Андрія Маурович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрія Маурович
хорв. Andrija Maurović
Народився 29 березня 1901(1901-03-29)[1][2][…]
Котор, Королівство Далмація
Помер 2 вересня 1981(1981-09-02)[1][2][…] (80 років)
Загреб, Соціалістична Республіка Хорватія, СФРЮ
Поховання Мирогойське кладовище[4]
Країна  СФРЮ[5]
Діяльність пенсилер, художник, рисувальник
Галузь малярство[6] і комікс[6]
Знання мов хорватська[7][6][8]

Андрія Маурович (хорв. Andrija Maurović; 29 березня 1901 року — 2 вересня 1981 року) — відомий автор коміксів, якого називають батьком хорватських та югославських коміксів.[9] Відомий завдяки своїй серії «Старий Міккі, старий кіт», яка публікувалась протягом 30-х років.

Біографія[ред. | ред. код]

Маурович народився в селі Муо (частина Котора) в Бока-Которській на території сучасної Чорногорії (на той час в Австро-Угорщині) від батька словенця[10][11] та матері-хорватки з Боки Которської (нині в Чорногорії).[12][13][14] Після короткого перебування в Кракові, Польща, він переїхав з родиною до сусіднього міста Дубровник, де відвідував початкову та середню школу.

За рекомендацією письменника Іво Войновича він вступив до Академії мистецтв у Загребі. Незабаром у нього виникли конфлікти щодо норм і правил, оскільки академія забороняла студентам працювати під час навчання. Тоді ж він почав ілюструвати книги, щотижневі та щоденні газети, а також працював у графічних установах. Будучи одним із найкращих студентів, особливо з малювання, він залишив навчання у перший навчальний рік. Будучи надзвичайно зайнятим роботою, яка йому подобалася, він несерйозно сприймав свої академічні проблеми. Працюючи над ілюстраціями, карикатурами, плакатами і графічним дизайном. Наприкінці свого життя Маурович «кинув працювати над загальнолюдськими коміксами і звернувся до аскетичного способу життя, який виключав розкіш проточної води та електрики, малюючи величезні олійні картини з апокаліптичними мотивами».[15]

Значна частина його робіт була серіалізована. Він використовує реалістичний, грубий стиль, чорно-білі контрасти та динамічний потік завдяки використанню перспектив.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

У 1935 році він створив свій перший комікс « Віреніка Мача», який був опублікований в загребській газеті «Новини».[16] Того ж року Маурович створив спільний запуск Oko, першого югославського журналу коміксів.

Маурович співпрацював з багатьма видатними хорватськими письменниками та сценарістами, такими як Франхо Фуїс. Він також створював свої ілюстрації на основі літературних творів класичних світових письменників таких як Алекс Толстой, Зейн Грей, Август Шеноа, Джек Лондон, Б. Трейвен, Макс Бренд та Х. Г. Уеллс.[17]

Маурович був визнаний успішним дизайнером плакатів у рамках виробництва соцреалізму в той час, коли пропаганда плакатів була набагато важливішою, ніж сьогодні.[18] Він був живописцем морських пейзажів та апокаліптичних сцен, карикатуристом, ілюстратором, проповідником та автором коміксів. Маурович опублікував серію малюнків, натякаючи на позашлюбні та подружні стосунки.[19] Він прожив власне життя і створив безліч вражаючих героїв коміксів та особистостей.

Перебуваючи у всіх світових енциклопедіях та публікаціях про комікси, він завоював своє чільне місце в мистецтві світового коміксу. Отримав численні нагороди та премії, а репутація, яку він досяг, порівнянна з досягненнями та славою найбільших імен та творців мультфільмів у світі.

У 1960-х роках у майстерні майстра Якоповича в Загребі була створена та виготовлена перероблена версія шахівників із Дубровника, встановлена Андрією Мауровичем. Найбільш очевидні зміни в дизайні можна спостерігати у лицарів із спрощеним різьбленням, і королеви мали лише п'ять вирізів у короні, на відміну від початкових одинадцяти. Свою найвідомішу серію Маурович розпочав навколо однойменного персонажа Старий Том-кіт у 1937 році.[20][21][22] Серіал разом із героями був створений у співпраці з журналістом Франжо Фуїсом, який ненавидів екранізації, замість цього вибравши оригінальний серіал. Персонаж «Старий Мачак» був вперше представлений у Господарі Златних Брегових (Господар Золотих пагорбів, січень 1937 р.) як літній мандрівник, який втратив спогади після трагічної аварії. Спочатку твір було серіалізовано в журналі «Новости», а згодом у журналі коміксів «Міккі Стріп» під назвою Crni Jahač (Dark Rider, 1938). Він не типовий західний герой, оскільки Маурович шукав натхнення у своїх щоденних знайомих.

Комікси[ред. | ред. код]

Дослідники коміксів Здравко Зупан та Славко Драгінчич хвалили Мауровича за його майстерну здатність розвивати візуальну динаміку, з особливим акцентом на чорно-білому контрасті.

