Архиєпархія Амасеї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стародавня фотографія зниклої церкви Святої Трійці Самсунської, стародавнього Амісоса, який був собором метрополії Амасеї на момент її закриття.
Карта митрополичих осідків Константинопольського патріархату в Анатолії близько 1880 року.
Германос Каравангеліс, останній греко-православний митрополит Амасейський (1909-1922).

Архієпархія Амасеї — закрита кафедра Константинопольського патріархату (грецьк:. Μητρόπολης Ἀμασείας; Mitrópolis Amaseias) і титулярний престол Католицької Церкви (лат.: Archidioecesis Amasena seu Amasiensis).

Історія[ред. | ред. код]

Амасея, що відповідає турецькому місту Амасьї, була столицею римської провінції Геленопонт у Константинопольському патріархаті, засвідченою з III століття.

Деякі грецькі традиції визнають давнину християнської громади Амасеї, заснованої в апостольську епоху самим святим Петром, який після проповідування євангелії призначив би першого єпископа Нікезія. Інша традиція, з іншого боку, пов’язує євангелізацію міста зі святим апостолом Андрієм.

Римський мартиролог згадує деяких мучеників Амасеї: святого Теодора (17 лютого), мощі якого були перенесені в Евкаїту, де присвячене йому святилище було місцем численних паломництв у візантійську епоху; Святі Клеонік і Євтропій (3 березня), мученики під час гонінь імператора Максиміана; і святого Василія, єпископа Амасейського (26 квітня), мученика імператора Ліцинія.[1] З діянь мучеництва святого Василія та на підставі свідчень його сучасника Євсевія Кесарійського видно, що в місті було кілька церков чи культових споруд, у тому числі базиліка, побудована єпископом-мучеником і в якій його поховали. Знайдено посвячений напис ще однієї базиліки, побудованої імператором Анастасієм І.[2] Документ кінця VI століття свідчить про існування в місті щонайменше чотирьох монастирів. Серед них найвідомішим є монастир, витоки якого сягають першої половини V століття, заснований Мелезієм, Уранієм та Селевком; Мелетій і Селевк були єпископами Амасеї, а Ураній став єпископом Ібори.[3]

Після легендарного Нікезія, першим історично задокументованим єпископом є Федим, який близько 240 року висвятив святого Григорія Чудотворця на єпископа Неокесарійського. Соборні джерела свідчать про присутність святого Василія на соборі в Анкірі в 314 році і Євтихіана на соборі в Нікеї 325 року.

Місце згадується у всіх Notitiae Episcopatuum патріархату з VII століття до завоювання Константинополя османами в XV столітті. Загалом займає 12-ту позицію в ієрархічному порядку митрополичого престолу патріархату, і до нього приписані шість суфраганських єпархій: Аміс, Синоп, Ібора, Андрапа, Заліче (або Леонтополі) і Зела. До церковної провінції належала й автокефальна архієпархія Евкаїта, яка наприкінці IX ст. отримала ранг митрополита.[4]

Наприкінці XIV століття місто і територія Амасеї були завойовані османами. З цього моменту місто втратило своє значення, також через поступове зменшення кількості християн, що призвело до зникнення суфраганських єпархій Амасеї; резиденцію митрополитів перенесли в Амісос, нинішній Самсун, де був побудований новий собор, присвячений Святій Трійці, який ще існував на початку ХХ століття.[5]

Християнська громада, хоча й скорочена, дожила до кінця Першої світової війни, як і митрополича резиденція. Близько 1910 року в метрополію з населенням трохи більше 285 000 жителів було 36 700 греко-православних (12,8%), 50 600 вірмен (17,7%) і 198 000 мусульман (69,5%). [6]

Останнім митрополитом-резидентом був Германос Каравангеліс, який 7 червня 1921 року був заочно засуджений турецьким урядом до страти і за це йому довелося тікати з Туреччини.[7] Престол був де-факто закритий, як і всі інші грецькі православні єпархії новоствореної Туреччини, після угод Лозаннського договору 1923 року, який примусово передбачав обмін населенням між Грецією та Туреччиною, для чого всі грецьким православним християнам, які жили в Анатолії довелося переїхати до Греції.

