Альбоміцин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Альбоміци́н — нуклеозид-пептидний антибіотик[1]. Вперше одержаний в СРСР мікробіологом Марією Бражниковою разом з Георгієм Гаузе у 1949—1951 роках.

Вводився підшкірно і внутрішньом'язово, переважно дітям при пневмонії тощо.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]