Маурович ігнорував світові тенденції коміксу в 30-х роках, створюючи свій власний виразний стиль і використовуючи велику кількість тем для свого опусу. Це передбачало як використання однотонного сфумато, так і гру з перспективами та сценами.[23] Саме з цих причин його, як правило, вважають батьком коміксів та ілюстрацій на територіях колишньої Югославії та найпопулярнішим його автором.[24][25]

Горан Суджука похваливши його як «справді унікальну фігуру в усій комічній галузі, не лише в Хорватії»[15] Клуб коміксів у Которі носить його ім'я.

Починаючи зі свого першого коміксу « Наречена меча» в 1935 році, за відносно короткий час (1935—1940) він намалював велику кількість коміксів, серед яких:

На час Другої світової війни його малюнки:

а після війни:

  • Мексиканець(за Джеком Лондоном)
  • Облога
  • The Lone Star Rider (після Зейна Грея)
  • Вершники Пурпурного Мудреця (за Зейном Грей)
  • Угломі, господар печери (за Х. Г. Уеллсом)
  • Перлина зла
  • Дівчина з Сьєрри
  • Повернення старого Тома-кота
  • Старий Том-кіт
  • Відьма з Гріча (за Марією Юрич Загорка)
  • Заберіть руки від Сен, за мотивами літературної творчості Августа Шеноа 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Discogs — 2000.
  3. ↑ а б в Hrvatski biografski leksikon — 1983.
  4. ↑ https://www.gradskagroblja.hr/trazilica-pokojnika/15
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France Record #120405835 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  6. ↑ а б в Czech National Authority Database
  7. ↑ https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/64201827
  8. ↑ CONOR.Sl
  9. ↑ Marina Biluš (3 квітня 2007). Istine i laži o majstoru stripa i erotike [Truths and lies about a master of comics and erotica]. Nacional (хор.). № 594. Архів [http://arhiva.nacional.hr/clanak/3 3027/istine-i-lazi-o-majstoru-stripa-i-erotike оригіналу] за 9 липня 2012. Процитовано 15 лютого 2021.
  10. ↑ Đuro Vidmarović, Hrvatska predsjednica među Hrvatima u Boki kotorskoj [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.], Hrvatsko kulturno vijeće, 7 July 2015.
  11. ↑ Miljenko Jergović, Andrija Maurović: Rođen u Muo [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.], jergovic.com, 14 September 2013.
  12. ↑ Mladen Hanzlovsky, Andrija Maurović — Portret kroz zaboravljeni razgovor, 1976, Zagreb
  13. ↑ Povratak starog mačka (komad), HR-HDA-1387 — Zbirka hrvatskih kratkometražnih filmova (zbirka), arhiv.hr, Retrieved 4 February 2018.
  14. ↑ Marina Tenžera, Osim političkog tjednika 7Dnevno sve su novine sramotno izbacile strip!, 7Dnevno 11 September 2015., dnevno.hr, 12 September 2015., Retrieved 4 February 2018.
  15. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ Od Starog Mačka i Tupka do Horny Dyke: Oni su najzanimljiviji likovi domaćeg stripa. tportal.hr (хор.). 1 лютого 2021. Архів [https://www.tportal.hr/ kultura/clanak/foto-od-starog-macka-i-tupka-do-horny-dyke-oni-su-najzanimljiviji-likovi-domaceg-stripa-foto-20210131 оригіналу] за 15 лютого 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
  17. ↑ The Culture of the Europeans: From 1800 to the Present [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.], Donald Sassoon, HarperPress, 2006, pp. 1077
  18. ↑ Dulibić, Frano (2018). Andrija Maurović: Between Political Ideologies and Pornography (case study exhibition). Zagreb: Muzej suvremene umjetnosti, Zagreb. с. 54. ISBN 978-953-8146-50-3.
  19. ↑ Dulibić, Frano (2018). Andrija Maurović: Between Political Ideologies and Pornography (case study exhibition). Zagreb: Muzej suvremene umjetnosti, Zagreb. с. 55. ISBN 978-953-8146-50-3.
  20. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  21. ↑ The World encyclopedia of comics, Volume 1 [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.], Maurice Horn, Chelsea House Publishers, Jul 1, 1976, pp. 42
  22. ↑ Comics: an illustrated history [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.], Alan Clark, Laurel Clark, Green Wood, 1991, pp. 138
  23. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 серпня 2019. Процитовано 26 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  24. ↑ Histoire mondiale de la bande dessinée [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.], Claude Moliterni, P. Horay, 1989
  25. ↑ Coca-Cola Socialism: Americanization of Yugoslav Culture in the Sixties [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.], Radina Vucetic, pp. 222

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
BNF: 120405835 · CONOR.SI: 64201827 · CONOR.SR: 25620583 · FAST: 1461840 · Freebase: /m/02b8l1 · GND: 133461718 · ISNI: 0000000054880884 · LCCN: n84084509 · NKC: js2017975209 · VIAF: 25793112
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андрія_Маурович&oldid=39515978