Андруник Петро Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андруник Петро Петрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 16 червня 1982(1982-06-16)
Мельниця-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 25 грудня 2014(2014-12-25) (32 роки)
Новотошківське, Попаснянський район, Луганська область, Україна
Поховання Мельниця-Подільська
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Почесний громадянин Тернопільської області
Почесний громадянин Тернопільської області

Петро́ Петро́вич Андру́ник (16 червня 1982, смт Мельниця-Подільська Борщівського району Тернопільської області — 25 грудня 2014, с. Новотошківське Попаснянського району Луганської області) — український військовик, солдат 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2015, посмертно), почесний громадянин Тернопільської області (2022, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1999 році закінчив Мельнице-Подільську школу. У навчанні не був відмінником, був активним у спорті, громадському житті школи. Закінчив Кам'янець-Подільське ПТУ № 26 (здобув фах монтажника санітарно-технічних систем і устаткування).

З 18 років захоплювався мисливством. Займався підприємницькою діяльністю спочатку в Кам'янці-Подільському, потім у Мельнице-Подільській.

Взимку був на Майдані на початку лютого, також 20 лютого. В армії не служив, доброволець, мобілізований у вересні 2014 року.

Близько 9:00 25 грудня 2014-го під час виконання бойового завдання з доставки паливно-мастильних матеріалів загинув внаслідок підриву на фугасі направленої дії, траса «Бахмутка», в районі Новотошківське — Оріхове Попаснянського району. Ще один військовослужбовець Національної гвардії, що перебував у кабіні вантажного автомобіля КрАЗ, яким кермував Андруник, зазнав тяжких поранень.

Вдома лишилися батьки Петро Михайлович та Ольга Василівна, сестра Галина, 9-річна донька від першого шлюбу, наречена — познайомилися в зоні бойових дій, медсестра, мали намір розписатися 1 січня 2015-го.

Похований 28 грудня в Мельниці-Подільській.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 25 березня 2015 року року № 176/215 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 485 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Андрунику Петру Петровичу (посмертно)».
  3. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  4.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 25 грудня на YouTube

Джерела[ред. | ред. код]

  • Мадзій, І., Любив життя і Україну // Вільне життя плюс. — 2015. — № 4 (16 січ.). — С. 3.
  • Інформація перевірена й уточнена в родичів.

Посилання[ред. | ред. код]