Анна Доротея Тербуш
| Анна Доротея Тербуш | |
|---|---|
| нім. Anna Dorothea Therbusch | |
 | |
| Ім'я при народженні | нім. Anna Dorothea Lisiewski |
| Народилася |
23 липня 1721[1][2][…] Берлін, Королівство Пруссія |
| Померла |
9 листопада 1782[1][2][…] (61 рік) Берлін, Королівство Пруссія[4] |
| Поховання | Доротеенштадтський цвинтарd |
| Країна | Німеччина[5] |
| Діяльність | художниця, мисткиня |
| Вчителі | Георг Лішевський |
| Знання мов | німецька |
| Жанр | портрет |
| Батько | Георг Лішевський |
| Брати, сестри | Christoph Friedrich Reinhold Lisiewskid і Анна Розіна де Гаск |
Анна Доротея Тербуш (пол. Anna Dorota Lisiewska; 23 липня 1721 — 9 листопада 1782) — видатна художниця в стилі рококо, народилася в Королівстві Пруссія. Збереглося близько 200 її творів, вона написала щонайменше вісімдесят п'ять перевірених портретів[6].
Життєпис[ред. | ред. код]
Анна Доротея Тербуш народилася в Берліні. Вона походила з заможної родини[7], донька Марії Elisabetha (уроджена Kahlow[8]) і Георга Лішевського (1674—1751), берлінського портретиста польського походження, який прибув в Пруссії 1692 року як придворний архітектор[9]. Георг навчив Анну, її сестру Анну Розіну Лішевську та їхнього брата Крістіана Фрідріха Рейнгольда малювати[8]. Коли вона пройшла навчання, вона була лише підлітком[10]. Анна Доротея та її старша сестра Анна Розіна були визнані Вундеркіндами живопису. У молодому віці вона намалювала копія Антуан Пена fetes galantes і, як Пен, навчилося наслідувати стиль Ватто, Ланкре і Петера — художника, який особливо захоплювалися Фредеріком II[10].
Тербуш працювала в усіх жанрах живопису. Вона також робила картини з історії та експериментувала з жанровими сценами в голландському стилі, подібними до сцен Герарда Доу[10].
До кінця свого життя вона отримала багато нагород від Берліна, Штутгарта та Мангайма. Врешті-решт вона отримала королівське заступництво після багатьох вступних листів від своїх покровителів у Парижі, Італії, Німеччині та Пруссії[10].
Шлюб[ред. | ред. код]
Анна Доротея вийшла заміж за берлінського корчмара Ернста Фрідріха Тербуша 1742 року[8] і відмовилася від живопису приблизно до 1760 року, щоб допомогти своєму чоловікові в ресторані. Лише після того, як її подружні зобов'язання були виконані[11] як «короткозора жінка середніх років», вона повернулася до своєї художньої кар'єри 1760 року[8]. У віці сорока років у неї було троє дітей. Вона виїхала з Берліна, щоб малювати у Штутгарті до двору герцога Карла Євгена, герцога Вюртемберзького, а також для збільшення визнання її творів[10].
Помітні твори[ред. | ред. код]
«Гойдалки» та «Гра в волан» (Neues Palais, Потсдам) — це пара розмов, які визначили її перший період роботи[8]. Гра «Волан» була підписана і датована 1741 роком[8]. Ці дві картини були створені за зразком творів Жана-Антуана Ватто та подібних до творів Ніколя Ланкре[8].
Париж[ред. | ред. код]
Перше зафіксоване повернення Тербуш до живопису відбулося 1761 року. У Штутгартському дворі герцога Карла Ойгена. Вона виконала вісімнадцять картин за найкоротший час для галереї замку. 1762 року вона стала почесним членом Штутгартської Академії мистецтв</i>, заснованої герцогом 1761 року, і працювала в Штутгарті та Мангаймі. Вона отримала визнання за свої роботи. Її талант був визнаний Академією Болоньї. Її також вшанував суд Мангайма. Тербуш намалювала курфурста Карла Теодора і отримала замовлення від князя Гогенцоллерна-ГеГінґена[10].
1765 року вона поїхала до Парижа. Французька Королівська Академія живопису та скульптури вперше показала її роботи, гордо підтримуючи жінку-художницю. Дені Дідро, суперечливий і відвертий мистецтвознавець і філософ, був їй симпатичним, навіть до того, що позував для неї оголеним[12][13]. Анна Доротея була обрана членом Академії Рояль 1767 року[8] жила з Дідро і зустрічалася з відомими художниками[14] і навіть намалювала Філіпа Гакерта[6] але вона залишилася невдалою в Парижі. Однак цей час вважається її найбільш творчим.
