Артур Лауманн

Артур Лауманн
нім. Arthur Laumann
Артур Лауманн (праворуч) і Вернер Мьольдерс (1940).
Народився	4 липня 1894(1894-07-04) Ессен, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	18 листопада 1970(1970-11-18) (76 років) Мюнстер, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Поховання	Ohled
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер, Ас
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Членство	СА
Військове звання	Генерал-майор Люфтваффе
Нагороди	Орден «Pour le Mérite» (Пруссія) Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Військовий орден Залізного трилисника Орден Корони короля Звоніміра Орден Білого орла (Сербія) Командор ордена Римського орла Пам'ятна нарукавна стрічка «Винищувальна ескадра барона фон Ріхтгофена №1 1917/1918» Комбінований Знак Пілот-Спостерігач

Артур Лауманн (нім. Arthur Laumann; 4 липня 1894, Ессен — 18 листопада 1970, Мюнстер) — німецький льотчик-ас і військовий дипломат, герой Першої світової війни. Штандартенфюрер СА (24 серпня 1932), генерал-майор люфтваффе (1 березня 1945). Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія

Син фабриканта. Після завершення навчання в школі став торговцем. З початком Першої світової війни поступив на службу добровольцем в 3-й Рейнський польовий артилерійський полк №83. Неодноразово подавав рапорт про переведення в авіацію, 15 серпня 1917 року Лауманн був направлений для проходження льотної підготовки в 13-й запасний авіазагін. З 27 лютого 1918 року — льотчик авіапарку 7-ї армії, після завершення навчання з 6 березня 1918 року — 265-го авіазагону, яким командував його брат, з 19 травня 1918 року — льотчик (без проходження спеціальної винищувальної підготовки), потім командир 66-ї винищувальної ескадрильї, з 13 серпня 1918 року — командир 10-ї винищувальної ескадрильї. 27 травня 1918 року здобув свою першу повітряну перемогу (в цьому ж бою загинув командир Лауманна, ас Рудольф Віндіш), 4 листопада — останню. Всього за час бойових дій Лауманн здобув 28 перемог, ще одна перемога непідтверджена.

Після війни повернувся на службу в свій полк. В серпні 1919 року вийшов у відпустку, 31 березня 1920 року залишив дійсну службу і знову став торговцем. В липні 1932 року став льотчиком-консультантом групи СА «Нижній Рейн». З березня 1933 року — керівник 6-ї групи (Рейнланд) Німецького товариства повітряного спорту. 1 квітня 1935 року поступив на службу в люфтваффе і був призначений командиром 12-го резервного повітряного округу, а також командиром ескадрильї (згодом — командиром групи) 132-ї винищувальної ескадри.

З 5 вересня 1939 року — військово-повітряний аташе в німецькому посольстві у Белграді та Афінах. З 28 травня 1941 року — комендант аеропорту 3/VIII, з 14 січня 1942 року — 6/XVII. 20 вересня 1943 року відправлений у резерв ОКЛ, 1 березня 1945 року — у відставку.

Особисте життя

Був одружений, мав двох дітей. Син Лауманна теж став льотчиком і загинув у бою біля Загреба.

Лауман захоплювався полюванням, дуже любив собак.

Нагороди

Перша світова війна

• Залізний хрест 2-го класу (8 лютого 1916)
• Нагрудний знак військового пілота (Пруссія) (18 травня 1918)
• Залізний хрест 1-го класу (17 липня 1918)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (7 вересня 1918)
• Pour le Mérite (25 жовтня 1918)

Міжвоєнний період

• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Комбінований Знак Пілот-Спостерігач (15 грудня 1936)
• Пам'ятна нарукавна стрічка «Винищувальна ескадра барона фон Ріхтгофена №1 1917/18»
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)

Друга світова війна

• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами
• Нагрудний знак пілота (Хорватія)
• Військовий орден Залізного трилисника 1-го класу (Незалежна Держава Хорватія)
• Орден Корони короля Звоніміра 1-го ступеня з мечами (Незалежна Держава Хорватія)
• Орден Білого орла (Сербія) 3-го класу
• Орден Римського орла, командорський хрест з мечами (Королівство Італія; 1942)

Література

• Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN: 5699137688
• Фрэнкс Н., Бейли Ф., Гест Р. Германские асы Первой мировой войны 1914-1918. Статистика побед и поражений. Справочник (пер. с англ. А. Жукова). - М.: Эксмо, 2006. - 416 с.: ил. ISBN 5-699-146067
• Jürgen Brinkmann: Die Ritter des Orden Pour le mérite 1914–1918. Th. Schäfer Druckerei GmbH, Hannover/ Bückeburg 1982.
• Walter Zuerl: Pour le mérite-Flieger. Luftfahrtverlag Axel Zuerl, 1987. ISBN 978-3-934596-15-3.

Посилання

• Нагороди Артура Лауманна.