Андреєв Микола Миколайович

|Посада=

Андреєв Микола Миколайович
рос. Николай Николаевич Андреев
Народився	16 (28) липня 1880 Курмани, Недригайлівський район, Україна
Помер	31 грудня 1970(1970-12-31) (90 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	фізик
Alma mater	Базельський університет
Галузь	акустика
Заклад	Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва Andreyev Acoustics Instituted
Вчене звання	академік АН СРСР
Науковий ступінь	академік АН СРСР
Членство	Академія наук СРСР Польська академія наук
Відомий завдяки:	фізична та технічна акустика
Нагороди

Мико́ла Микола́йович Андре́єв (рос. Андре́ев Никола́й Никола́евич) (16 (28) липня 1880(18800728) — пом. 31 грудня 1970) — український фізик, який зміг реалізувати себе як науковець за часів існування СРСР, академік АН СРСР з 1953 р., член-кореспондент з 1933 р. Народився у с. Курмани (Роменський повіт) Полтавської губернії — сучасний Недригайлівський район Сумської області. Закінчив Базельський університет у 1909 р. З 1912 р. викладав та керував науковою роботою у Московському університеті. З 1917 р. працював у кількох вищих навчальних закладах і науково-дослідних установах СРСР: з 1940 р. у фізичному інституті, з 1954 р. в Акустичному інституті АН СРСР. 1970 — Герой Соціалістичної Праці.

Праці

Автор багатьох наукових праць з фізичної та технічної акустики. Створив радянську наукову школу акустиків, яка під безпосереднім його керівництвом розробила теорію поширення звуку в рухомому середовищі; розв'язував проблеми поширення акустичних коливань в атмосферному та водному середовищах, проблеми архітектурної акустики, електроакустичної апаратури. Важливими є роботи з вивчення шуму літака, п'єзоелектрики, теорії телефону, з фізичних основ акустики музичних інструментів. У 1941—1945 рр. під Керівництвом Андреєва проводилися роботи, які започаткували радянську гідроакустику.

М. М. Андрєєв займався вирішенням проблем, пов'язаних із застосуванням спектрального методу в фізиці. В результаті аналізу відомих явищ — дифракції, дисперсії світла та резонансу — з'явилася стаття Миколи Миколайовича «Решетка, призма, резонатор». Як зазначає дослідник історії науки Ігор Шаров у своїй книзі Вчені України: 100 видатних імен [Архівовано 14 січня 2017 у Wayback Machine.], цінність цієї роботи була не стільки в нових підходах, до висвітлення теми, скільки у чіткості викладу спектрального методу.

Сучасники Миколи Миколайовича Андрєєва вважали, що його наукова діяльність характеризувалася глибоким проникненням у суть нових принципових питань, пильною увагою до конкретних практичних завдань. Микола Миколайович умів виховати і надихнути своїх учнів, допомагаючи їм справами, порадами і розвиваючи творчу ініціативу.

Андреєв відомий також як педагог та популяризатор наукових знань. Він заснував і редагував науково-популярний журнал «Искра» (з 1923), був головним редактором «Акустического журнала» АН СРСР. Нагороджений 4 орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора

Роботи

• Равновесие и колебания пьезоэлектрического кристалла (Обзор), «Журнал прикладной физики», 1928, т. 5, в. 3—4; Акустика движущейся среды, Л.—М., 1934 (рос.) (разом із І. Г. Русаковим).

Література

• Н. Н. Андреев (к 85-летию со дня рождения), «Акустический журнал», 1965, т. 11, в. 3; Н. Н. Андреев, М., 1963 (Материалы к биобиблиографии ученых СССР. Сер. физическая, в. 14) ((рос.)).
• Андреєв Микола Миколайович(рос.)
• Ал-фізика [Архівовано 25 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
• Ігор Шаров. Вчені України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2006. ISBN 966-505-054-0 [Архівовано 14 січня 2017 у Wayback Machine.]