Анодний захист
Ано́дний за́хист (англ. anode protection; нім. Anodenschutz) — електрохімічний захист металу, здатного пасивуватися анодною поляризацією, здійснюваною з допомогою зовнішнього джерела електричного струму або з'єднанням з катодним протектором[1].
Реалізується приєднання апаратури, яка виготовлена із нержавіючих і вуглецевих сталей, титану, цирконію тощо й працює в сильно агресивних середовищах, до позитивного полюса зовнішнього джерела постійного струму або до металу з більш позитивним потенціалом (катодний протектор), що дає змогу перетворити апаратуру в анод і тим самим захистити її від корозійного руйнування. Матеріалом катода, окрім платини, використовують хромонікелеві сталі (для кислот), кременистий чавун (для розчинів неорганічних солей, сірчаної кислоти), нікель (для лужних середовищ), а як катодний протектор — вуглеграфіт, діоксид марганцю, магнетит, діоксид свинцю.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ДСТУ 3830-98 Корозія металів і сплавів. Терміни та визначення основних понять.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.