Асаф Голл (астроном)
| Асаф Голл | |
|---|---|
| англ. Asaph Hall | |
 | |
| Народився |
6 жовтня 1859 Кембридж, штат Массачусетс, США |
| Помер | 12 січня 1930 (70 років) |
| Поховання | Арлінгтонський національний цвинтар |
| Країна |
 США |
| Національність | американець |
| Діяльність | астроном |
| Alma mater | Гарвардський університет, Єльський університет, Університет Джорджа Вашингтона |
| Галузь | астрономія, математика |
| Заклад | Університет Мічигану, Військово-морська обсерваторія США |
| Посада | директор |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | бакалавр, доктор філософії, докторат |
| Батько | Асаф Голл |
| Мати | Angeline Stickneyd |
| Брати, сестри | Percival Halld |
 Асаф Голл у Вікісховищі | |
Асаф Голл (англ. Asaph Hall; 6 жовтня 1859 — 12 січня 1930) — американський астроном. Син Асафа Голла, який відкрив супутники Марса.
Біографія[ред. | ред. код]
Асаф Голл народився 6 жовтня 1859 року в Кембриджі. Він був сином астронома Асафа Голла і математика Анджеліни Стікні Голл[1]. Він виріс у Вашингтоні, округ Колумбія, де його батько працював у Військово-морській обсерваторії Сполучених Штатів. Він навчався в Колумбійському коледжі в окрузі Колумбія (нині Університет Джорджа Вашингтона), а потім у Гарвардському університеті, де в 1882 році здобув ступінь бакалавра[2].
Після закінчення інституту Гоол став асистентом у військово-морській обсерваторії. У 1885 році він вступив до Єльського університету аспірантом і асистентом у Єльську обсерваторію. Через велику різницю між вимірюванням маси Сатурна його батьком у військово-морській обсерваторії та вимірюванням маси Фрідріха Бесселя в Німеччині[3], Голл використовував Єльський геліометр для визначення маси Сатурна, використовуючи орбіту Титана[4]. Його результати були підтверджені поправкою Бесселя. Він здобув ступінь доктора філософії в 1889 році[2].
Подальша кар'єра[ред. | ред. код]
Здобувши докторський ступінь у Єльському університеті, Голл повернувся до військово-морської обсерваторії помічником астронома. У 1892 році він вступив до Мічиганського університету в Анн-Арбор як професор астрономії та директор Детройтської обсерваторії[5]. Там він відновив меридіанне коло і використовував його для визначення постійної аберації[6][7].
У 1897 році він одружився з Мері Естеллі Кокрелл. У них було дві дочки, Мері і Кетрін[2].
У 1905 році він повернувся у військово-морську обсерваторію, а в 1908 році став професором математики у званні командувача Військово-морським флотом. Там він працював на орбітах планетарних супутників[8] за допомогою 26-дюймового (66-сантиметрового) телескопа, великого рефрактора відкриттів свого батька. Він вийшов на пенсію в 1929 році і помер наступного року. Він похований на Арлінгтонському національному кладовищі[2]. Його кар'єра використовується як приклад у дослідженні Джона Ланкфорда соціології астрономії[9].
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Aberration constant from zenith distances of Polaris, (1902), Astronomical Journal, vol. 22, iss. 518, p. 109—113.
- Elements and ephemerides of planet 1907 XP [(636) Erika], (1907), Astronomical Journal, vol. 25, iss. 598, p. 180—181.
- Observations of the satellites of Mars, (1913), Astronomical Journal, vol. 27, iss. 645, p. 163—169.
- Observations of the satellites of Saturn, 1910-11, (1922), Astronomical Journal, vol. 34, iss. 798, p. 39-42.
- Equatorial observations, 1908—1926, (1929), Publications of the United States Naval Observatory. 2d ser. vol. 12.
- Observations of eclipses of satellites of Jupiter, (1930), Astronomical Journal, vol. 40, iss. 943, p. 119—120.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Chloe Angeline Stickney Hall. The Contributions of Women to the U.S. Naval Observatory: The Early Years. United States Naval Observatory. Архів оригіналу за 25 листопада 2001. Процитовано 1 червня 2020.
- ↑ а б в г Olivier, Charles P. (1930). Asaph Hall. Popular Astronomy. 38: 531—533. Bibcode:1930PA.....38..531O.
- ↑ Determination of the mass of Saturn from observations of Titan with the Yale heliometer. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 51: 249. February 1891. Bibcode:1891MNRAS..51..249.. doi:10.1093/mnras/51.4.237.
- ↑ Hall, Asaph Jr. (1889). Determination of the orbit of Titan and the mass of Saturn. Transactions of the Astronomical Observatory of Yale University. 1, Part II: 107—148. Bibcode:1887TOYal...1..107H.
- ↑ Snyder, Dave (2002). The History of the Detroit Observatory. University Lowbrow Astronomers. Архів оригіналу за 7 квітня 2011. Процитовано 2 квітня 2012.
- ↑ Hall, Asaph Jr. (1902). Aberration constant from zenith distances of Polaris. Astronomical Journal. 22 (518): 109—113. Bibcode:1902AJ.....22..109H. doi:10.1086/103376.
- ↑ Hall, Asaph Jr. (1904). Determination of the Aberration Constant from the Zenith Distances of Polaris, Measured with the Walker Meridian Circle. Fourth Report of the Michigan Academy of Science: 35—88. Процитовано 2 квітня 2012.
- ↑ Equatorial Observations, 1908–1926. Publications of the U.S. Naval Observatory Second Series. 12: 3—79. 1929. Bibcode:1929PUSNO..12....3.. doi:10.5479/ADS/bib/1929PUSNO.12.3.
- ↑ Lankford, John; Ricky L. Slavings (1997). American Astronomy: Community, Careers, and Power, 1859–1940. University of Chicago Press. с. 99, 127. ISBN 0226468860. Процитовано 7 квітня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Asaph Hall, Jr. | American Association for the Advancement of Science [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.] aaas. og
|
