) • 2 Жоржиньйо • 3 Батіста • 4 Гомес • 5 Адемір • 6 Мазіньйо • 7 Валдо • 8 Жеовані • 9 Едмар • 10 де Соуза • 11 Ромаріо • 12 Араужо (в) • 13 Круз • 14 Вінк • 15 Алвес • 16 Мілтон • 17 Нето • 18 Донізетті • 19 Андраде • 20 Бебето • Тренер: Алберто Сілва
Бразилія


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алоїзіо_Пірес_Алвес&oldid=39577995