Армас Лауніс
| Армас Лауніс | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 22 квітня 1884[1][2][…] |
| Місце народження | Гямеенлінна, Російська імперія |
| Дата смерті | 7 серпня 1959[1][2][…] (75 років) |
| Місце смерті | Ніцца[1] |
| Громадянство | Фінляндія |
| Професії | композитор, журналіст, музикознавець, музичний етнограф, письменник |
| Жанри | опера |
| Заклад | Гельсінський університет |
| Нагороди |
  |
Армас Лауніс (фін. Armas Launis 1884 — Гямеенлінна, Канта-Гяме, Південна Фінляндія, Російська імперія — 1959, Ніцца, Франція) — фінський композитор, етномузикознавець, музичний педагог, письменник і журналіст.
Лауніс — автор десяти опер, до яких сам писав лібрето. Найбільш відомі:
- «Сім братів» (1913), перша фінська комічна опера
- «Куллерво» (1917);
- «Аслак Гетта» (поставлена в 2004 під керуванням Сакарі Орамо);
- «Юдіф».
Серед творів Лауніса також камерні музичні композиції, кантати, твори для хору, сюїти для оркестру, музика для першого етнографічного фільму «Одруження в Карелії, країні поезії» (1921) та інші твори.
Лауніс — один із перших дослідників і збирачів народної музики. Відвідував Лапландію (1904, 1905, 1922), Кайну (1902), Інграм (1903 — 1906), Карелію (1902 — 1905), Естонію (1930), записуючи мелодії, спів відомих виконавців, плакальниць. Лауніс вмів оцінити багатство і динамізм поезії, покладеної на музику, розумів усю важливість народної культури. Його численні публікації та колекції досьогодні є частиною народного надбання.
Пізніше, подорожуючи Північною Африкою, він цікавився музикою бедуїнів, арабів і берберів, яка згодом додала новий колорит до його власної музики.
Доктор наук (1911), агреже, Лауніс викладав з 1922 по 1925 роки музичний аналіз і композицію в Гельсінському університеті. Він удосконалював свої знання в Берліні (у Вільгельма Клатте) і у Веймарі (у Вальдемара фон Баусснера).
Піклуючись про доступність музичної освіти для всіх, він створив перші народні консерваторії у Фінляндії, які існують досьогодні. Лауніс керував ними до 1930.
З 1920 Армас Лауніс отримував довічну пенсію від фінської держави, при цьому маючи право жити за кордоном.
Прагнучи зберігати контакт зі своєю батьківщиною, він працював постійним кореспондентом "Helsingin Sanomat", "Uusi Suomi" і "Suomen Kuvalehti", і журналістом при Французькій асоціації з обмінів у галузі мистецтва, а також був членом і засновником Товариства іноземної преси Лазурного берега.
Остаточно влаштувавшись у Франції, в Ніцці у 1930, Лауніс брав активну участь в музичних і культурних обмінах між Францією і Фінляндією.
- Сім братів (1913)
- Куллерво (1917)
- Аслак Гетта (1922)
- Пісня чаклунки (1934)
- Карельська хустка (1937)
- Літо, яке так і не настало (1936)
- Жеюдіт (1937 — 1940)
- Жили-були (1939)
- Теодора (1939)
- Замерзлі вогні (1957)
- Über Art, Entstehung und Verbreitung des estnisch-finnischen Runenmelodien (1910)
- Ooppera ja puhenäytelmä: muutamia vertailevia piirteitä (1915)
- Esivanhempieni muisto 1500-1900 (1921)
- Aslak Hetta: 3 näytöksinen ooppera (libretto - 1921)
- Kaipaukseni maa. Lapinkävijän muistoja (1922)
- Murjaanien maassa (1927)
- Suomen maaseutukaupunkien kansankonservatoriot (1927)
- Erään Turumaalaisen saaristolaisuvun vaiheita (1929)
- Tunturisävelmiä etsimässä. Lapissa 1904 ja 1905. (Minna-Riikka Järvinen) (2004)
- Lappische Juoigos-Melodien (1908) (Mélodies lapones)
- Suomen kansan sävelmiä IV: Inkerin runosävelmät (1910)
- Suomen partioväen laulukirja (1917)
- Suomen kansan sävelmiä IV: II Karjalan runosävelmät (1930)
- Eesti runoviisid (Tartto 1930)
- Runosävelmistä (Kalevalaseuran vuosikirjaI, 1921)
- Kullervo-oopperan esihistoriaa (Kalevalaseuran vuosikirja I, 1921)
- Saamein säveleitä etsimässä (Kalevalaseuran vuosikirja 2, 1922)
- Muuan karjalainen kanteleensoittaja (Kalevala seuran vuosikirja, 1923)
- Ahmajärvi, Jouni 2003: Додати «Se maa on taikamaa, on maa mun kaipauksen». Armas Launiksen kuva Lapista ja saamelaisista. Julkaisematon pro gradu-tutkielma. Oulun yliopisto, Historian laitos.
- Fantapié, Henri-Claude 2000: Armas Launis (1884-1959): un compositeur finlandais dans le contexte niçois et français . Boréales 2000: 78/81, p. 213-230.
- Fantapié, Henri-Claude 2003: Додати Quand un compositeur du Nord croise un collègue venu du Sud ... Boréales 2003: Додати 86/89, p. 249-263.
- Hako, Pekka 1982: Armas Launis 1884-1959. - Felix Krohn, Armas Launis, Ernst Linko. Hämeen läänin taidetoimikunta, Hämeenlinna.
- Hako, Pekka 2004: Додати Armas Launis: opera composer. Finnish music quarterly 2004: Додати 2, s. 42-47.
- Heinonen, Kati 2005: Додати Armas Launiksen fonogrammit Soikkolasta: laulutavan, runon ja laulutilanteen välisiä yhteyksiä kalevalamittaisessa runoudessa. Pro gradu-tutkielma, http://ethesis.helsinki.fi/julkaisut/hum/kultt/pg/heinonen/ [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] .
- Jouste, Marko 2004: Додати Armas Launiksen vuoden 1904 Lapin matkan joikusävelmien keräys ja soiva vertailuaineisto. - Musiikin suunta 2004: Додати 2, s. 58-81.
- Järvinen, Minna Riikka 2004: Додати Ummikkona Pohjan perille. - Launis, Armas: Tunturisävelmiä etsimässä. Lapissa 1904 ja 1905. Toim. Minna Riikka Järvinen. Helsinki: SKS, 341-351.
- Tomasi, Henri 1940: Armas Launis. Notes biographiques. Kullervo. Autres œuvres. Préface de H.Holma. London.
- Väisänen, AO 1960: Armas Launis 1884-1959. Kalevalaseuran vuosikirja 40, s. 345-349.
- Tarasti Eero, Muotokuvia, Imatran Kansainvälisen Semiotiikka-Instituutin julkaisuja, nr.3.
- На сторінках фінського музичного інформаційного центру, на ключовому слові «Armas Launis», знаходиться важливий джерело даних. [Архівовано 5 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #101371861 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
|
