Антоній Стефан Ольшевський
| Антоній Стефан Ольшевський | ||
|---|---|---|
| Antoni Stefan Olszewski | ||
| Народився |
20 травня 1897 Варшава | |
| Помер |
15 грудня 1954 (57 років) Варшава ·інфаркт міокарда | |
| Поховання | Бруднівський цвинтар | |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща | |
| Національність | Польща | |
| Діяльність | архітектор | |
| Alma mater | Львівська політехніка | |
| Знання мов | польська | |
| Батько | Артур Ольшевський | |
| Мати | Марія Модельська | |
| У шлюбі з | Яніна Лущевська | |
| Нагороди |
| |
Антоній Стефан Ольшевський (пол. Antoni Stefan Olszewski; нар. 20 травня 1897, Варшава — пом. 15 грудня 1954, Варшава) — польський інженер-архітектор.
Біографія[ред. | ред. код]
Син зем'яна Артура Ольшевського та Марії Модельської Богуславської, народився після смерті батька. Навчався в так званій «Люблінській школі»[1], пізніше в промислово-технічному університеті Яна Даль-Трозцо у Варшаві, в якому 1914 року закінчив механічний факультет, після цього у Школі торгівлі Артура Єжевського.
В молодості вступив до таємного скаутингу, потім до ПВО, брав участь в Обороні Львова в 1918 і 1920 рр. У Польськім війську служив до 1921 року, згодом вивчав архітектуру у Львівській політехніці, яку закінчив 1926 року.
1923 року він спроєктував і керував будівництвом казарм і житлових будинків у Кельцях[2]. У 1926—1932 рр. працював у Сілезії (як міський архітектор на незалежній посаді в Королівській Гуті, сьогодні Хожув), де проєктував реконструкцію ратуші та початкової школи у Великих Гайдуках (сьогодні Хожув-Баторій; спільно з К. Шаєром), а також (спільно з Войцехом Собонем): будинки для чиновників, будівлю Комерційного училища (сьогодні Муніципальний інститут комерційної освіти на вулиці Урбановича), школу (на вул. 3-го травня)[2]. Більш того, працюючи в Сілезії, запроєктував дитячий садок у місті Згоді (нині район міста Свентохловиці) та початкову школу в Міколуві. У 1932—1934 рр. у Львові працював директором будівництва; проєктував басейни, спортзал і стадіон, також читав лекції. З 12 листопада 1934 р. у Варшаві, був призначений директором технічного департаменту міської ради в часи президентства Стефана Старжинського.
Під час Другої світової війни брав участь в організації оборони Варшави. 18 лютого 1943 р. був арештований, ув'язнений в Павяку, пізніше переміщений до Аушвіцу, потім (з вересня 1943) до Ноєнгамме; з 9 листопада 1943 року в Дрютте[a] працював у кузні на збройному заводі, а з 7 квітня 1945 на Берген-Бельзені.
Після звільнення 15 квітня 1945 року кілька місяців проходив лікування в Швеції, звідки в жовтні того ж року, на прохання Міхала Качоровського, переїхав до іншої країни, де почав[b] відбудовувати Гданськ, Гдиню, Сопот і Ельблонг. У травні 1947 року його перевели до Варшави, де працював у Міністерстві реконструкції, у Вищій Раді Відбудови Варшави й у Вітчизняному фермерському банку. Наступні два роки, як заступник міністра, він займався відбудовою Ельблонга та навколишнього регіону. 1949 повернувся до Варшави, де працював у декількох закладах реконструкцій.
1954 року помер після тривалої хвороби на інфаркт серця; похований 18 грудня 1954 р. в родинній могилі на Броневському цвинтарі (квартал 21F-5-17); досі існує табличка (неподалік від Королівського замку у Варшаві) на згадку про початок забудови Віслинських бульварів у 1935 році, на якій написане ім'я Антонія Ольшевського як особи, що має заслуги у виконанні цих робіт.
Був одружений з Яніною, уродженою Лущевською, дітей не мали.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Срібний хрест ордера Virtuti Militari[3],
- Лицарський хрест Ордену Відродження Польщі,
- Хрест Хоробрих,
- Золотий Хрест Заслуги[3],
- Медаль «За Варшаву 1939-1945»[3],
- Медаль Перемоги та Свободи[3],
- Знак Грюнвальда[3].
Коментарі[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Szkoła Lubelska filologiczna 8-klasowa prywatna męska», poprzednik współczesnego Gimnazjum i Liceum im. Stefana Batorego w Lublinie.
- ↑ а б Aneta Borowik: Słownik architektów, inżynierów i budowniczych związanych z Katowicami w okresie międzywojennym. Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2012, ss. 103–104. ISBN 978-83-226-2106-6.
- ↑ а б в г д Nekrolog (1954). Życie Warszawy. R. 11, 1954 nr 229=3400 (25 IX). Процитовано 13 травня 2020.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|wydawca=(можливо,|publisher=?) (довідка) - ↑ Salzgitter-Drütte k. Brunszwiku.
- ↑ Jako dyrektor Gdańskiej Dyrekcji Odbudowy.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Olszewski Antoni Stefan (1897–1954). ipsb.nina.gov.pl. Архів оригіналу за 1 серпня 2017. w: Polski Słownik Biograficzny, tom XXIV
|
- Народились 20 травня
- Народились 1897
- Померли 15 грудня
- Померли 1954
- Поховані на Бруднівському цвинтарі
- Кавалери Хреста Хоробрих
- Нагороджені польською медаллю «За Варшаву 1939-1945»
- Нагороджені медаллю Перемоги і Свободи 1945
- Випускники Львівської політехніки
- Архітектори Варшави
- Архітектори Львова
- Члени Польської Організації Військової
- Кавалери Золотого Хреста Заслуг
- Польські архітектори
- В'язні концтабору Аушвіц
- В'язні концтабору Берген-Бельзен
- Уродженці Варшави