Антуан Жолі
| Антуан Жолі | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. François-Antoine Jolly | ||||
 Портрет Франсуа-Антуана Жолі роботи Луї Булоня Молодшого | ||||
| Народився |
25 грудня 1662 Париж, Королівство Франція | |||
| Помер |
30 липня 1753[1] (90 років) Париж, Королівство Франція | |||
| Країна |
 Франція | |||
| Діяльність | лібретист, драматург | |||
|
| ||||
Франсуа-Антуан Жолі (фр. François-Antoine Jolly; 25 грудня 1662, Париж — 30 липня 1753, там само) — французький поет, драматург і видавець.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у Парижі в 1662[2] (за іншими джерелами, 1672) році у родині шинкаря. Прислуговуючи за столом, почув розповідь мадам Мюрат і зацікавився літературою[3]. Як лібретист і драматург показав себе з першого десятиліття XVIII століття, почавши зі створення лібрето для опери Стука «Мелеагр» у 1709 році[4]. Великим успіхом у публіки користувалася його комедія у віршах «Школа коханців». Виступав в якості видавця зібрань творів Мольєра (у 6 томах, 1734 рік, і у 8 томах, 1739 рік), Расіна (в 2 томах), Корнеля (в 5 томах), тритомника «Театр Монфлері, батька і сина». З 1737 року працював королівським цензором.
З часом у Жолі з'явилися покровителі у вищих колах тогочасного французького суспільства, включаючи принца де Конті, якому автор присвятив «Школу коханців», і кардинала Флері, а пізніше генерального контролера фінансів д'Арнувіля. Із заступництвом кардинала Флері було пов'язано призначення Жолі на посаду королівського цензора. Жолі помер у 1753 році, залишивши після себе двох сестер, і був похований на парафіяльному цвинтарі Сен-Жермен-л'Оксеруа[5].
Творчість[ред. | ред. код]
- 1709 — лібрето до опери «Мелеагр»
- 1718 — «Школа коханців» (фр. l’École des Amants), комедія у трьох актах у віршах (надрукована в 1719 році)
- 1726 — «Вередуха» (фр. La Capricieuse), комедія у трьох актах у віршах (поставлена в Італійському театрі, надрукована в 1727 році)
- 1726 — «Ревнива жінка» (фр. La Femme jalouse), комедія у трьох актах у віршах (поставлена в Італійському театрі, надрукована в 1727 році)
Жолі відомий як автор ще однієї трьохактної комедії у віршах — «Донна Ельвіра де Гусман». Цю комедю не ставили і не друкували, але вона була відома тільки по назві. У Паризькій національній бібліотеці зберігається його велика рукописна праця «Nouveau et grand cérémonial de France». За цю монографію обидві сестри автора отримували державну пенсію у розмірі 400 ліврів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Pierre Larousse. Grand dictionnaire universel du XIXe siècle. — Paris : Administration du Grand Dictionnaire Universel, 1866. — Т. IX.
- ↑ Dictionnaire universel et classique d'histoire et de géographie, comprenant l'histoire proprement dite, la biographie universelle, la mythologie, la géographie ancienne et la géographie moderne. — Bruxelles : F. Parent, 1833. — Т. 2.
- ↑ Nouvelle biographie générale depuis les temps les plus reculés jusqu'à nos jours avec les renseignements bibliographiques et l'indication des sources à consulter. — Paris : Firmin Didot Frères, 1861. — Т. XXVI.
- ↑ 30 juillet 1753 : mort de l’auteur dramatique François-Antoine Jolly. La France Pittoresque. 21 червня 2017. Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 7 травня 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Жолі, Антуан-Франсуа // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |