Алісія Фенікс
| Алісія Фенікс | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася | 20 століття | |||
| Країна |
 Чилі | |||
| Діяльність | журналістка, письменниця | |||
| Alma mater | Чилійський університет | |||
|
| ||||
Алісія Фенікс Кампос (ісп. Alicia Fenieux Campos) — чилійська письменниця та журналістка.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчивши Чилійський університет у 1982 році, Алісія почала трудову діяльність прес-репортером на 11 каналі. Через три роки вона почала працювати на телеканалі TVN, де пропрацювала вісімнадцять років, беручи участь у створенні знакових програм, таких як «El mirador» і «Temas». У цих програмах вона брала участь разом із Мерседес Дуччі, Патрісіо Баньядосом, Нібальдо Мошатті, Андреа дель Орто, Габріелою Тессмер і Патрісією Скантлбері серед інших. За останні роки вона опублікувала шість науково-фантастичних книг під назвами: «Дівчина у віртуальному кафе», «Побачення в бульбашці», «Недосконале майбутнє», «Майбутнє недосконале», її перші романи «Любов клонів» і «Чарівне життя». «Недосконале майбутнє» спонсорувала Чилійська національна комісія зі співробітництва з ЮНЕСКО. Вона вважається однією з небагатьох чилійських жінок, які писали антиутопії. Вона брала участь у літературних майстернях Ани Марії Гуйральдес та Марчело Сімонетті. Заміжня, має двох дітей.[1] У 2016 році вона отримала нагороду «Найкращий неопублікований роман» від Національної ради з питань культури та мистецтва, того ж року книга «Неідеальне майбутнє» була перекладена англійською та видана в Іспанії. У 2018 році її запросили взяти участь в антології «Інші» з оповіданням «Ірізол», представленим в Іспанії Урсулою Ле Гуїн.
Книги[ред. | ред. код]
- 2010, Дівчина з віртуального кафе
- 2012, Дата у бульбашці
- 2014, Неідеальне майбутнє
- 2016, Любов клонів
- 2017, Прекрасне життя
Нагороди[ред. | ред. код]
- 2010, Повість «Запалляр, літо 2070», фіналістка Конкурсу 200-річчя, входить до антології «Насіння для пам'яті».[2][3][4]
- 2011, Почесна відзнака Муніципальної літературної премії в жанрі оповідання (муніципалітет Сантьяго) за її книгу «Дівчина з віртуального кафе».
- 2016, премія Unanimous Award за найкращий неопублікований роман (Best Literary Works Award, National Book and Reading Council) за книгу «Любов клонів».
- 2017, друге місце в категорії «Вигадані історії іспанською мовою» (Книжковий фестиваль Північного Техасу) за її книгу «Прекрасне життя».
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ cambio21 (30 de marzo de 2015). En uno o dos siglos más habrá mucho confort y salud óptima, pero el ser humano perderá la alegría de vivir. Chile. Архів оригіналу за 4 de marzo de 2016.
- ↑ Alicia Fenieux. Página oficial. Chile. Архів оригіналу за 4 de marzo de 2016. Процитовано 5 de noviembre de 2015.
- ↑ panoramasnews (28 de octubre de 2014). Editorial forja presenta nuevo libros futuro imperfecto de Alicia Fenieux. Chile. Архів оригіналу за 4 de marzo de 2016. Процитовано 5 de noviembre de 2015.
- ↑ uchile (9 de julio de 2015). Entrevista. Chile. Процитовано 5 de noviembre de 2015.
