Ана Рібейро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ана Рібейро
Ім'я при народженні ісп. Ana María del Carmen Ribeiro Gutiérrez
Народилася 22 жовтня 1955 (68 років)(19551022)
Монтевідео, Уругвай
Країна  Уругвай[1]
Діяльність історикиня, вчителька, письменниця, державна службовиця
Alma mater Республіканський університет і Саламанкський університет
Знання мов іспанська
Заклад Universidad Católica del Uruguayd[2]
Партія Національна партія
Нагороди

Ана Марія дель Кармен Рібейро Гутьєррес (нар. 22 жовтня 1955), відома як Ана Рібейро — уругвайська історик, письменниця та професор. Її твори засновані на нарисах та романах, що стосуються історичних подій країни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ана Рібейро народилася в Монтевідео 22 жовтня 1955. У 1981 здобула звання випускника історичних наук зі спеціалізацією "універсальна історія" Республіканського університету.

У 2008 здобула диплом про вищу освіту (DEA) в докторантурі "Основи історичних досліджень" в Саламанкському університеті. Її дисертація про роялістський опір на осі Асунсьйон — Монтевідео під час воєн за незалежність, вперше опублікована в 2013 під назвою Los Muy Fieles. Leales a la corona en el proceso revolucionario rioplatense. Montevideo-Asunción 1810–1820, виграла "Premio Extraordinario" від Саламанкського університету за найкращу дисертацію року.[3]

Рібейро викладає з 1988, переважно в Католицькому університеті Уругваю. У цій школі вона викладала курси "Історіографічні течії", "Національна історіографічна майстерня" (керівником якої вона є також), "Історіографія ХХ століття", "Основні течії думок на Заході", "Теорії спілкування IV", та "Соціальна теорія III", якою вона керує з 2007.[4]

Вона також працювала в Instituto de Profesores Argitas з 1992 по 2004, викладаючи "Історію історіографії" та "Теорію та методологію історії". Протягом 1999 та 2000 викладала курс "Національна історіографія", частина аспірантури з історичних досліджень в CLAEH.

У 1999 Рібейро брала участь членом журі на телебаченні Teledoce в серіалі "Martini y Antel preguntan". З 2000 по 2001 зробила те ж саме на Channel 10[en] у вечірній передачі "Caleidoscopio", для її сегмента, присвяченого історії. У 2004 була учасницею дискусії в програмі "Teledoce Agenda Confidencial", яку проводив Небер Араухо.

Крім того, з 1979 по 2008 працювала вчителем у кількох центрах середньої освіти та в Universidad del Trabajo del Uruguay (UTU).

Рібейро спеціалізується на історії національного героя Хосе Хервасіо Артігаса, і опублікувала книгу "Los Tiempos de Artigas" в шести томах через видавництво El País в 1999. Пізніше провела вичерпне розслідування в парагвайських архівах щодо його життя в цій країні (з 1820 до смерті в 1850). Це змусило її поглибити інтерес до Верховного диктатора Хосе Гаспара Родрігеса де Франсії, який дав йому політичний притулок. Цей матеріал знайшов своє відображення в праці Рібейро "El Caudillo y el Dictador" (Planeta, 2004). Перший з двох томів книги "Los muy" присвячений іспанському народові Асунсьйона, а другий — Монтевідео, враховуючи її великі знання про обидві країни в 19 столітті. [5]

Політика[ред. | ред. код]

На внутрішніх виборах у 2009 році, вона підтримувала кандидата від Національної партії Хорхе Ларранаґа.[6]

На загальних виборах 2014 року Рібейро посіла шосте місце у списку кандидатів у Сенат.[7]

З грудня 2019 року займає посаду заступника міністра освіти і культури Уругваю.[8]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • 1990 – First Prize of the National Academy of Letters in the contest on "Currents of Contemporary Uruguayan Historiography (1940 – 1990)"
  • 1992 – First Prize of the National Academy of Letters in the contest on "Currents of Uruguayan Historiography (1880 – 1940)
  • 1996 – First Prize of the National Academy of Letters in the contest on "Historians and chroniclers of Montevideo"
  • 1998 – First Prize of the contest of essays organized by the newspaper El País on the "One Hundred Years of the Revolution of 1897"
  • 2000 – "Woman of the Year" Award in the Literary category
  • 2001 – Bartolomé Hidalgo Award, Revelation category, granted by the
  • 2003 – "Woman of the Year" Award in the Literary category[9]
  • 2004 – Bartolomé Hidalgo Award, granted by the Uruguayan Book Chamber, in the non-fiction category, for El Caudillo y el Dictador[10]
  • 2004 – 2nd Prize of the Ministry of Education and Culture for the historical essay El Caudillo y el Dictador
  • 2004 – Julio Sosa Prize, awarded by the municipality of Canelones
  • 2004 – Dragon of San Fernando Prize, awarded by the Municipality of Maldonado
  • 2005 – Silver (career) in "Historical Research", given by the Lolita Rubial Foundation "for her contribution to culture, art, and science"[4][11]
  • 2014 – Bartolomé Hidalgo Award, granted by the Book Chamber of Uruguay, in the historical essay category, for Los Muy Fieles. Leales a la corona en el proceso revolucionario rioplatense. Montevideo-Asunción 1810 – 1820[12]
  • 2014 – Premio Extraordinario from the University of Salamanca, Spain, for her thesis on royalist resistance in Asunción and Montevideo during the wars of independence[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Національна бібліотека Уругваю — 1815.
  2. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  3. ↑ а б La profesora Ribeiro destacada por su tesis doctoral (Spanish) . Catholic University of Uruguay. 17 грудня 2013. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 14 листопада 2017.
  4. ↑ а б Curriculum Vitae (PDF) (Spanish) . Catholic University of Uruguay. Архів оригіналу (PDF) за 15 листопада 2017. Процитовано 14 листопада 2017.
  5. ↑ Domínguez, Carlos María (28 лютого 2014). La pesadilla de los vencidos [The Nightmare of the Vanquished]. El País (Spanish) . Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 14 листопада 2017.
  6. ↑ Jorge, llegaré a tiempo para votarte ['Jorge, I'll Be in Time to Vote for You']. LaRed21 (Spanish) . 25 квітня 2009. Архів оригіналу за 23 листопада 2017. Процитовано 14 листопада 2017.
  7. ↑ Roizen, Andrés (26 серпня 2014). Larrañaga acordó lugares en la lista única al Senado [Larrañaga Agreed on Places in the Single List to the Senate]. El País (Spanish) . Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 14 листопада 2017.
  8. ↑ El Observador (16 грудня 2019). Lacalle Pou anuncia a su gabinete. Архів оригіналу за 26 травня 2020. Процитовано 9 січня 2021.
  9. ↑ Ana Ribeiro presenta hoy 'El caudillo y el dictador' [Ana Ribeiro Presents 'El caudillo y el dictador' Today]. ABC Color (Spanish) . 29 листопада 2005. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 14 листопада 2017.
  10. ↑ Aventuras juveniles [Juvenile Adventures]. La Diaria (Spanish) . 19 листопада 2015. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 14 листопада 2017.
  11. ↑ Premio Morosoli 2005 (Spanish) . Lolita Rubial Foundation. Архів оригіналу за 26 листопада 2017. Процитовано 14 листопада 2017.
  12. ↑ Anoche fueron entregados los Bartolomé Hidalgo [The Bartolomé Hidalgos Were Delivered Last Night]. El País (Spanish) . 5 жовтня 2014. Архів оригіналу за 21 August 2016. Процитовано 14 листопада 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ана_Рібейро&oldid=42612421