Аніва (затока)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аніва

Карта
46°36′ пн. ш. 142°36′ сх. д. / 46.600° пн. ш. 142.600° сх. д. / 46.600; 142.600Координати: 46°36′ пн. ш. 142°36′ сх. д. / 46.600° пн. ш. 142.600° сх. д. / 46.600; 142.600
Частина від Охотське море
Прибережні країни  Росія[1]
Середня глибина 93 м
Вливаються
  • Lyutogad, Srednyayad, Сусуя, Taranayd, Uryumd, Korsakovkad, Mereyad і Sigovkad
  • ідентифікатори і посилання
    GeoNames 2127151
    Аніва. Карта розташування: Росія
    Аніва
    Аніва
    Аніва (Росія)
    Мапа

    Ані́ва (рос. Ани́ва, яп. 亜庭湾) — затока Охотського моря, біля південної частини острова Сахаліну між мисами Крильон на заході та Аніва на сході. З півдня широко відкрита в протоку Лаперуза. Звужена частина відома під назвою бухти Лососів. Ширина 104 км, довжина 90 км, найбільша глибина 93 м. Береги порізані, урвисті. Багата рибою (лососеві, оселедець, тріска, камбалові) і крабами.

    Затока відкрита та названа у 1643 році голандським мореплавцем М. де Фризом, який прийняв Сахалін за продовження Хоккайдо. Вперше була описана у 1805 році офіцерами першої російської навколосвітньої подорожі на «шлюпі Надія» під командуванням Івана Федоровича Крузенштерна[2].

    Походження назви затоки, швидше за все, пов'язано з айнськими словами «ан» й «іва». Перше зазвичай перекладається як «наявний, що перебуває», а друге — як «гірський хребет, скеля, вершина»; таким чином, «Аніва» можна перекласти як «має хребти» або «той що знаходиться серед хребтів (гір)»[3]. У 1905 році затока була перейменована японцями на Хігамі-фусімі-вон на честь принца Хігамі-фусімі, який у якості офіцера брав участь у бою проти крейсера «Новик» біля берегів Сахаліну[2].

    У затоці знаходяться міста Аніва, Корсаков (з морським портом); мис Юнони, названий на честь брига «Юнона», командир якого Микола Хвостов, у 1807 році заснував у Аниві військовій пост[2].

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. GEOnet Names Server — 2018.
    2. а б в Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 20.
    3. Гальцев-Безюк С. Д. — Топонимический словарь Сахалинской области. — Южно-Сахалинск: Дальневост. кн. изд-во, Сахалин. отд., 1992. — 224 с.

    Література[ред. | ред. код]