Альберт фон Беррер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альберт фон Беррер
нім. Albert von Berrer
Ім'я при народженні нім. Albert Berrer[1]
Народився 8 вересня 1857(1857-09-08)[2][1]
Unterkochend, Аален[2][1]
Помер 28 жовтня 1917(1917-10-28)[2][1] (60 років)
Удіне, Італія[2][1]
·постріл у головуd
Країна  Королівство Вюртемберг
 Німецька імперія
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька
Заклад Ministry of War of Württembergd[1]
Учасник Перша світова війна[2]
Військове звання Генерал-лейтенант
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Червоного орла 2-го ступеня Орден Червоного орла 3-го ступеня Орден Червоного орла 4-го ступеня
Великий хрест ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Командорський хрест 2-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Командорський хрест 2-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Лицарський хрест 1-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Лицарський хрест 1-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Офіцерський хрест ордена Альберта (Саксонія)
Офіцерський хрест ордена Альберта (Саксонія)
Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг)
Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг)
Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Столітня медаль
Столітня медаль
Командорський хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Командорський хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Лицарський хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Лицарський хрест ордена Корони (Вюртемберг)

Альберт Беррер, з 1899 року — фон Беррер (нім. Albert von Berrer; 8 вересня 1857 — 28 жовтня 1917) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант Імперської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія[ред. | ред. код]

В 1874 році вступив у 119-й гренадерський полк. З листопада 1878 року служив в Командуванні Кальва, з вересня 1880 року — знову в 119-м гренадерському полку, з червня 1886 року — в 125-му піхотному полку. В жовтні 1886 року вступив в Прусську військову академію. Після завершення навчання повернувся в 125-й піхотний полк. В квітні 1891 року в переведений в штаб 4-ї піхотної дивізії.

У березні 1897 року переведений на службу у військове міністерство Вюртемберга. 2 роки по тому Беррер став командиром 3-го батальйону 121-го піхотного полку. З квітня 1901 року — офіцер штабу 16-го корпусу, дислокованого в Меці. З грудня 1902 року служив в Генеральному штабі, де також став начальником відділу, а в грудні 1904 року очолив штаб 8-го корпусу, розташованого в Кобленці. З квітня 1907 року — командир 180-го піхотного полку, з квітня 1910 року — 52-ї піхотної бригади, дислокованої в Людвігсбурзі, з лютого 1913 року — 31-ї піхотної дивізії.

На початку Першої світової війни 31-а піхотна дивізія разом з 42-ю дивізією увійшла в 21-й корпус під командуванням Фріца фон Белова. Беррер взяв участь в битві при Лотарингії, після чого дивізія була перебазована в північну частину фронту, де зайняла позиції на річці Сомма. У січні 1915 року дивізія була перекинута на Східний фронт, де взяла участь у Другій битві на Мазурських озерах.

З серпня 1916 року — командир 200-ї стрілецької дивізії. Наступного місяця очолив 51-й корпус. Беррер досяг успіху в придушенні наступу Керенського і в контратаці, яка відбулась після взяття Тернополя. Після цих успіхів корпус був перекинутий на Італійський фронт для наступу в складі щойно сформованої 14-ї армії, якою командував Отто фон Белов. Беррер очолив групу «Беррер», сформовану на базі підрозділів 51-го корпусу. В битві при Кобариді група прорвала італійські позиції.

Під час наступу частини під командуванням Беррера найбільш успішно переслідували переможених італійців, захопивши в полон велику кількість італійських солдатів. Беррер отримав повідомлення про те, що його підрозділи зайняли Удіне, і направився в місто. Однак це повідомлення було помилковим, і машина Беррера в'їхала в Сан-Готтардо до того, як його зайняли німецькі частини. Розташовані там італійські солдати застрелили Беррера, коли він намагався сісти в автомобіль

Альберт фон Беррер був похований 22 грудня 1917 року в Штутгарті на кладовищі Прагфрідгоф. На похороні був присутній король Вільгельм II, який особисто поклав вінок на могилу генерала.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

В часи Третього Рейху табір Імперської служби праці 5/266 носив почесну назву «Генерал фон Беррер».

Література[ред. | ред. код]

  • Konrad Krafft von Dellmensingen: Generalleutnant von Berrer fällt, in: «Der Durchbruch am Isonzo — Die Verfolgung über den Tagliamento bis zum Piave», Teil II, Berlin 1926, S. 40–41
  • Otto von Moser: Die Württemberger im Weltkriege, Belser-Verlag, Stuttgart 1927
  • Otto von Moser: Die Württemberger im Weltkriege, 2. erweiterte Auflage, Chr. Belser AG, Stuttgart 1928, S.111
  • Hanns Möller: Albert von Berrer, Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1941
  • Karl-Friedrich Hildebrand / Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs, Band 1: A-G, Biblio Verlag, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2505-7, S.107-108

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Довідковий апарат архіву
  2. а б в г д е Deutsche Nationalbibliothek Record #135542014 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.