Антоній Миколай Радзивілл
| Антоній Миколай Радзивілл | |
|---|---|
| Народився |
4 жовтня 1741 Краків, Річ Посполита |
| Помер | квітень 1778[1] (36 років) |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Діяльність | священник |
| Посада | Q123997984?[2] і Секретар великий коронний[1] |
| Конфесія | католицтво і католицька церква |
| Рід | Радзивілли |
| Батько | Мартін Миколай Кароль Радзивілл[3] |
| Мати | Marta Trembickad |
| Брати, сестри | Михайло Єронім Радзивілл і Юзеф Миколай Радзивілл |
 | |
Антоній Миколай Радзиві́лл (лит. Antanas Mikalojus Radvila, пол. Antoni Mikołaj Radziwiłł; 4 жовтня 1741 — 1778) — князь, церковний діяч Великого князівства Литовського в Речі Посполитій.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з литовського магнатського роду Радзивіллів, гілки Несвізької. Старший син Мартіна Миколая Радзивілла, крайчого великого литовського, та його другої дружини Марти Трембицької. Народився 1741 року в маєтку Чернавчиці біля Берестя. Внаслідок психічного стану батька з дитинства Антонія Миколая разом з братами тримали під вартою. Це негативно відбилося на здоров'ї. 1748 року його батька було визнано непрацездатним. Спочатку Антоній Миколай разом з братами опинився під опікою великого гетьмана литовського Михайла Казимира Радзивілла, а потім іншого родича — Єроніма Флоріана. Здобув гарну освіту в Несвізькому колегіумі, знав декілька європейських мов.
З огляду на психологічну травму в дитинстві зненавидів шлюб як такий. Тому обрав для себе духовну кар'єру. Спочатку став каноніком віленським. 1767 року призначено референдарієм великим коронним. 1773 року стає секретарем великим коронним. Підтримував партію Радзивіллів у протистоянні з Чорторийськими. Водночас отримує призначення каноніка Гнезненського латинського собору. Помер 1778 року. Поховано в соборі Св. Ядвіги і Малгожати в Дембиці.
Джерела[ред. | ред. код]
- Antanas Mikalojus Radvila. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, IX t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1982. T.IX: Pintuvės-Samneris, 306 psl.
- Ryszard Pajura: Ziemia Dębicka: przewodnik turystyczny. Dębica: Agard, 2003. ISBN 978-83-907530-6-5
|
- ↑ а б в Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 149. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 140. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ а б Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0