Анджей Кусневич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анджей Кусневич
Andrzej Kuśniewicz
Народився 30 листопада 1904(1904-11-30)[1][2][3]
Ковиничі, Самбірський район, Дрогобицька область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер 15 травня 1993(1993-05-15) (88 років)
Варшава, Республіка Польща
Поховання Військові Повонзки
Громадянство Польща Польща
Діяльність прозаїк, есеїст
Alma mater Ягеллонський університет
Мова творів польська
Напрямок література
Членство Асоціація письменників Польщі і Спілка письменників Польщіd
Партія Польська об'єднана робітнича партія
У шлюбі з Anna Lechickad і Maria Ukniewskad
Премії нагорода Польського Радіо (1968,1969), Премія Фундації імені Альфреда Южиковського (1974), нагорода Міністра Закордонних справ (1979), нагорода 1-го ступеня Trybuny Ludu (1979), премія польського ПЕН-клубу імені Яна Парандовського (1991)

CMNS: Анджей Кусневич у Вікісховищі

Анджей Кусневич (пол. Andrzej Kuśniewicz; 30 листопада 1904, с. Ковиничі, Самбірський район, Львівська область — 15 травня 1993, Варшава, Польща) — польський прозаїк, есеїст, лірик, редактор журналу «Miesięcznik literacki». Лауреат Державної премії ПНР 1-го ступеня (1974).

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався в Академії образотворчих мистецтв імені Яна Матейки.Також вивчав право та політологію в Яґеллонському університеті. В 1925—1928 подорожував Європою, як представник автомобільної фірми.

З 1936 працював у дипломатичній службі Чехословаччини та Франції. Другу світову війну зустрів в Парижі.

В 1940—1943 працював в Бюро опіки над поляками, брав участь у французькому Русі Опору. В 1943 вступив до лав Французької комуністичної партії. В часі війни арештований гестапо і ув'язнений в концтаборах у м. Френ (Франція), Нойє Брем поблизу німецького Саарбрюккен, Маутгаузен (з квітня 1944).

Після війни працював в польському посольстві в Парижі.

В січні 1946 вступив до Польської робітничої партії, а в 1948 став членом Польської об'єднаної робітничої партії.

В 1955 році обвинувачений в співпраці з французькими спецслужбами і відкликаний на батьківщину, а згодом виключений з партії. В 1953 після численних спроб Кусневич знову став членом ПОРП.

Був членом Об'єднання польських письменників, згодом Союзу письменників Польщі. В 1991 році став лауреатом нагороди польського ПЕН-клубу ім. Яна Парандовського.

Похований на кладовищі Військові Повонзки у Варшаві.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор збірників віршів, прозових творів, ессеїв. Більшість творчого доробку присвячена його малій батьківщині — Галичині. Деякі твори стосуються підпільної роботи з фашизмом в окупованій Франції.

Галицькі романи[ред. | ред. код]

У поемі «Слова про ненависть» (1955) Анджей Кусневич прагнув показати корені трагічних конфліктів й усунути ненависть між народами України та Польщі. Згодом у романі "Strefy" (1971), відзначеному премією, він знову повернеться до теми складних стосунків між різними національностями передвоєнної Галичини.

Події «галицьких романів» Кусьневича відбуваються в реальних місцях, які можназнайти на карті Польщі до ІІ світової війни чи Австро-Угорської монархії: Великі Луки,Ковениця, Бурчиці, Чагорівка, Демидівка, Стрий, Львів, Добряни, Татарсько, Стриханці, Старе Село, Жидачів, а також назви рік – Блажівка, Солотвина, Паперня, Дністер, Стрвяж. Всі вони створюють територію «графства Йокнапавтага», країни, яка існує сьогодні лише у спогадах та на сторінках прозових творів.

Автор розповідає про десятиліття, яке передує ІІ світовійвійні. Власне тоді розпочинаються події, описані в «Дорозі до Коринфу» і «Зони», між-воєнний період і події ІІ світової війни, а також післявоєнний час в «Суміші традицій». Тільки в романі «Стан невагомості» А. Кусьневич сягає історії другої половини XVII ст.

В прозі А. Кусьневича є завжди присутній мотив культурної спільноти націй-сусідів, «мотив ідеальної ситуації, в якій співіснуючі культури, які контактують між собою, підживлюють одна одну, а спільноти, що живуть поряд, відкриті до сприйняття впливів своїх сусідів і не прагнуть нав’язати свою гегемонію».

Збірки віршів[ред. | ред. код]

  • 1956 — Слова про ненависть (поема)
  • 1959 — Чортів недогарок
  • 1962 — Особистий час
  • 1975 — Piraterie (вибірка віршів)

Проза[ред. | ред. код]

  • 1961 — Корупція — опис діяльності Руху Опору в окупованій Франції
  • 1963 — Ероїка
  • 1964 — В дорозі до Коринфу
  • 1970 — Король обох Сицилій
  • 1971 — Зони
  • 1973 — Стан невагомості
  • 1975 — Третє королівство (опис реалій ФРН)
  • 1977 — Урок мертвої мови
  • 1980 — Вітраж
  • 1985 — Mieszaniny obyczajowe (krypto pamiętnik)
  • 1987 — Nawrócenie
  • 1992 — Пазли пам'яті

Ессе[ред. | ред. код]

  • 1980 — Моя історія літератури

Фільми[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Współcześni polscy pisarze i badacze literatury. Słownik biobibliograficzny, t. 4, pod red. J. Czachowskiej, A. Szałagan. Warszawa: WSiP, 1996, s. 501—502. ISBN 83-02-05974-9.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]