Армандо Дуран
| Армандо Дуран | |
|---|---|
| ісп. Armando Durán | |
| Народився | 1937[1] |
| Країна |
 Аргентина Венесуела |
| Діяльність | журналіст, політик |
| Alma mater | Барселонський університет |
| Знання мов | іспанська |
| Партія | Демократична дія (Венесуела) |
Армандо Дуран Аше — венесуельський журналіст і політичний діяч, який займав різні міністерські портфелі під час президентства Хайме Лусінхі та другого президентства Карлоса Андреса Переса. Був міністром закордонних справ Венесуели (1991—1992).
Життєпис[ред. | ред. код]
Здобув ступінь доктора наук з романської філології в Барселонському університеті. Дуран був директором відділу думок та ЗМІ президентської кампанії Хайме Лусінхі, а згодом, коли останній прийшов до влади, був призначений міністром інформації та туризму[2]. Був усунений з посади наприкінці 1984 року і відправлений у травні 1985 року в Уругвай на посаду посла, за це рішення Дуран покладав певну відповідальність на Бланку Ібаньєс[3]. У серпні 1986 року він пішов з посади посла і повернувся до Венесуели, щоб присвятити себе журналістиці.
У 1988 році Дуран також брав участь у виборчій кампанії «Демократична дії» у Конгрес на посаді глави медіа-підрозділу, а також у президентській кампанії Карлоса Андреса Переса[4]. У 1989 році він був членом кабінету Переса, очолював Міністерство туризму. 28 липня 1990 року Дуран пішов, щоб очолити Секретаріат Президії, замінивши Хесуса Кармона, якого в свою чергу замінив незалежний Володимир Гессен[5][6]
7 квітня 1991 року був призначений міністром закордонних справ Венесуели, замінивши Рейнальдо Фігуредо, міністерство, яке він уперше залишив, в руках жінки, Беатріс Рангель Мантилья (також журналістки); Дуран не затримується надовго на цій посаді, 23 березня 1992 року його замінив Копейано Умберто Кальдерон Берті, і він був відправлений у Мадрид як посол Венесуели в Іспанії. Залишався на цій посаді до 1998 року, коли Уго Чавес прийшов до влади.
Автор книг[ред. | ред. код]
У 2004 і 2006 роках Армандо Дуран опублікував дві книги, «Venezuela en llamas» і «Al filo de la noche roja» відповідно, в яких аналізується так звана «боліварська революція» Уго Чавеса з критичної точки зору.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.eltiempo.com/archivo/documento/MAM-64774
- ↑ Entrevista a Armando Durán, Director de la Unidad de Opinión y Medios de la campaña presidencial de Jaime Lusinchi (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 квітня 2014. Процитовано 14 квітня 2020.
- ↑ El fantasma de El Pardo
- ↑ Entrevista a Armando Durán, Jefe de la Unidad de Medios de Acción Democrática (AD)[недоступне посилання]
- ↑ Entrevista a Jesús Carmona, Ministro de Estado para las relaciones Parlamento-Gobierno (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 14 квітня 2020.
- ↑ Carlos A. Pérez nombra ocho ministros, uno de ellos contra la droga. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 14 квітня 2020.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |