Анатанас Валіоніс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатанас Валіоніс
Народився 21 вересня 1950(1950-09-21)[1] (73 роки)
Zabieliškisd, Pelėdnagiai eldershipd, Кедайняйський район, Каунаська областьd, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Країна  Литва
Діяльність дипломат, політик
Alma mater Каунаський технологічний університет і Варшавський університет
Науковий керівник Tadeusz Mołdawad[2]
Знання мов литовська
Посада ambassador of Lithuania to Polandd, ambassador of Lithuania to Latviad і Minister of Foreign Affairsd
Партія Новий союз
Нагороди
орден Хреста землі Марії 1 класу Орден Трьох зірок 3 ступеня Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички Командор ордена Великого князя Литовського Гядиминаса Grand Cross of the Order of Prince Henry

Анатанас Валіоніс (21 вересня 1950, Забєлішкіс, Кедайняйський район) — литовський дипломат, політик і політолог, міністр закордонних справ Литви у 2000—2006 роках[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1974 році закінчив механічний факультет Каунаського політехнічного інституту за спеціальністю машинобудування. У 1990—1994 рр. він був студентом докторантури на факультеті журналістики та політології Варшавського університету. У 1994 р. здобув науковий ступінь доктора гуманітарних наук у галузі політології на основі дисертації під назвою Трансформація політичної системи Литви у 1988—1993 роках.

У 1974—1976 роках він працював майстром у компресорному відділенні Каунського м'ясокомбінату. У 1976—1980 роках він був начальником компресорного відділу м'ясокомбінату в Таураге.

З 1980 року був штатним працівником Комуністичної партії Литви. У 1980—1985 роках він був інспектором департаменту промисловості та транспорту райкому Комітету КП в м. Таураге, а з 1985 по 1990 рр. — інспектором департаменту сільського господарства та продовольчої промисловості ЦК Компартії Литви. У 1990 році був начальником департаменту планування та міжнародного співробітництва департаменту харчової промисловості Міністерства сільського господарства.

Входив до складу КПРС, Комуністичної партії Литви та Литовської демократичної партії праці. З 2002 року він належав до Нового Союзу, в 2004 році став його віце-президентом.

У 1994—2000 роках був послом Литви в Польщі. З 1996 по 2000 рік був литовським послом у Румунії та Болгарії. 9 листопада 2000 року він був призначений міністром закордонних справ в уряді Роландаса Паксаса. Він зберіг свою посаду у двох послідовних кабінетах, якими керував Альгірдас Бразаускас (2001—2006). У 2001—2002 роках він був головою Комітету міністрів Ради Європи. У 2004 році він був обраний до Сейму кандидатом від коаліції Литовської соціал-демократичної партії та Нового Союзу.

У січні 2005 року тижневик «Атгімімас» виявив, що політик став офіцером у запасі КДБ. За даними тижневика, його було переведено до резерву КДБ після обов'язкової військової служби в 1981 році, а через рік він брав участь у навчаннях, організованих КДБ. Антанас Валіоніс не спростував цю інформацію[4]..

У 2008 році пішов у відставку з парламентських виборів. 20 листопада 2008 року він став послом Литви в Латвії. 31 травня 2011 року він пішов у відставку[5] через дипломатичний скандал.

Залишився в Міністерстві закордонних справ як посол за спеціальними звинуваченнями[6].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден князя Ярослава Мудрого III ступеня (Україна, 2006) — за вагомий особистий внесок у розвиток міжнародного співробітництва, зміцнення авторитету та позитивного іміджу України у світі, популяризацію її історичних і сучасних надбань[7];

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Munzinger Personen
  2. https://nauka-polska.pl/#/profile/research?id=82424
  3. У Литві подав у відставку міністр закордонних справ Антанас Вальоніс, один із керівників партії соціал-лібералів “Новий союз”. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 26 листопада 2020.
  4. Joanna Hyndle, Miryna Kutysz: Kraje bałtyckie. W: Anna Łabuszewska (red.): Problem lustracji w Europie Środkowej i krajach bałtyckich. Warszawa: Ośrodek Studiów Wschodnich, wrzesień 2005, ss. 39–40, seria: Raport OSW. 
  5. Lelde Petrāne (1 червня 2011). Lietuvas vēstnieks Latvijā saistībā ar izteikumiem par Zatleru atkāpjas no amata (латис.). db.lv. Процитовано 10 серпня 2013.
  6. Lietuvos Respublikos Užsienio reikalų ministerija (лит.). urm.lt. Процитовано 10 серпня 2013.
  7. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №698/2006. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 26 листопада 2020.