Місце власника[ред. | ред. код]

З XVII століття Амасею зараховують до титульного архієпископського престолу Католицької Церкви; місце було вакантним з 14 січня 1995 року. Останнім його осібником був Джеймс Патрік Керролл, єпископ-помічник Сіднея в Австралії.

З коротким апостольським престолом Ad supremam equidem від 15 лютого 1743 року титульний престол Амасеї був об'єднаний з єпископським престолом Павії; єпископи Павії, таким чином, мали титул архієпископів Амасії з правом носити паллій. Цей союз тривав до 1819 року, коли буллою Paternae charitatis studium Папи Пія VII місця були розділені.[8]

Хронотаксис[ред. | ред. код]

Грецькі єпископи, архієпископи та митрополити[ред. | ред. код]

Римський і візантійський період[ред. | ред. код]

  • Нікезій †
  • Федим † (згадується близько 240 р.)
  • Святий Атенодор † (? - близько 275 померлих) [9]
  • Святий Василій I † (до 314 - близько 322/323 помер)
  • Євтихіан † (згадується в 325 р.)
  • Євлалій † (згадується в 378 р.) [10]
  • Астерій † (до 400 - близько 410/425 померлих)
  • Паладій † (згадується в 431 р.)
  • Мелетій †
  • Селевк † (до 448 - після 458)
  • Мамас? † (близько 491/518)[11]
  • Стефан † (згадується в 553 р.)
  • Іоан I † (до 680 - 692)[12][13]
  • Теодор I † (згадується в 692 р.)[12][14]
  • Данило † (згадується 787 р.)[15]
  • Теофілакт † (згадується в 791/792 рр.)[16]
  • Лев I † (близько ІХ ст.)[17]
  • Никифор † (згадується 869 р.)[18]
  • Анонім † (згадується в 877/886)[19]
  • Малацен † (початок Х ст.)[20]
  • Стефан I † (? - серпень 925 обраний патріархом Константинопольським) [21]
  • Мелетій I † (Х ст.) [22]
  • Нікета I † (згадується близько 1000 р.)[23]
  • Василій II † (ХІ ст.)[24]
  • Іоан II † (ХІ ст.)[25]
  • Михаїл I † (до 1029 - після 1032)[26]
  • Анонім † (згадка 1059 р.)[27]
  • Теодор II † (згадується 1079 р.)[28]
  • Нікета II † (? - повалений або помер після 2 березня 1166)[29][30]
  • Лев II † (до 6 травня 1166 — після 1172)[29][31]
    • Михаїл II † (згадується в 1174 р.) (обраний єпископом)[32]
  • Анонім † (згадка 1186 р.)
  • Стефан II † (згадується 1197 р.)
  • Калліст † (згадка 1315 р.)
  • Михаїл III † (до 1370 - після 1387)

Османський і турецький період[ред. | ред. код]

  • Йоасаф I † (згадка 1439 р .)
  • Даниїл? † (згадується 1450 р.)
  • Саббацій † (до 1546 - після 1547)
  • Геннадій † (згадується 1563 р.)
  • Йоасаф II † (до 1572 - після 1578)
  • Антимій I † (згадка 1590 р.)
  • Йоасаф III † (згадується 1591 р.)
  • Григорій † (до 1617 — 12 квітня 1623 обраний патріархом Константинопольським)
  • Мелетій II † (15 червня 1623 р . - повалений липень 1626 р.)
  • Захарія † (1626-1633)
  • Мелетій II † (1633 р . - повалений у березні 1635 р.) (вдруге)
  • Єзекіїль † (13 березня 1635 — 1641 обраний митрополитом Євріпа)
  • Метрофан † (1641 - 1644)
  • Арсеній † (2 лютого 1644 - 1652 помер)
  • Косма † (звалений березень 1652 - 1656)
  • Герасим † (звалений листопад 1656 - 1665)
  • Косма † (1665 - 1668) (вдруге)
  • Герасим † (1668 - 1672 ) (вдруге)
  • Йоасаф III †
  • Ґіаннізій †
  • Діонісій I† (згадується в 1717 і 1724 рр.)
  • Агапет † (згадується близько 1725 р.)
  • Калінік I † (згадується 1732 р.)
  • Веніамін † (згадка 1756 р.)
  • Габріель † (? - 1766 р. у відставку)
  • Діоніс II † (до 1771 - 1780)
  • Паїсій † (помер у вересні 1780 - 1809)
  • Неофіт † (грудень 1809 р. - відставка липень 1826 р.)
  • Діонісій III † (липень 1826 - січень 1827 призупинено)
  • Неофіт † (січень 1827 - серпень 1828 звільнений) (вдруге)
  • Мелетій III † (серпень 1828 — листопад 1830 обраний митрополитом Солуня)
  • Діонісій III † (листопад 1830 — вересень 1835 скинутий) (вдруге)
  • Калінік II † (вересень 1835 - березень 1847 помер)
  • Кирило † (березень 1847 — 3 жовтня 1855 обраний патріархом Константинопольським)
  • Софроній I † (9 жовтня 1855 — 2 жовтня 1863 обраний патріархом Константинопольським)
  • Софроній II † (помер 17 січня 1864 — червень 1887)
  • Антимій II Алексудіс † (22 липня 1887 - 5 лютого 1908 призупинено)
  • Герман Каравангеліс † (5 лютого 1908 — 27 жовтня 1922 обраний митрополитом Яніни)
  • Спиридон Влахос † (27 жовтня 1922 — 15 квітня 1924 обраний митрополитом Янінським)
    • Германій Каравангеліс † (12 липня 1924 - 10 лютого 1935 помер) (вдруге)
    • Апостол Трифон † (помер 25 жовтня 1951 - 29 листопада 1957)

Латинські титулярні архієпископи[ред. | ред. код]

  • Джованні Баттіста Агуччі † (помер 23 жовтня 1623 — 1 січня 1632)
  • Фаусто Полі † (14 березня 1633 — 13 липня 1643 призначений кардиналом-пресвітером Сан-Крісогоно)
  • Егідіо Колонна, OSB † (19 грудня 1643 — 19 січня 1671 призначений титулярним латинським патріархом Єрусалиму)
  • Франческо де Маріні † (19 січня 1671 — 27 квітня 1676 призначений титулярним архієпископом Феодосії)
  • Фердинандо д'Адда † (3 березня 1687 — 13 лютого 1690 призначений кардиналом-пресвітером Сан-Клементе)
  • Агостіно Кузані † (2 квітня 1696 — 14 жовтня 1711 призначений єпископом Павії)
  • Фабріціо Ауреліо де Агостіні † (помер 5 жовтня 1712 — 6 грудня 1712)
  • Джованні Крістофоро Баттеллі † (помер 5 жовтня 1716 — 30 липня 1725)
  • Джованні Баттіста Гамберуччі † (помер 5 вересня 1725 - 28 листопада 1738)
    • Спільний титул у Павії ( 1743-1819)
  • Жан-Поль-Гастон де Пен † (помер 3 травня 1824 - 30 листопада 1850)
  • Йозеф Кривінай Лоновіч † (29 березня 1861 — 27 листопада 1866 призначений архієпископом Калочським)
  • Жан-Батист Франсуа Помпальє, SM † (помер 19 квітня 1869 — 21 грудня 1871)
  • Сильвестр Гевара і Ліра † (помер 9 січня 1877 — 20 лютого 1882)
  • Джузеппе Маккі † (9 квітня 1889 — 19 серпня 1897 призначений титулярним архієпископом Солуні)
    • Пол Рубіан † (помер 24 лютого 1900 — 16 квітня 1911)[33]
  • Бертрам Орт † (помер 1 жовтня 1908 - 10 лютого 1931)
  • Франтішек Кордак † (21 липня 1931 - 26 квітня 1934 помер)
  • Густаво Теста † (4 червня 1934 — 14 грудня 1959 призначений кардиналом-пресвітером св. Єроніма хорватського)
  • Гаетано Малькіоді † (помер 26 січня 1960 — 22 січня 1965)
  • Джеймс Патрік Керролл † (помер 15 жовтня 1965 — 14 січня 1995)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Il martirologio romano. Riformato a norma dei decreti del Concilio ecumenico Vaticano II e promulgato da papa Giovanni Paolo II, Città del Vaticano, Libreria editrice vaticana, 2004, pp. 207, 237, 354.
  2. ↑ Echos d'Orient, III, pp. 273-278.
  3. ↑ Jean Darrouzès, Notes de littérature et de géographie ecclésiastiques, in«Revue des études byzantines», 50 (1992), p. 105.
  4. ↑ Darrouzès, Notitiae episcopatuum Ecclesiae Constantinopolitanae, indice, p. 482, voce Amaseia, métropole d'Hélénopontos.
  5. ↑ Kiminas, The ecumenical patriarchate, p. 96.
  6. ↑ Charitopoulos, Diocese of Amaseia.
  7. ↑ Kiminas, The ecumenical patriarchate, p. 97.
  8. ↑ Giuseppe Cappelletti, Le Chiese d'Italia della loro origine sino ai nostri giorni, vol. XII, Venezia 1857, p. 509.
