Андрійчук Василь Методійович
| Василь Андрійчук | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Народження |
1919 с. Шишківці, нині Борщівська міська громада, Тернопільська область |
| Смерть |
3 листопада 1947 с. Шупарка, нині Борщівська міська громада, Тернопільська область |
| Псевдо | «Бор», «Орел», «Остап», «Максим» |
| Військова служба | |
| Приналежність |
 Українська держава (1941) |
| Вид ЗС |
 УПА |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
Васи́ль Мето́дійович Андрійчу́к (псевдо: «Бор», «Орел», «Остап», «Максим»; 1919, с. Шишківці, нині Борщівська міська громада, Тернопільська область — 3 листопада 1947, с. Шупарка, нині Борщівська міська громада, Тернопільська область; місце поховання невідоме) — учасник Українських національно-визвольних змагань, поет, літератор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в 1919 році с. Шишківці, нині Чортківського району Тернопільської області, Україна (тоді ЗУНР).
Займався в родинному селі сільським господарством, працював у кооперації. В 1940 році мобілізований у Червону Армію; учасник німецько-радянської війни; потрапив у німецький полон, звідки був звільнений; повернувся додому.
Від 1943 — в УПА: референт СБ, керівник Кременецького надрайонного проводу, розвідки, відділу пропаґанди проводу ОУН на Борщівщині.
Квартирував у печері «Озерна». В бою з підрозділом НКВС важко поранений; щоб не потрапити в руки ворога живим, застрелився 3 листопада 1947 в с. Шупарка Борщівського району Тернопільської області.
Твори[ред. | ред. код]
Рукописний зшиток із 22 віршами Андрійчука і промовою «Слово на Святвечір» (1945) зберігає брат; його доробок опублікований у книзі Н. Мизака та Ю. Зімельса «Дух одвічної стихії і голосу крові» (Чернівці, 2008).
Нагороди[ред. | ред. код]
- Згідно з Наказом Головного військового штабу УПА ч. 1/51 від 25.07.1951 р. заступник керівника Кременецького окружного проводу ОУН Василь Андрійчук — «Боровик» нагороджений Срібним хрестом заслуги УПА.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- На честь Василя Андрійчука названо одну з вулиць села Рохманів Шумського району Тернопільської області[1].
- 14.10.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у с. Антонівці Шумського р-ну Тернопільської обл. Срібний хрест заслуги УПА (№ 013) переданий Мирославі Ковальчук, доньці Василя Андрійчука — «Боровика».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Шумська районна державна адміністрація - Новини. www.oda.te.gov.ua. Архів оригіналу за 5 жовтня 2016. Процитовано 3 жовтня 2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гуцал П., Мельничук Б. Андрійчук Василь // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 14—15. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Андрійчук Василь Методійович // Питання історії України: Збірник наукових статей. — Т. 3. — Чернівці, 1999. — С. 188
- Андрійчук Василь Методійович [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Дух одвічної стихії і голосу крові. ОУН, УПА в печерах Тернопільщини. Книга третя / Мизак Н. С., Зімельс Ю. Л. — Чернівці: «Букрек», 2008. — С. 91.
Див. також[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про діяча або діячку ОУНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |