Антопільська волость
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Антопільська волость | ||||
| Центр | Антопіль | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 16 949 (1885) | |||
| Населення | 9608 осіб (1885) | |||
| Густота | 51.9 осіб / км² | |||
Антопільська волость — адміністративно-територіальна одиниця Кобринського повіту Гродненської губернії Російської імперії. Волосний центр — містечко Антопіль.
Станом на 1885 рік складалася з 14 поселень, 8 сільських громад. Населення — 9608 осіб (4645 чоловічої статі та 4963 — жіночої), 357 дворових господарств[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 9745 | ? |
| Приватної власності | 6593 | 3113 |
| Казенної власності | 1 | — |
| Іншої власності | 610 | 84 |
| Загалом | 16949 | 7566 |
Основні поселення волості:
- Антопіль — колишнє власницьке містечко за 30 верст від повітового міста, 363 особи, 22 двори, 2 православні церкви, каплиця, синагога, 5 єврейських молитовних будинків, школа, 42 лавки, 3 постоялих двори, 2 ярмарки та базари.
- Бородичі — колишнє власницьке село, 247 осіб, 17 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки.
- Головчиці — колишнє власницьке село, 1007 осіб, 79 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.
- Осиповичі — колишнє власницьке село, 559 осіб, 44 двори, постоялий будинок.
- Толкове — колишнє власницьке село, 669 осіб, 48 дворів.
У складі Польщі[ред. | ред. код]
| Гміна Антополь | |
| 1920—1939 | |
| Воєводство | Поліське |
|---|---|
| Повіт | Кобринський |
| Адмінцентр гміни | Антопіль |
| Тип гміни | Сільська |
Після анексії Полісся Польщею волость отримала назву ґміна Антополь.
1 жовтня 1922 р. вилучено державний маєток Тороканє з ґміни Імєнін Дорогичинського повіту і включено до ґміни Антополь Кобринського повіту.[2]
Розпорядженням Міністра внутрішніх справ Польщі 23 березня 1928 р.[3] передано:
- з ліквідованої сільської ґміни Зелово село і фільварок Зелово;
- з ліквідованої сільської ґміни Ілоськ — села: Хидри, Демидівщина, Грушева, Осмоловичі, Шури, фільварки: Грушева, Піщанка, Підселення, Рознітича, селище: Піщанка і цегельня Студінка.
У складі СРСР[ред. | ред. код]
Після радянської анексії попри переважно українське населення територія включена до БРСР[4].
У січні 1940 р. ґміна ліквідована у зв'язку з утворенням Антопільського району.
Джерела[ред. | ред. код]
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 4 września 1922 r. o wyłączeniu majątku Torokanie z powiatu drohiczyńskiego i wcieleniu go do gminy antopolskiej powiatu kobryńskiego. [Архівовано 15 листопада 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 23 marca 1928 r. o zmianach terytorjalnych gmin wiejskich na obszarze województwa poleskiego. [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР от 4 декабря 1939 года об образовании Барановичской, Белостокской, Бресткой, Вилейской и Пинской областей в составе Белорусской ССР (Сборник законов СССР и указов Президиума Верховного Совета СССР. 1938 г. — июль 1956 г. / под ред. канд. юр. н. Мандельштам Ю. И. — М.: Государственное издательство юридической литературы, 1956 г., s. 55) (рос.)
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||