Анархічна економічна теорія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Економічна наука
Категорія КатегоріяПортал Портал

Анархічна економічна теорія — це набір економічних теорій в рамках політичної філософії анархізму.

Прихильники анархізму не притримуються однієї економічної моделі або теорії, проте характерними рисами цієї суспільно-політичної течії в економіці є самоорганізація, відсутність приватної власності на засоби виробництва (земля, праця, капітал), відсутність державного регулявання та бездержавність.

Вважається, що анархізм є в основному лівою або ультралівою ідеєю, яка в своїй економічній теорії відображає антиавторитарні, антиетатичні та лібертаріанські інтерпритації ультралівих та соціалістичних ідей, таких як: комунізм, колективізм, ринковий анархізм, індивідуалізм, мютюелізм та синдикалізм.

Анархісти стверджують, що характерні капіталістичні інститути заохочують та створюють різні форми економічної діяльності, які вони вважають гнітючими, включаючи приватну власність (скоріше на засоби виробництва, ніж на особисті речі), ієрархічні виробничі відносини, збирання податків з приватної власності, отримання прибутків на біржах і збір відсотків за користування кредитами.

Теоретичні економічні системи[ред. | ред. код]

Класичні економічні системи[ред. | ред. код]

Мютюелізм[ред. | ред. код]

Мютюелізм є різновидом анархічної економічної ідеї і напрямком економічної теорії, засновником якої вважають П'єра Жозефа Прудона. Ця теорія зорієнтована на соціалістичне суспільство, що засноване на ідеї вільного ринку та узуфруктах. Одне із впроваджень цієї системи передбачає створення народного банку взаємних кредитів, який видаватиме позики виробникам із мінімальною процентною ставкою, достатньою для покриття витрат на утримання адміністрації, для того щоб підтримати виробників, що зазнають матеріальних труднощів. Також мютюелізм базується на трудовій теорії вартості, як основі для визначення економічної вартості товарів та послуг, тобто, коли працівник продає продукт своєї праці, він повинен отримувати гроші, товари або послуги, які є еквівалентними загальному об'єму затраченої праці необхідної, щоб виробити його. Мютюелісти ще виступають проти ідеї отримання особами доходу за рахунок позик, інвестицій та орендної плати, оскільки вони вважають, що ці особи не працюють.

Анархо-колективізм[ред. | ред. код]

Анархо-колективізм, або колективіський анархізм, це революційна доктрина, яка виступає за скасування державної або приватної власності на засоби виробництва. Цей напрамок анархічної думки передбачає, що засоби виробництва будуть знаходитись в колективній власності та будуть контролюватись і управлятись лише самими виробниками. Для колективізації засобів виробництва передбачається, що робітники піднімуть повстання і примусово колективізують засоби виробництва. Як тільки відбудеться колективізація, заробітна плата робітників визначатиметься в демократичних організаціях виходячи з кількості часу, який вони затратили на виробництво. Ці зарплати були б використані для придбання товарів на комунальному ринку.

Це контрастує з анархо-комунізмом, де заробітна плата скасовується і де люди вільно вивозять товари зі загального складу «кожному відповідно до його потреб».

Анархо-комунізм[ред. | ред. код]

Анархо-комунізм має на увазі еголітаризм і відмову від соціальної ієрархії та відмінностей, які є результатом нерівного розподілу багатства, а також скасування приватної власності і товарно-грошових відносин. Замість них пропонується колективне виробництво і розподіл багатств за допомогою добровільних асоціацій. При анархо-комунізмі більше не повинно бути державної та приватної власності. Кожна людина і / або група осіб будуть вільні сприяти виробництву і задовольняти свої потреби, засновані на їх власному виборі. При цьому згідно слів головного теоретика анархо-комунізму Петра Кропоткіна:

«Якщо хоч один індивідуум буде ображений, асоціація стане для нього злом і втратить raison d'etre, і він матиме право вийти з неї і повстати проти законів, які вона йому нав'язує»

Також замість ринку більшість анархо-комуністів підтримують безвалютну подарункову економіку, коли товари та послуги виробляються працівниками та розповсюджуються в громадських магазинах, де кожен (включаючи робітників, які їх виробляли) по суті має право споживати все, що хоче або потребує в якості «плати» за виробництво товарів і послуг.

Посткласичні економічні системи[ред. | ред. код]

Партисипативна економіка[ред. | ред. код]

Партисипативна економіка, або економіка участі, це економічна модель, яка заснована на ідеї прийняття рішень на основі думок всієї групи, як основного економічного розподільчого механізму в суспільстві.

Економіка участі — це форма соціалістичної децентралізованої планової економіки, що передбачає спільну власність на засоби виробництва. Це запропонована альтернатива сучасному капіталізму та централізованому плануванню. Ця економічна модель в першу чергу асоціюється з політичним теоретиком Майклом Альбертом та економістом Робіном Ханелем. Основними цінностями, які прагне реалізувати економіка участі, є справедливість, солідарність, різноманітність, самоврядування працівників та ефективність. Вона пропонує досягти цих цілей головним чином за допомогою наступних принципів та інститутів:

  • Ради робітників та споживачів, що використовують методи самоврядування для прийняття рішень
  • Демократія на робочому місці
  • Винагорода відповідно до зусиль та жертовності
  • Планування відповідно до думки кожного

Демократія участі[ред. | ред. код]

Демократія участі, або інклюзивна демократія, це модель, яка базується на авторитеті спільноти (демосу) в економічній сфері, що вимагає рівного розподілу економічної влади. Ця система передбачає володіння і контроль над засобами виробництва з боку демосу. Демократія участі кардинально відрізняється від двох основних форм концентрації економічної влади: капіталістичної та соціалістичної.

Основна характеристика цієї моделі, яка також відрізняє її від соціалістичних моделей планування, таких як партисипативна економіка, полягає в тому, що вона прямо передбачає бездержавну, безгрошову та безринкову економіку, яка виключає приватне накопичення багатства та інституціоналізацію привілеїв для деяких верств суспільства. Запропонована система спрямована на досягнення подвійної мети:

  • Задоволення основних потреб усіх громадян, що вимагає демократичного прийняття основних макроекономічних рішень;
  • Забезпечення свободи вибору — що вимагає від людини приймати важливі рішення, що впливають на її власне життя (яку роботу робити, що споживати тощо).

Загалом ця система складається з двох основних елементів: (1) демократичне планування, яке передбачає процес зворотного зв'язку між його учасниками та їхніми асамблеями; та (2) штучний ринок із використанням особистих ваучерів, який забезпечує свободу вибору, але уникає негативних наслідків реальних ринків. Хоча деякі називали цю систему «грошовою моделлю, заснованою на трудовій теорії вартості», вона не є грошовою моделлю, оскільки ваучери не можуть використовуватися як загальний засіб обміну та накопичення багатства.

Анархізм вільного ринку[ред. | ред. код]

Анархізм вільного ринку, заснований на економічних теоріях мютюалізму та індивідуалістичного анархізму, є відродженням анархістських теорій вільного ринку. Ця модель передбачає, що державна монополія на застосування сили замінюється ринковою конкуренцією приватних організацій, що пропонують послуги безпеки, правосуддя і інші послуги для забезпечення безпеки — «застосування сили, без централізованого контролю». В цій системі існує ринок, де постачальники охоронних і юридичних послуг борються за клієнтів. Тобто анархізм вільного ринку виступає проти оподаткування людей без їх згоди і призначення монопольного виконавця насилля (в даному випадку держави). Ринкові анархісти вважають, що конкуренція дасть розвиток виробництву більш дешевих і якісних правових і охоронних послуг, що включають «високоякісний ресурс безпристрасного і ефективного арбітражного вирішення взаємних правових претензій». Звісно, що ця теорія офоплює не лише сферу охорони і правосуддя, а й інші сфери людського життя, пропонуючи вільну конкуренцію між підприємцями в тій чи іншій області за відсутності держави, як вирішення більшості проблем, які присутні в сучасній політиці та економіці.

