Андрій Чаплич
| Андрій Чаплич | |
 | |
| Кирдій | |
| Смерть: | після 1436 |
|---|---|
| Підданство: | Волинське князівство |
| Релігія: | православ'я |
| Рід: | Чапличі |
| Батько: | Чапля Кирдійович |
| Діти: | Степан Чаплич, Микита Чаплич, Івашко Чаплич, Кадьян Чаплич. |
Андрій Чаплич (? — після 1436) — руський (український) боярин з роду Кирдійовичів, представник її відгалуженої гілки — Чапличів, гербу Кирдій. Зем'янин у Луцькому повіті Волинської землі, Волинського князівства. Військовий діяч.
Відомості[ред. | ред. код]
Діяльність Андрія Чаплича припадає на час правління великого князя литовського, волинського князя — Свидригайла Ольгердовича. Андрій Чаплич є одним з трьох відомих синів репрезентанта роду Чапличів — Чаплі Кирдійовича та прямим онуком пана Кирдія. Згадується у привілеї великого князя Свидригайла від 1436 року на село Сенне (суч. село Садове біля Тучина), разом з іншими Кирдійовичами (Петрашком Ланевичем-Мильським та Сенком Гостським).[1]
Брати Андрія Чаплича — Янко (Єско) та Федько Чапличі. Відомі тим, що у 1466 році поступилися маєтками Гільча, Русивель та Глупотин для князів Острозьких. Сини Андрія Чаплича — Микита й Івашко, зробили невдалу спробу повернути їх у 1494 році.
Андрій Чаплич є першим з відомих представників роду Чапличів який згадується документально. Нащадки саме його лінії є основними продовжувачами роду Чапличів (згодом Чапличів-Шпанівських), який не вигас, а його представники існують і нині.[2]
Джерела[ред. | ред. код]
- Яковенко Н. М. «Українська шляхта з кін. XIV — до сер. XVII ст. Волинь і Центральна Україна» Київ. 2008 р. – 409 ст. Ст. 142, 143, 147.
- Собчук В. Д. «Від коріння до корони». Кременець 2014 р. — 506 ст. Ст. 260.
- Uruski Seweryn. «Rodzina: herbarz szlachty polskiej.» Warszawa 1908. T. 2. S. 404. / Warszawa 1905. T. 2. S. 355.
- Безносюк Сергій. Шляхта руських земель. Чапличі-Шпанівські.