  9. ↑ Fratello di Gregorio Taumaturgo, è attribuito da Le Quien alla sede di Amasea; secondo Eusebio di Cesarea era vescovo del Ponto, senza specificazione della sede.
  10. ↑ Deposto dall'imperatore Valente a favore di un vescovo ariano, di cui non si conosce il nome, poté ritornare sulla sua sede dopo la morte dell'imperatore nell'agosto 378.
  11. ↑ Un'iscrizione scoperta a Amasea riporta il nome del vescovo Mamas, vissuto all'epoca dell'imperatore Anastasio I (491-518). Sophrone Pétridès, Note sur une inscription chrétienne d'Amasée, Echos d'Orient 1900, pp. 273-278. Siméon Vailhé, v. Amasea, in «Dictionnaire d'Histoire et de Géographie ecclésiastiques», vol. II, col. 968. Studi più recenti tuttavia propongono di attribuire questo vescovo alla sede di Eucaita. C. Mango, I. Sevcenko, Three Inscriptions of the Reign of Anastasius I and Constantine V, in «Byzantinische Zeitschrift» 65 (1972), pp. 379-384.
  12. ↑ а б Gli atti del concilio in Trullo del 691-692 riportano le sottoscrizioni di due vescovi di Amasea, Giovanni e Teodoro, il primo tra i metropoliti, il secondo tra i vescovi suffraganei. Concilium Constantinopolitanum a. 691/2 in Trullo habitum, edidit Heinz Ohme, «Acta Conciliorum Oecumenicorum», series II, vol. II/1, Berlino-Boston 2013, p. 65, nº 17; p. 75, nº 113.
  13. ↑ Ioannes, PmbZ nº 2729.
  14. ↑ Theodoros, PmbZ nº 7323.
  15. ↑ Jean Darrouzès, Listes épiscopales du concile de Nicée (787), in Revue des études byzantines, 33 (1975), p. 13.
  16. ↑ Theophylaktos, PmbZ nº 8314.
  17. ↑ Catalogue of Byzantine Seals at Dumbarton Oaks and in the Fogg Museum of Art, vol. IV, 2001, p. 73.
  18. ↑ Nikephoros, PmbZ nº 25538.
  19. ↑ Anonymus, PmbZ nº 30656.
  20. ↑ Malacenus, PmbZ nº 24838.
  21. ↑ Stephanos II, PmbZ nº 27245.
  22. ↑ Meletios, PmbZ nº 25038.
  23. ↑ Niketas, PmbZ nº 25790.
  24. ↑ Basileios, metropolitan of Amaseia, PBW 20161.
  25. ↑ Ioannes, metropolitan of Amaseia, PBW 20474.
  26. ↑ Michael, metropolitan of Amaseia, PBW 205.
  27. ↑ Anonymus, metropolitan of Amaseia, PBW 2172.
  28. ↑ Theodoros, metropolitan of Amaseia, PBW 175.
  29. ↑ а б Venance Grumel, Léon métropolite d'Amasée (XIIe siècle), in «Études byzantines», 3 (1945), pp. 168-178.
  30. ↑ Niketas, metropolitan of Amaseia, PBW 170.
  31. ↑ Leon, metropolitan of Amaseia, PBW 217.
  32. ↑ Michael, metropolitan-elect of Amaseia, PBW 302. Documentato come vescovo eletto, non fu consacrato e successivamente venne trasferito alla metropolia di Ancira.
  33. ↑ Arcivescovo titolare di Amasea degli Armeni. Cfr. Annuaire Pontifical Catholique, 1910, p. 311.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Архиєпархія_Амасеї&oldid=36233582