Алоїз Віндіш

Алоїз Віндіш
нім. Alois Windisch
Народився	3 лютого 1892(1892-02-03) Bad Fischau-Brunnd, Вінер-Нойштадт-Ланд, Нижня Австрія, Австро-Угорщина
Помер	28 грудня 1958(1958-12-28) (66 років) Вінер-Нойштадт, Нижня Австрія, Австрія
Країна	Австрія
Діяльність	офіцер
Alma mater	Терезіанська академія
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Генерал-майор
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Орден Залізної Корони 3 ступеня Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина) Медаль «За відвагу» (Гессен) Медаль за 3 поранення (Австро-Угорщина) Кавалер ордена Марії-Терезії Пам'ятна військова медаль (Австрія) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) Лицарський хрест ордена Заслуг (Австрія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Нагрудний знак «За поранення» в чорному Орден Хреста Свободи 2-го класу з мечами Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Орден Корони короля Звоніміра Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» Нарвікський щит
Медіафайли у Вікісховищі

Алоїз Віндіш (нім. Alois Windisch; 3 лютого 1892, Бад Фішау-Брунн — 28 грудня 1958, Вінер-Нойштадт) — австро-угорський, австрійський і німецький офіцер, генерал-майор вермахту (10 серпня 1943). Кавалер лицарського хреста Військового ордена Марії Терезії і Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

Учасник Першої світової вій, після закінчення якої продовжив службу в австрійській армії. Після аншлюсу автоматично перейшов у вермахт. З 16 лютого 1944 року — заступник командира 292-ї піхотної дивізії. З 30 липня 1944 року — командир 281-ї охоронної дивізії. З жовтня 1943 року — командир 264-ї піхотної дивізії, яка діяла в Далмації. 8 або 9 травня 1945 року взятий в полон американськими військами в Зуммерау, потім переданий радянській військовій владі. У травні 1946 року відправлений до Югославії. Військовим трибуналом в Белграді засуджений до страти, яка пізніше була замінена 20-річним тюремним ув'язненням. 30 червня 1952 року звільнений на клопотанням федерального президента Теодора Кернера і міністра оборони Австрії Фердинанда Розенгау.

Нагороди

• Бронзова і срібна медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Військовий Хрест Карла
• Медаль «За відвагу» (Гессен)
• Медаль «За поранення» (Австро-Угорщина) з трьома смугами
• Військовий орден Марії Терезії, лицарський хрест (11 грудня 1925)
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
• Орден Заслуг (Австрія), лицарський хрест (13 березня 1935)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Залізний хрест
  • 2-го класу (20 березня 1940)
  • 1-го класу (9 травня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста (20 червня 1940)
• Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»
• Нарвікський щит (1941)
• Орден Хреста Свободи 2-го класу з мечами (Фінляндія; 12 грудня 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1942)
• Орден Корони короля Звоніміра (Хорватія)

Посилання

• Біографія. [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.]
• Нагороди. [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]