Анж Едуар Пунгі
| Анж Едуар Пунгі | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 7 серпня 1984 — 7 серпня 1989 року | |||
| Попередник: | Луї Сильвен Гома | ||
| Наступник: | Альфонс Поаті-Сушлаті | ||
| Народження: |
1942 Mouyondzid, Mouyondzi Districtd, Регіон Буенза, Республіка Конго або Регіон Буенза, Республіка Конго | ||
| Країна: | Республіка Конго | ||
| Партія: | Конголезька партія праціd | ||
Анж Едуар Пунгі (фр. Ange Édouard Poungui; нар. 4 січня 1942) — конголезький державний і політичний діяч, сьомий прем'єр-міністр Народної Республіки Конго.
У грудні 1969 року Пунгі ввійшов до складу першого політбюро Конголезької партії праці (КПП), отримавши пост голови економічного, фінансового комітетів і комітету соціальної політики[1]. 1971 року він увійшов до складу меншого за кількістю членів політбюро, де на нього було покладено відповідальність за фінанси та спорядження[2]. Від серпня 1972 до липня 1973 року займав пост віцепрезидента в адміністрації Маріана Нгуабі, після чого очолив міністерство фінансів[3].
За результатами третього з'їзду КПП, що відбувався 27-31 липня 1984 року[4], Пунгі було призначено на пост прем'єр-міністра, на якому він замінив Луї Сильвена Гома[4][5]. Вийшов у відставку 1989 року.
28 листопада 1990 року після проголошення курсу на багатопартійну систему в країні Пунгі вийшов з лав КПП[6][7] та став лідером новоствореного Союзу за соціальний прогрес і демократію (ССПД)[8]. Наприкінці громадянської війни, коли лідер КПП Дені Сассу-Нгессо повернув собі владу, Пунгі як послідовник Паскаля Ліссуби був змушений залишити країну. У вигнанні він залишався до 2006 року[9].
У грудні 2006 року був обраний одним з 25 заступників голови Панафриканського соціал-демократичного союзу[10]. Наприкінці 2008 року його було висунуто кандидатом на чергових президентських виборах[11]. 19 червня 2009 року, менше ніж за місяць до виборів, Конституційний суд вирішив, що Пунгі не може брати в них участь, оскільки не прожив у країні останні два роки. Партія заявила, що таке рішення є політично мотивованим, оскільки таким чином Сассу-Нгессо усунув єдиного серйозного конкурента в боротьбі за президентський пост[12].
Після оголошення результатів виборів, що показали впевнену перемогу Сассу-Нгессо, опозиційні сили організували марш протесту[13]. 14 серпня 2009 року Пунгі заявив, що має залишити країну та виїхати до Франції «в приватних справах», однак поліція заборонила йому виїзд, пославшись на необхідність для всіх політиків узяти участь у святкуванні Дня незалежності Конго. 16 серпня він спробував виїхати знову, але йому знову заборонили це зробити, тому він заявив, що перебуває під домашнім арештом[14].
24 серпня 2009 року прес-секретар уряду заявив, що Пунгі має залишатись у країні, доки проводиться розслідування несанкціонованого маршу протесту проти результатів виборів. Також він зазначив, що колишній прем'єр-міністр перебуває під домашнім арештом[15].
У жовтні 2011 року Пунгі було обрано до лав Сенату від Буензи[16][17]. За результатами місцевих виборів 2014 року Пунгі було обрано до складу ради міста Мадінгу[18]. 2017 року був переобраний до складу Сенату[19].
- ↑ Rémy Bazenguissa-Ganga, Les voies du politique au Congo: essai de sociologie historique (1997), Karthala Editions, стор. 168, 169, 193
- ↑ Bazenguissa-Ganga, Les voies du politique au Congo: essai de sociologie historique, стор. 193
- ↑ Bazenguissa-Ganga, Les voies du politique au Congo: essai de sociologie historique, стор. 211
- ↑ а б Année africaine 1984, стор. 37
- ↑ Afrique nouvelle, issues 1826–1851 (1984)
- ↑ Bazenguissa-Ganga, Les voies du politique au Congo: essai de sociologie historique, стор. 374
- ↑ Gankama N'Siah, «Poungui a son slogan» [Архівовано 28 травня 2012 у Wayback Machine.], Les Dépêches de Brazzaville, 17 лютого 2009
- ↑ Political Parties of the World (6th edition, 2005), ed. Bogdan Szajkowski, стор. 142
- ↑ «Congo bans 4 opposition candidates from vote», Agence France-Presse, 19 червня 2009
- ↑ «Pascal Tsati Mabiala élu secrétaire général de l'Union panafricaine pour la démocratie sociale (UPADS)» [Архівовано 2012-03-11 у Wayback Machine.], Les Dépêches de Brazzaville, 29 грудня 2006
- ↑ Thierry Noungou, «Présidentielles 2009 — Le candidat de l'UPADS, Ange Edouard Poungui, annonce ses bonnes intentions», Les Dépêches de Brazzaville, 2 грудня 2008. Archived copy. Архів оригіналу за 27 вересня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ «Poungui disqualified» [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], Africa Confidential, volume 50, № 13, 26 червня 2009
- ↑ «Congolese opposition chiefs banned from travel: official», Agence France-Presse, 25 серпня 2009
- ↑ «Poungui claims house arrest», Agence France-Presse, 18 серпня 2009
- ↑ Roger Ngombé and Guy Gervais Kitina, «Alain Akouala Atipault: „Ange Edouard Poungui ne doit pas sortir de Brazzaville avant l'aboutissement de l'enquête judiciaire“» [Архівовано 7 червня 2012 у Wayback Machine.], Les Dépêches de Brazzaville, 3 вересня 2009
- ↑ «Liste des élus aux élections sénatoriales», Les Dépêches de Brazzaville, 10 жовтня 2011. Archived copy. Архів оригіналу за 14 червня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Gankama N'Siah, «Le fait du jour — La chambre haute se vide et se renfloue» [Архівовано 2012-06-14 у Wayback Machine.], Les Dépêches de Brazzaville, 17 жовтня 2011
- ↑ «Résultats des élections locales du 28 septembre 2014» [Архівовано 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.], ADIAC, 6 жовтня 2014
- ↑ «Résultats des élections sénatoriales du 31 juillet 2017» [Архівовано 4 вересня 2017 у Wayback Machine.], ADIAC, 2 вересня 2017
|