Цю модель важко назвати єдиною, адже вона охоплює різноманітні економічні теорії, подібні до тих, які були запропоновані анархістами-індивідуалістами та лібертаріанськими соціалістами, такими як європейці Еміль Арман, Томас Ходжкін, Мігель Гіменес Ігуалада та П'єр-Жозеф Прудон, або американці Стівен Перл Ендрюс, Вільям Батчелдер Грін, Лізандр Спунер, Бенджамін Тюнер та багато інших.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Michael Albert; Robin Hahnel. A Quiet Revolution in Welfare Economics. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.
  2. Albert, Michael, Parecon: Life After Capitalism (W. W. Norton & Company, April 2003). ISBN 1-85984-698-X
  3. Albert, Michael, Thinking Forward: Learning To Conceptualize Economic Vision [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.] (1997)
  4. Albert, Michael, Moving Forward: Program for a Participatory Economy [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] (2001)
  5. Albert, Michael, Realizing Hope: Life beyond Capitalism (2006)
  6. Alexander Berkman, What is Communist Anarchism? [Архівовано 25 жовтня 2005 у Wayback Machine.], Prison Memoirs of an Anarchist, others
  7. Murray Bookchin, Post-Scarcity Anarchism[en] (1971 and 2004). ISBN 1-904859-06-2
  8. Carson, Kevin, Studies in Mutualist Political Economy[en] (BookSurge Publishing, 2007). ISBN 978-1-4196-5869-3
  9. Kevin A. Carson, The Iron Fist behind the Invisible Hand: Corporate Capitalism As a State-Guaranteed System of Privilege [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.] (Nanaimo, BC: Red Lion 2001, revised 2002)
  10. Kevin A. Carson, Contract Feudalism: A Critique of Employer Power Over Employees [Архівовано 2 лютого 2021 у Wayback Machine.] (London: Libertarian Alliance 2006)
  11. Gary Chartier[en]. The Conscience of an Anarchist (2011) Apple Valley, California: Cobden Press. ISBN 978-1439266991. OCLC 760097242
  12. Diego Abad de Santillán. After the Revolution. Архів оригіналу за 22 червня 2004.
  13. Dolgoff, Sam, editor, The Anarchist Collectives: Workers' Self-Management in the Spanish Revolution [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] (Montreal: Black Rose Books). ISBN 0-919618-21-9
  14. Dolgoff, Sam The Relevance of Anarchism to Modern Society [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.] (Chicago: Charles H. Kerr, 1989).
  15. Ellerman, David (1992). Property and Contract in Economics: The Case for Economic Democracy. Cambridge MA: Blackwell.
  16. Fotopoulos, Takis, Towards An Inclusive Democracy (Online, 11MB [Архівовано 8 березня 2021 у Wayback Machine.]) (Cassell/Continuum, London/New York, 1997). ISBN 0-304-33628-9
  17. Fotopoulos, Takis, «The Multidimensional Crisis and Inclusive Democracy [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.]», Athens 2005.
  18. Graeber, David. Debt: The First 5000 Years[en]. (Melville House, 2011). ISBN 978-1-933633-86-2
  19. Graeber, David. – (2001). Toward an anthropological theory of value: the false coin of our own dreams (PDF). New York: Palgrave. ISBN 978-0-312-24044-8. OCLC 46822270. Архів оригіналу (PDF) за 13 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.
  20. Guillen, Abraham. Anarchist Economics: An alternative for a world in crisis. The economics of the Spanish Libertarian Collectives 1936-39 DAM & La Presa. 1992.
  21. Hahnel, Robin[en]. The ABC's of Political Economy (Pluto, 2002)
  22. Hahnel, Robin. Economic Justice and Democracy (Routledge, 2005)
  23. Kropotkin, Peter Fields Factories and Workshops (The Collected Works of Peter Kropotkin, V. 9) (Black Rose Books, 1 January 1996). ISBN 1-895431-38-7
  24. Kropotkin, Peter Anarchist Communism: Its Basis and Ideals [Архівовано 18 червня 2021 у Wayback Machine.]
  25. Kropotkin, Peter The Conquest of Bread[en] (New York: New York University Press).
  26. Leval, Gastón[en] Collectives in the Spanish Revolution [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.] (London: Freedom Press). ISBN 0-900384-11-5
  27. G. P. Maximoff, Program of Anarcho-Syndicalism [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]. (extract from his Constructive Anarchism, published in English in 1952; this section is not included in the only edition of the work now in print.) (Sydney: Monty Miller Press, 1985).
  28. Proudhon, Pierre, The System of Economic Contradictions, or The Philosophy of Poverty [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  29. Proudhon, Pierre What Is Property? (B. Tucker, translator). (Cambridge University Press). ISBN 0-521-40556-4
  30. Solidarity Federation[en] and IWA. The Economics of Freedom: An anarcho-syndicalist alternative to capitalism . SolFed Booklets. 2003
  31. Various authors. The Accumulation of Freedom: Writings on Anarchist Economics. [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.] AK Press. (2012) ISBN 978-1849350945