Повернення до Пруссії[ред. | ред. код]
Париж був і є дорогим містом, і у Анни Доротеї були фінансові труднощі. З листопада 1768 року до початку 1769 року художниця з великою заборгованістю повернулася до Берліна через Брюссель та Нідерланди і стала основним художником у Пруссії, де її дуже поважали. Вона була художником-портретистом Фрідріха II Прусського (Фрідріх Великий), чий новозбудований палац Сансусі вона прикрасила мітологічними сценами. Вона також написала портрети восьми прусських королівських осіб для Катерини II [15]. Хоча Анна Доротея ніколи не їздила в Росію, російські колекціонери також оцінили її роботу[16]. Вона також познайомилася з групою художників, що оточувалиЙоганна Вольфганга фон Гете. Тербуш продовжувала писати до кінця свого життя. Вона часто малювала автопортрети, яких є всього дванадцять. Коли зір почав підводити її, вона часто додавала моноклі до своїх автопортретів. Її пізні картини були вільно класичними, з вбраннями та алюзіями до римських богинь[17].
Вона померла в Берліні 9 листопада 1782 у віці 61 року[8] і була похована на кладовищі Доротенштадт, чия церква була зруйнована у Другій світовій війні. Її могила залишається цілою.
Її стосунки з Дідро надихнули Еріка-Емманюеля Шмітта написати п'єсу «Der Freigeist» («Вільний дух»), також відому як Der Libertin («The Libertine»).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ а б в FemBio database
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
- ↑ Kunstindeks Danmark
- ↑ а б Artnet.com [Архівовано 4 серпня 2009 у Wayback Machine.], retrieved 21 July 2009
- ↑ He is the sun, she is the moon [Архівовано 12 вересня 2021 у Wayback Machine.], by Heide Wunder, retrieved on 20 July 2009
- ↑ а б в г д е ж и к Gaze, Delia (2001). Concise dictionary of women artists (англ.). London: Fitzroy Dearborn. ISBN 9781579583354. OCLC 48951109. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 12 вересня 2021.
- ↑ Page 37 [Архівовано 12 вересня 2021 у Wayback Machine.], Dictionary of Women Artists by Delia Gaze, p.37
- ↑ а б в г д е Fort, B (2004). Indicting the Woman Artist: Diderot, Le Libertin, and Anna Dorothea Therbusch. Lumen: Selected Proceedings from the Canadian Society for Eighteenth-Century Studies. 23: 1—37. doi:10.7202/1012185ar.
- ↑ Exhibition of self-portraits highlights women artists [Архівовано 12 вересня 2021 у Wayback Machine.], The Guardian, 17 October 2005, retrieved on 20 July 2009
- ↑ The Dictionary of Women Artists [Архівовано 12 вересня 2021 у Wayback Machine.] by Delia Gaze, p.99
- ↑ Wilson, Arthur McCandless (1972). Diderot. Oxford University Press. с. 525. ISBN 0-19-501506-1.
- ↑ Portraiture: Facing the Subject [Архівовано 12 вересня 2021 у Wayback Machine.], by Joanna Woodall, p. 154, retrieved on 20 July 2009
- ↑ St. Petersburg the Great [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], The Washington Post, 7 Feb 2003, retrieved on 20 July 2009
- ↑ Russian Revelation; At Women in the Arts, Catherine's St. Petersburg Resurrected[недоступне посилання], The Washington Post, 23 Feb 2003, retrieved on 20 July 2009
- ↑ Morril, R., Wright, K., and Elderton, L. (2019). Great Women Artists. Phiadon.
Література[ред. | ред. код]
- Катаріна Кюстер, Беатріс Шерцер та Андреа Фікс: Der freie Blick. Анна Доротея Тербуш та Людовіке Сімановіз . Zwei Porträtmalerinnen des 18. Jahrhunderts. (Каталог для виставки в Метрополітен -музеї Людвігсбургу, Кунстверейн Людвігсбург, Вілла Франк, 2002/2003), Керер Верлаг Гейдельберг,ISBN 3-933257-85-9
- Бербель Ковалевський (ред.): Zwischen Ideal und Wirklichkeit, Künstlerinnen der Goethe-Zeit zwischen 1750 і 1850, каталог виставок, Hatje Crantz Verlag, Гота, Констанс, 1999,ISBN 3-7757-0806-5
- Френсіс Борзелло : Wie Frauen sich sehen. Selbstbildnisse aus fünf Jahrhunderten. Karl Blessing Verlag Munich 1998.
- Готфрід Селло: Malerinnen aus fünf Jahrhunderten. Ellert und Richter, Гамбург 1988,ISBN 3-89234-077-3
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анна Доротея Тербуш- Бібліографія. Анна Доротея Тербуш // Німецька національна бібліотека
|
