Ареса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ареса
Річка Ареса поблизу міста Любань
52°33′01″ пн. ш. 28°45′02″ сх. д. / 52.550542000027775202° пн. ш. 28.750695000027779002° сх. д. / 52.550542000027775202; 28.750695000027779002
Витік село Левки
(Стародорозький район) [1]
• координати 53°12′06″ пн. ш. 28°01′32″ сх. д. / 53.2018000° пн. ш. 28.0256000° сх. д. / 53.2018000; 28.0256000
• висота, м 157,7 м [1]
Гирло річка Птич
село Бубнівка
(Октябрський район) [1]
• координати 52°33′36″ пн. ш. 28°45′02″ сх. д. / 52.5601000° пн. ш. 28.7506000° сх. д. / 52.5601000; 28.7506000
• висота, м 125,0 м [1]
Похил, м/км 0,26 м/км
Басейн Птич → Прип'ять → Дніпро → Чорне море
Країни: Білорусь Білорусь
Прирічкові країни: Білорусь Білорусь
size Мінська область
size Гомельська область
Регіон Мінська область
Гомельська область
Довжина 128 км
Площа басейну: 3 620 км²
Середньорічний стік 16,7 м³/с (в гирлі) [2]
Притоки: праві: Освиця, Добринський канал, Талиця
ліві: Солан, Нешчанка, Чабуський канал, Славковицько-Яминський канал
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ареса, Раса (біл. Арэса, Раса) — річка в центральні Білорусі на території Стародорозького, Любанського районів Мінської області та Октябрського району Гомельської області, права притока річки Птич (басейн Прип'яті→Дніпра). Належить до водного басейну Чорного моря.

Географія[ред. | ред. код]

Річка починає свій витік за 2 км на південний захід від села Левки Стародорозького району, тече в південному напрямку, а після села Веречегощ — в південно-східному, по території Любанського та Октябрського районів — Центральноберезинською рівниною, а в нижній течії — Прип'ятським Поліссям і на південно-східній околиці села Бубнівка (Октябрський район) впадає у річку Птич, на 79-му км від впадіння її у Прип'ять.[3] Довжина річки — 128 км, площа басейну — 3 620 км². Витрата води у гирлі — 16,7 м³/с.

Долина майже на всьому протязі невиразна, місцями шириною 0,3-1 км. Заплава в основному двостороння, нижче села Подоресьє її ширина становить від 0,1 до 1,0 км. Русло майже на всьому протязі каналізоване, шириною 5-10 м у верхів'ї та до 30-35 м — у нижній течії. Зустрічаються невеликі, затоплювані піщані острови.

Живлення річки змішане, переважно снігове. Весняна повінь починається в 2-й декаді березня і триває 40-80 днів, при цьому затоплюються великі простори басейну, в тому числі осушені болота. Максимальна витрата води на спостережній станції біля села Андріївка (12 км від гирла) відзначена у 1931 році — 301 м³/с , найменша у 1927 — 2,14 м³/с, середня — 15,9 м³/с.[4] Літньо-осіння межень триває близько 5 місяців. Річка замерзає у 2-й половині грудня, льодохід — у 2-й декаді березня. У верхній течії, за 7 км на північ від міста Любань, русло зарегульоване Любанським водосховищем, що входить до Ареської меліоративної системи та суттєво впливає на гідрологічний режим річки, оскільки затримує води весняного паводку (65 млн. м³). На ряді осушувальних каналів встановлені шлюзи-регулятори. Режим річки вивчався на 5 постах, один із них — біля с. Андріївка є діючим.[3]

Рельєф водозбору в північній частині низькогорбистий в поєднанні з рівнинним, на півдні — плоский. Ліси змішані, сильно заболочені. Переважають хвойні породи. Серед боліт лівобережжя зустрічаються озера, найбільше з них — озеро Вечеря (3,24 км²).

Річка отримала широку популярність після опублікування у 1933 році поеми Янки Купали «Над ракою Арэсай».

Притоки[ред. | ред. код]

Річка Ареса на своєму шляху приймає воду кількох десятків різноманітних приток, каналів та струмків. Найбільші із них (від витоку до гирла):[5][6]

Населенні пункти[ред. | ред. код]

На берегах річки розташовані такі найбільші населенні пункти (від витоку до гирла): села Подоросся, Верхутине, місто Любань, села Сорочі, Редковичі, Ніжин, Калинівка, Малі Городятичі, Червона Слобода, Андріївка.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Річка Ареса на Maps.Vlasenko.net. витік, гирло
  2. ↑ Бєлорусский Посєйдон: Рака Ареса. [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.] (біл.)
  3. ↑ а б Гидрографическая характеристика рек Беларуси. Река Оресса [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Річка Ареса // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  5. ↑ Бєлорусский Посєйдон: Реки Беларуси [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]. (біл.)
  6. ↑ Реки Витебской области [Архівовано 26 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Блакитна книга Білорусі / Н. А. Дзисько, М. М. Курлович, Я. В. Малашевич та інш. — Мн. : БелЕн, 1994. — С. 224. — ISBN 5-85700-133-1. (біл.)
  • Бєлорусский Посєйдон: Рака Арэса. Процитовано: 2013-12-27 (біл.)
  • Річка Ареса [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.] на FishTour.by. Процитовано: 2013-12-27 (рос.)
  • Аркуш карти N-35-105 Старые Дороги. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1982 р. Видання 1984 р. (рос.) (квадрат 96х68)
  • Аркуш карти N-35-117 Любань. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1981 р. (рос.)
  • Аркуш карти N-35-129 Ветчин. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1987 р. (рос.)
  • Аркуш карти N-35-130 Октябрьский. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1987 р. (рос.) (квадрат 26х18)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ареса&oldid=39316833