Андронік I Гід
| Андронік I Гід | |
|---|---|
| Ανδρόνικος Α΄ Γίδος | |
 | |
| Народився | 12 століття |
| Помер |
1235 Трабзон, Трапезундська імперія |
| Країна |
 Трапезундська імперія |
| Діяльність | монарх |
| Посада | emperor of Trebizondd |
| Термін | 1222—1235 роки |
| Попередник | Олексій I |
| Наступник | Іоанн I |
| Рід | Гіди |
| Родичі | Олексій I Великий Комнін |
| У шлюбі з | донька Олексія I Великий Комнін |
Андронік I Гід (д/н — 1235) — 2-й володар Трапезундської імперії в 1222—1235 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив зі знатного роду Гідів. За деякими припущеннями, Гіди вели свій родовід від Гвідо, сина норманського герцога Роберта Гвіскара. Про батьків Андроніка Гіда нічого невідомо. Ймовірно, виявив себе здібним військовиком і адміністратором під час становлення Трапезундської імперії під орудою імператора Олексія I. Згодом оженився на його доньці. В останні роки правління імператора Андронік набув значного впливу (причини цього достеменно невідомі).
1222 року після смерті Олексія I зумів стати імператором. Втім можливо старший син померлого і швагра Гіда — Іоанн міг отримати статус молодшого імператора (за візантійською практикою). Проте фактична влада належала Андроніку I. Він з самого початку стикнувся з загрозами з боку Румського султанату, який, продовжуючи політику 1210-х років, намагався повністю підкорити Трапезундську імперію.
1223 (за іншими відомостями 1222) року судна, що перевозило щорічну данину (фактично подарунки) з Мангупу до Трапезунду і низку чиновників було віднесено бурею в гавань Синопа. В порушення договору між сельджуками і Трапезундом 1220 року Хетум, намісник Синопу, захопив вантаж, пасажирів і екіпаж, а також послав флот, щоб розграбувати південний Крим. У відповідь Андронік I зібрав флот і виступив проти Синопа. Його люди атакували місто і захопили екіпажі кораблів, що стояли в гавані. Вони звільнили кримських бранців і забрали захоплені сельджуками коштовності. У відповідь султан Кей-Кубад I виступив проти імперії. Невдовзі почалася облога Трапезунду. Завдяки правильно організованій обороні Андронік I завдав поразки сельджукам і захопив самого султана у полон. Останній погодився визнати Трапезундською імперію незалежною. Втім імператор не став вимагати від Кей-Кубад I повернення Синопу (як це було зроблено сельджуками 1214 року з Олексієм I). Султан, за повідомленнями, був так вражений помірними умовами мирної угоди, що в подальшому щорічно відправляв арабських коней в подарунок імператору і пожертвував гроші монастирю Св. Євгенія, який було пограбовано сельджуками.
Завдяки цьому тривалий час Трапезундська імперія не стикалася з ворогами.завдяки впорядкованості Андроніка I вдалося розбудувати містата відновити посередницьку торгівлю зі Сходом, Балканами, Кримом та Київською Руссю. У 1230 році до Малої Азії вдерлися війська хорезмшаха Джелал ад-Діна, з яким було укладено союз проти Румського султанату. Проте коаліція Трапезунду і хорезмшаха зазнала поразки в битві при Ахлаті того ж року. Внаслідок цього імператор Андронік I знову визнав зверхність султана.
Згодом Андронік I зберігав мирні відносини з румським султанатом. Наприкінці його правління монголи захопили значні землі в Грузинському царстві, чим перервали зв'язок імперії з цим царством. Це ще більше погіршило становище Трапезунда. Помер імператор 1235 року. Новим володарем став Іоанн I, син Олексія I великого Комніна.
Джерела[ред. | ред. код]
- D.M. Metcald and I.T. Roper, «A Hoard of Copper Trachea of Andronicus I of Trbizond (1222-35)», Spink Numismatic Circular, 83 (1975), pp. 237-9
- Kazhdan, Alexander (1991). «Gidos». In Kazhdan, Alexander. The Oxford Dictionary of Byzantium. New York and Oxford: Oxford University Press. pp. 850—851. ISBN 978-0-19-504652-6
- Roy P. Mottahedeh, Angeliki E. Laiou (2001). The Crusades from the Perspective of Byzantium and the Muslim World. Dumbarton Oaks. p. 97. ISBN 9780884022770
- Williams, Kelsey J. (2006). «A Genealogy of the Grand Komnenoi of Trebizond». Foundations: 171—189.
- Alexios G. Savvides, Benjamin Hendrickx (Hrsg.): Encyclopaedic Prosopographical Lexicon of Byzantine History and Civilization. Bd. 1: Aaron — Azarethes. Brepols Publishers, Turnhout 2007, ISBN 978-2-503-52303-3, S. 245—246
|
| |||||||
