Амашукелі Елгуджа Давидович
Амашукелі Елгуджа Давидович | ||||
---|---|---|---|---|
При народженні | груз. ელგუჯა ამაშუკელი | |||
Народження |
22 червня 1928[1] Тифліс, Закавказька РФСР, СРСР | |||
Смерть | 16 березня 2002[2][3] (73 роки) | |||
Тбілісі, Грузія | ||||
Поховання | Дідубійський пантеон | |||
Країна | Грузія | |||
Навчання | Тбіліська академія мистецтв | |||
Діяльність | скульптор, художник | |||
Роки творчості | 1957 - 2000 | |||
Вплив | античність | |||
Член | СХ СРСР | |||
Твори | монументи героям і загиблим у 2-й світовій війні | |||
Діти | Georgy Ostretsovd | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Амашукелі Елгуджа Давидович у Вікісховищі |
Амашукелі Елгуджа Давидович (груз. ელგუჯა დავითის ძე ამაშუკელი; нар. 22 квітня, 1928 — †10 березня, 2002) — грузинський і радянський скульптор, народний художник СРСР (1988).
Життєпис і творчість[ред. | ред. код]
Елгуджа Амашукелі народився в місті Тіфліс 22 квітня 1928 р. У 1950 — 1955 рр. отримав художню освіту в Тбіліській академії мистецтв у Н. П. Канделакі.
Дебют[ред. | ред. код]
В повоєнні роки цікава національна традиція монументальної пластики склалася в Грузії. Серед її видатних представників був Елгуджа Амашукелі. Амбітний скульптор пішов на безпідставний до того крок — він створив монумент на горі Мтацмінда, збивши його з дощок. В скульптурі Грузії здавна поціновувались узагальнення при збережені карбованої форми, винятково красивого силуету. Все це мала і струнка жіноча фігура, збита з дощок. Її первісна назва — Дедекалакі (Мати міста). Її неможливо було не помітити. Нову фігуру обговорювали, сперечалися і визнали вдалою, її визнали самі городяни. Це був приголомшливий дебют скульптора і перший його значний успіх.
Дерево — нетривкий матеріал. Через декілька років скульптура стала невід'ємною частиною столиці, що не мала до цього значної мистецької вертикалі. Було прийняте рішення перевести монумент у тривалий матеріал. Скульптура всередині порожня, а ззовні облицьована алюмінієвими пластинами.
Столицю республіки також прикрасив кінний монумент засновнику міста — Вахтанга Горгасалі того ж скульптора. Точно віднайдені пропорції нового монументу були вдало пов'язані з масштабом гори та стародавнім храмом.
Монументальні, символічні твори Амашукелі не мали нічого спільного з радянським офіціозом і ставали новим явищем тогочасного радянського мистецтва, ніяк не пов'язаного з комуністичною ідеологією.
Монумент Слави[ред. | ред. код]
Для міста Поті Амашукелі створив два монументи. Вдалішим виявився Монумент Слави. Міська влада виділила для його створення площу перед театром. Горизонталь будівлі театру підказала скульптору ідею створення монументу на контрасті — горизонталь театру — вертикаль монументу. На високому і вузькому постаменті височить струнка жінка, що урочисто несе меч. Він водночас хрест — натяк на могили загиблих і заповіт — захищати батьківщину завжди. В жесті — урочистість посвяти, присяги матері, стриманий пафос і ніякої агресії чи погрози.
Меморіал в Горі[ред. | ред. код]
Амашукелі довів, що може створювати не тільки статично-урочисті монументи, а й динамічні. Це особливо виявилися в монументі для міста Горі. Молодий герой стрімко осідлав лева і примусив того рухатись у потрібному напрямку. Вказівкою нестримного руху вперед є рука героя і вся його постать, атлетична і гнучка. Важливою деталлю монументу став меч, обвитий виноградною лозою. Надзвичайно вдалий силует фігур і меч, обвитий виноградною лозою пов'язали твір з найкращими національними традиціями, з героями Шота Руставелі, Важа Пшавела, з коштовними шатами грузинських ікон, з мініатюрами рукописів грузинського середньовіччя.
Поранений орел, м. Зестафоні[ред. | ред. код]
Назва монументу — символічна. Поранений орел — це поранений герой-захисник батьківщини, що помирає, та не підкорюється ворогові. Амашукелі досить вдало поєднав академічну форму з античним надбанням. Його герой — майже цитата античної скульптури, силует якої підкреслила заокруглена драперія та меч в руці героя. Монумент — ніби надгробок усім загиблим з міста Зестафоні, що не повернулися з війни — урочистий і сумний.
Дзвін знання — Дедаена[ред. | ред. код]
На березі річки Кура створено сквер. Там і було вирішено встановити монумент грузинському письменнику Якобу Гогебашвілі, автору книги «Рідна мова». Амашукелі працював над монументом п'ять років, бо треба було знайти новий пластичний образ та узгодити його за масштабом з оточенням. Звичного прямокутного постаменту — нема. Скульптор відмовився як від нього, так і від портретного образу. З землі виростають об'єми, дещо схожі на людські руки. Замість долоней — аркуші з грузинськими написами. По-між рук у небо підноситься фігура юнака, над яким встановлено діючий дзвін. Це найбільш узагальнений і символічний з монументів майстра, якому хотілося пов'язати дзвін монумента з відвідувачами скверу, студентами, дітьми з мамами, що бувають тут.
Нагороди[ред. | ред. код]
За скульптуру Мати-Грузія Элгуджа Амашукелі у 1965 році отримав Державну премію Грузинської республіки ім. Ш. Руставелі. Того ж року він отримав почесне звання заслуженого художника Грузинської РСР. З 1988 р. — він народний художник СРСР.
Почесний громадянин Тбілісі (1981).[4]
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- «Мати Грузія» (Картліс деда), Тбілісі, 1958 — 1963 рр.
- Монумент засновнику Тбіліі Вахтангу Горгасалі, Тбілісі, 1959 — 1967 рр.
- Монумент Слави, м. Поті, 1965 — 1967 рр.
- «Поранений орел», м. Зестафоні, 1968—1969 рр.
- Монумент героям, м. Поті, 1979 р.
- «Монумент Перемоги», м. Горі, 1979 р.
- Кінний монумент цареві Давіду, Кутаїсі.
- скульптура «Балада про тигра та юнака», гіпс, 1980 р.
- монумент «Дзвін знання — Дедаена», 1983 р.
- барельєф «Старий і новий Тбілісі» для фасаду Дитячої галереї.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ენციკლოპედია საქართველო — ქართული საბჭოთა ენციკლოპედიის მთავარი სამეცნიერო რედაქცია, 1997. — Т. 1. — С. 119.
- ↑ Visuotinė lietuvių enciklopedija
- ↑ საქართველოს ბიოგრაფიული ლექსიკონი — 2001.
- ↑ Гордость нашего города // Мерія Тбілісі(рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Велика радянська енциклопедія
- Матеріали періодичних видань
Посилання[ред. | ред. код]
|
- Народились 22 червня
- Народились 1928
- Уродженці Тбілісі
- Померли 16 березня
- Померли 2002
- Померли у Тбілісі
- Поховані в Дідубійському пантеоні
- Випускники Тбіліської академії мистецтв
- Члени Спілки художників СРСР
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Народні художники СРСР
- Лауреати Державної премії СРСР
- Грузинські скульптори
- Радянські художники
- Радянські скульптори
- Почесні громадяни Тбілісі
- Грузинські скульптори-монументалісти